Правомірна поведінка – це суспільно корисна поведінка суб’єкта права, що відповідає приписам правових норм і охороняється державою або іншим публічно-владним суб’єктом.

Мотиви правомірної поведінки є різноманітними: розуміння громадського обов’язку, підпорядкування особистого інтересу суспільному, турбота про близьких, звичка, страх перед покаранням, егоїстичні прагнення, кар’єрні міркування тощо. За мотивами та ступенем активності добровільну правомірну поведінку розділяють на соціально-активну (принципову) і звичну, а вимушену – на конформістську і маргінальну:

Соціально-активна. Це вища форма правомірної поведінки, властива людям з високим рівнем правосвідомості. Мотивом соціально-активної поведінки є повага суб’єкта до права, його переконаність в необхідності і доцільності слідування праву. Правосвідомість і поведінка такої людини перебувають у повній гармонії.

Цей вид поведінки є найбільш соціально значущим, бо пов’язаний з реалізацією не тільки особистого, але й суспільного інтересу, з боротьбою за реальне утвердження в житті принципів права, законності, правопорядку;

2) звична. Така поведінка заснована не стільки на знанні права і повазі до нього, скільки на силі звички і життєвому досвіді. Така людина не дуже замислюється над приписами права, діє за інерцією, слідуючи стереотипу, що склався. Люди, для яких властивий цей тип поведінки, зазвичай не проявляють зайвої соціальної активності, проте до права ставляться свідомо і позитивно. Такий вид правомірної поведінки є найбільш поширеним у цивілізованому суспільстві;

Конформістська (від лат. conformis – подібний, згідний). Людина слідує не своїм переконанням або звичкам, а копіює дії свого найближчого оточення, діє «як усі». Це пристосування своєї поведінки до дій і переконань свого соціального оточення (колег по роботі, начальства, групи, родичів), а також слідування нормам права через слідування більшості. Для конформістської поведінки характерні: відсутність власної позиції, байдуже ставлення до права, пристосування до навколишньої дійсності, підпорядкування групі, начальству, неформальному лідеру, ситуативність поведінки, чутливість до психологічного тиску та маніпуляції.

Цей вид поведінки характерний для соціальних груп з недостатньо розвиненими правовою культурою і правосвідомістю (наприклад, для неповнолітніх).

Небезпека конформістської поведінки полягає в тому, що у людини відсутня тверда і чітка особиста установка на дотримання права. При зміні ситуації (перехід поведінки оточення від правомірної до неправомірної) можлива аналогічна зміна правової установки з правомірної на неправомірну;

Маргінальна (від лат. marginalis – прикордонний, проміжний). Людина діє правомірно унаслідок особистого розрахунку, страху перед покаранням, розуміння вигоди з законослухняності. Проте її індивідуальна правосвідомість розходиться з приписами правових норм. Як правило, така поведінка властива людям, що не знайшли себе в суспільстві (через складність долі, характеру, попереднє засудження, відсутність здібностей, виключно завищені амбіції та домагання). Особи з маргінальною поведінкою будь-якої хвилини можуть легко переступити закон, у разі зручної ситуації порушити правові вимоги. Маргінальну поведінку, як правило, супроводжують апатія, агресивність, незадоволення обстановкою та оточенням.

Слід підкреслити, що правомірна поведінка не перестає бути правомірною тому, що її суб’єктивну сторону складають соціально засуджувані мотиви, якщо останні не виражаються в заборонених правом діяннях.