Генеральна мета юридичної відповідальності – формування стимулів для правомірної поведінки суб’єктів права з метою підтримання правопорядку.

Мета юридичної відповідальності є результатом реалізації функцій юридичної відповідальності:

1) охоронна – полягає в охороні правопорядку. Ця функція властива, у першу чергу, заходам негативної юридичної відповідальності, які є способом захисту особи, суспільства, держави від неправомірних соціально шкідливих діянь. Правопорушник зобов’язаний зазнати певні обмеження своїх прав як кару, покарання. У цьому виявляється справедливість юридичної відповідальності;

2) правовідновна та компенсаційна – полягає у відновленні порушеного права, відшкодуванні завданої шкоди. Ця мета особливо характерна для цивільно-правової відповідальності. Вона полягає в необхідності відшкодувати завдану матеріальну і моральну шкоду;

3) профілактична (превентивна) – полягає в попередженні вчинення правопорушень (превенція). Юридична відповідальність покликана, з одного боку, обмежити можливості правопорушника вчинити нове правопорушення, з іншою – утримати від правопорушень інших осіб. Ця функція властива усім видам юридичної відповідальності;

Виховна – юридична відповідальність виховує повагу до права. Формування проспективної юридичної відповідальності та застосування заходів ретроспективної юридичної відповідальності повинне сприяти формуванню установок на правомірну поведінку, виконання юридичних обов’язків, виправленню і перевихованню правопорушника. У свідомості та поведінці останнього мають сформуватися і закріпитися поважне ставлення до права і закону, прав, свобод і законних інтересів інших осіб.

Залежно від галузевої приналежності розрізняють такі види юридичної відповідальності:

1) кримінальна – застосовується тільки за вчинення злочину. Це найбільш суворий вид відповідальності, що передбачає найжорсткіші обмеження особистого і майнового характеру, наступає з моменту набрання вироком суду законної сили, реалізується виключно в судовому порядку;

2) адміністративна – застосовується за вчинення адміністративного проступку. Стягнення особистого і майнового характеру, що накладаються в цьому випадку, носять набагато м’якший характер (наприклад, якщо арешт як кримінальне покарання встановлюється на строк від одного до шести місяців, то адміністративний арешт не перевищує 15 діб);

3) цивільно-правова – настає за невиконання договору, завдання майнової шкоди. Носить виключно майновий, компенсаційний характер. Її особливість полягає у можливості добровільного виконання правопорушником заходів відповідальності, без застосування державного примусу (договірна відповідальність). Державний примус використовується у разі виникнення конфлікту між учасниками цивільних правовідносин (позадоговірна відповідальність);

4) дисциплінарна – настає за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни і носить, як правило, особистий характер (зауваження, догана, сувора догана, переведення на нижчу посаду, відрахування з навчального закладу тощо). Особливість цього виду відповідальності полягає в тому, що вона застосовується не тільки державними органами, але й недержавними суб’єктами (адміністрацією підприємства, установи, організації);

5) матеріальна відповідальність – полягає в обов’язку відшкодувати збиток. Шкода, заподіяна власнику підприємства, установи, організації працівником при виконанні своїх трудових обов’язків передбачає відшкодування прямого реального збитку. Упущена вигода не відшкодовується;

Конституційно-правова відповідальність – виражається у можливості настання несприятливих наслідків для суб’єктів конституційного права, які порушили норми конституційного законодавства. Цей вид відповідальності є порівняно новим для вітчизняної практики. Прикладами такої відповідальності є розпуск парламенту, імпічмент президента, відставка уряду.