Правопорушення, його ознаки і види.

Правопорушення є прямою протилежністю правомірній поведінці.

Правопорушення – це протиправне, винне, таке, що завдає шкоди особі, суспільству або державі, діяння деліктоздатного суб’єкта, за яке передбачено конкретні заходи негативної юридичної відповідальності.

Ознаки правопорушення:

1) протиправність. Правопорушення суперечить конкретному правовому припису і є невиконанням обов’язку або порушенням заборони;

2) винуватість. Ця ознака правопорушення виявляється у внутрішньому ставленні суб’єкта до здійснюваного ним діяння та його наслідків. Правопорушенням є лише діяння, вчинене умисно або з необережності;

3) шкідливість, тобто нанесення шкоди особі, суспільству, державі, природі або, у ряді обумовлених законом випадків – реальна загроза нанесення такої шкоди. Юридично шкідливість виражається у перешкоджанні до використання суб’єктивних прав, невиконанні юридичних обов’язків, порушенні заборон. Фактично шкідливість правопорушення полягає у завданні фізичної, матеріальної або моральної шкоди правоохоронюваним інтересам;

4) правопорушення – це завжди діяння (акт поведінки), яке має форму дії або бездіяльності. Думки, переконання, установки, якими б антигуманними або зловмисними вони не були – некарані;

5) відповідальним за правопорушення може бути тільки суб’єкт, здатний нести відповідальність за свої дії (деліктоздатний суб’єкт);

Караність. За правопорушення передбачені конкретний вид і міра юридичної відповідальності, хоча не завжди реально вона застосовується до правопорушника.

Залежно від ступеню небезпеки і заподіяної шкоди правопорушення розділяють на злочини і проступки.

Злочини – суспільно небезпечні правопорушення, що посягають на найбільш значущі соціальні цінності (життя, здоров’я індивіда, власність, національну безпеку, громадський порядок тощо). Злочинами є тільки кримінальні правопорушення.

Проступки – суспільно шкідливі правопорушення (порушення трудової дисципліни, порушення правил торгівлі, невиконання цивільно-правового договору тощо).

Залежно від виду юридичної відповідальності виділяють:

1) кримінальні правопорушення – це передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні, винуваті, карані діяння (дія або бездіяльність), що посягають на права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і суспільну безпеку, довкілля, конституційний лад України. Вичерпний їх перелік міститься в Кримінальному кодексі України;

Адміністративні правопорушення (проступки) – це протиправні, винуваті діяння, що посягають на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Основні критерії, що дозволяють відрізнити адміністративне правопорушення від злочину, аналогічного за об’єктом посягання: відсутність тяжких наслідків і менший розмір матеріального збитку. Яку указувалося вище, цей вид правопорушень має зазнати суттєвого реформування;

3) цивільно-правові правопорушення (проступки) – відрізняються від інших специфічним об’єктом посягання, яким є майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного, земельного і сімейного права. Зовні вони виражаються в неналежному виконанні або невиконанні договірних зобов’язань, у заподіянні майнової або моральної шкоди;

4) дисциплінарні правопорушення (проступки) – це протиправні діяння, що порушують норми трудового чи службового права, внутрішній розпорядок діяльності підприємств, установ і організацій (прогул, запізнення на роботу, пропуски навчальних занять, невиконання розпоряджень адміністрації підприємства тощо);

5) матеріальні правопорушення (проступки) – це винне спричинення матеріального збитку працівником роботодавцю – тобто власнику підприємства, установі, організації (поламка устаткування, знищення сировини чи готової продукції тощо);

6) конституційні правопорушення (проступки) – це дія суб’єкта конституційного права, що порушує норми конституції. Об’єктивна сторона конституційного проступку виражається у невиконанні або, навпаки, перевищенні повноважень вищою посадовою особою або органом державної влади. Зокрема, це може бути порушення закріпленого конституцією порядку організації і діяльності органів державної влади і глави держави, органів місцевого самоврядування, видання правового акту, що виходить за межі компетенції державного органу, або суперечить конституції і законам країни, зловживання владою, що не має ознак злочину тощо;

7) міжнародні правопорушення – дії або бездіяльність суб’єктів міжнародного права, які суперечать нормам і принципам міжнародного права або власним зобов’язанням і заподіюють шкоду іншому суб’єкту, групі суб’єктів міжнародного права або всьому міжнародному співтовариству.