Будова профілю і морфологічні ознаки

Темно-каштанові солонцюваті ґрунти поширені в зоні Сухого Степу переважно на безстічних рівнинах вододілу між річками Дніпро та Молочна і в північній частині степового Криму. Незначні площі є на низинних приморських плато правобережжя Дніпра. Сформувалися під типчаково-ковиловими і полино-злаковими степами. Мають чітку елювіально-ілювіальну диференціацію, яка чітко визначається морфологічно і за даними механічного аналізу. Елювійованість профілю морфологічно виявляється лише в цілинних варіантах. В освоєнних вона виявляється у вигляді незначної присипки SiО₂ на гранях структурних окремостей. Елювійованість морфологічно виявляється більш чітко за ущільненням і структурою ґрунту.

Глибина гумусованої частини профілю становить 50-60 см. Гіпс та інші водорозчинні солі залягають на глибині 150-250 см. На правобережжі Дніпра вони знаходяться глибокше.

Зрошувані види темно-каштанових ґрунтів характеризуютьсябрилистістюорного шару і значноющільністю. Після дощів вони запливають і на поверхні утворюється щільна кірка. На значних площах темно-каштанові ґрунти плантажовані і гумусу в орному шарі містять на 10-30% менше, ніж їх природні аналоги.

Типовий профільтемно-каштанового слабко-солонцюватого ґрунтумає таку будову:

Н(е) –гумусовий слабкоелювіальний горизонт глибиною 25-30 см, у легкосуглинкових та супіщаних різновидах до 30-40 см, темно-сірий з каштановим відтінком, порохувато-грудкуватий, в сухому стані грудкувато-брилистий, на структурних окремостях присипка SiО₂, перехід різкий (по плужній підошві) або поступовий;

Нрі – верхній перехідний ілювіальний горизонт глибиною 10-15 см, у лекгосуглинкових і супіщаних різновидностях до 30 см, темно-каштановий або темно-сірий з буруватим відтінком, грудочкувато-зернисто-горіхуватий, призмовидно-грудковатий або горіхуватий, ущільнений, у верхній частині на структурних окремостях присипка SiО₂ і слабкий глянець, копроліти, перехід поступовий;

Рhік– нижній перехідний горизонт глибиною 10-30 см, темно-бурий або сірувато-бурий, часто з темно-сірими плямами і затьоками, горіхувато-призмовидно-грудкуватий, помітно ущільнений, карбонатний, на структурних окремостях добре виражений глянець, перехід поступовий або язикуватий із затьоками;

Рк – ґрунтотворна порода лес, зверху нерівномірно гумусований із затьоками, з 50 до 120 см рясна білозірка, а на глибині 150-250 см друзи гіпсу.

Темно-каштанові, середньо- та сильносолонцюваті ґрунти поширені переважно в комплексі із слабосолонцюватими видами, займаючи більш підвищені ділянки мікрорельєфу. Профіль середньо солонцюватих ґрунтів більш чітко розчленований за елювіально-ілювіальним типом, він коротший і не перевищує 45-55 см.

Профіль темно-каштанового середньо солонцюватого ґрунту має таку будову: Не₂₀._25см+Нрі₁₀._15см+Рhі/к₁₀._15см+Рк, а будова профілю темно-каштанового сильно солонцюватого ґрунту: HE+HI+Phi+Pкs.

За даними Н.Б.Вернандер (1986), на захід від Дніпра, у придунайській частині сухо-степової зони, в межах Одеської області характер ґрунтового покриву значно змінюється. Тут темно-каштанові ґрунти приурочені до вузької смуги, що простягається вздовж Чорного моря. Ця територія в межах смуги характеризується доброю дренованістю, наявністю невеликих річок, які впадають в лимани Чорного моря. Врізаючись глибоко в сушу, лимани є своєрідними дренами. Вони сприяють пониженню рівня підґрунтових вод і запобігають засоленню ґрунтів. Підґрунтові води стікають в лиман досить швидко не застоюючись. Тому солі накопичуються повільно. В таких умовах формуютьсятемно-каштанові несолонцюваті ґрунти.

Темно-каштанові несолонцюваті ґрунти залягають на низьких терасах Чорного моря і Дунаю смугою шириною 20-30 км, яка простягається вздовж їх берегів від лимана Кундул до західних границь Молдови (м.Рені). Bід моря ці ґрунти відділяє смуга мулувато-болотних ґрунтів дунайських плавнів. Це єдине на Україні місцезнаходження темно-каштанових несолонцюватих ґрунтів.

Будову профілю темно-каштанових несолонцюватих ґрунтів наводимо на прикладі розрізу, закладеного на околиці місті Ізмаіл на рівній поверхні:

Н – гумусовий горизонт глибиною 20-25 см, темнувато-сірий зі слабким буруватим відтінком, пухкий, пилувато-зернистий, сильноперероблений черв'яками і личинками комах, перехід поступовий;

HP – гумусовий перехідний глибиною 35-40 см , бурувато-сірий, грубо- зернистий, пухкий, неущільнений, зрідка зустрічаються кротовини, різко переходить в ґрунтотворну породу;

Р/к – з глибини 50 см і глибше бурувато-палевий лес середьо суглин ковий, неміцної грудочкуватої структури, з нечисельними темними кротовинами, на глибині 75-100 см – щільний горіхуватий горизонт білозірки. Гіпс і сольові скупчення відсутні. На глибині 20-25 см закипає від соляної кислоти.

Вказані ґрунти містять 2-2,5% гумусу, мають невелику ємність вбирання (10-15 мг-екв на 100 г ґрунту). У вологі роки і на зрошуваних масивах дані ґрунти характеризуються високим рівнем родючості.

Каштанові солонцюваті ґрунти поширені вузькою смугою у присивашсько-причорноморській частині лівобережжя Дніпра і на узбережжі Сивашу в Криму. Ця територія найбільш посушлива в зоні Сухого Степу із злаково-полиновою рослинністю.

Каштанові ґрунти не утворюють суцільних масивів. Вони зустрічаються в комплексі з солонцями каштановими, створюючи домінуючий фон. Ознаки солонцюватості в них виражені більш чітко, ніж в темно-каштанових ґрунтах. Гумусовий елювійований та елювіальний горизонти чітко виділені. Внаслідок меншої кількості опадів, солі вимиті на глибину 80-70 см. Крім гіпсу, вони представлені хлоридами і сульфатами натрію у вигляді білих прожилок і пунктуацій.

Каштанові слабосолонцюваті ґрунти поширені у комплексі с солонцями і темно-каштановими солонцюватими ґрунтами, проте можуть бути переважаючими елементами комплексу. Скипають з глибини 40-55 см. Глибина профілю 50-60 см. Ці ґрунти мають таку будову:

Не – гумусовий слабоелювіальний горизонт глибиною 25-30 см, темно-коричневий, в сухому стані коричнево-сірий, пилувато-порошисто-грудкуватий, весь залучений до орного шару, перехід різкий по плужній підошві.