Додаткова література

1. Басін К. В. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності / К. В. Басін // Правова держава. – К., 2003. – Вип.14. – С.108-114.

2. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки особи: теоретичні аспекти / Є. Білозьоров // Право України. – 2006. – №1. – С.50-54.

3. Богачова Л. Л. Система європейського та національного права теорія і практика правознавства / Л. Л. Богачова // Теорія і практика правознавства : електронне наукове фахове видання. – 2012. – Вип. 1(2). Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/tipp/2012_1/Bogachov.pdf

4. Бостан С. К. Форма правління незалежної Української держави: етапи розвитку, проблеми, перспективи / С. К. Бостан // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 103–110 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11bckrpp.pdf

5. Бочаров Д. Поняття «правозастосовча діяльність»: операціональний аспект / Д. Бочаров // Право України. – 2008. – № 3. – С. 115-118.

6. Вовк Д. Принцип верховенства права в Україні: проблеми визначення та дії / Д. Вовк // Юридический вестник. – 2003. – № 3. – С.110-114.

7. Воронюк О. О. Юридична особа як нормативна конструкція [Електронний ресурс] / О. О. Воронюк // Форум права. – 2008. – № 1. – С. 77-85. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08voojnk.pdf

8. Головатий С. Верховенство права (правовладдя): як його тлумачить Венеційська Комісія / С. Головатий // Право України. – 2011. – № 10. – С. 154-167.

9. Джураєва О. О. Поняття та ознаки функцій сучасної держави // Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – О. : Юрид. л-ра, 2005. – Вип. 25. – С. 143-149.

10. Дія права: інтегративний аспект : моногр. / кол. авторів ; відп. ред. Н. М. Оніщенко. – К. : Юридична думка, 2010. – 360 с.

11. Заяць Н. Суверенітет: трансформація змісту / Н. Заяць // Право України. – 2008. – № 2. – С. 17-22.

12. Ковальський В.С. Система і види функцій права / В.С. Ковальський // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2009. – № 3. – С. 3–11.

13. Козюбра М. Верховенство права і Україна / М. Козюбра // Право України. - 2012. – № 1– 2. – С. 30-63.

14. Корнута Р. Вітчизняні погляди на структуру норми права / Р. Корнута // Право України. – 2007. – № 6. – С. 19-21.

15. Косович В. Система нормативно-правових актів України: основні напрями вдосконалення / В. Косович // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2011. – Вип. 53. – С. 23–35.

16. Кравченко С. С. Правовий прецедент як соціальний інститут та його значення: прагматичний аналіз / С. С. Кравченко // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 4. – С. 17-20.

17. Крижанівський А. Ознаки сучасного правопорядку в контексті трансформаційних викликів / А. Крижанівський // Право України. – 2008. – № 6. – С. 47-51.

18. Лощихін О. М. Функції сучасної держави: нарис юридичної теорії : монографія / О. М. Лощихін. – К. : Логос, 2013. – 228 с.

19. Лук’янець Д. Типологія юридичної відповідальності / Д. Лук’янець // Юридична Україна. – 2004. – № 3. – С.4-10.

20. Луцький Р. П. Ієрархічність правових джерел (нормативних актів) як відображення буття позитивного права / Р. П. Луцький // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 18-21.

21. Малишев Б. В. Застосування норм права (теорія і практика) : навч. посібник / Б. В. Малишев, О.В. Москалюк. – К. : РЕФЕРАТ, 2010. – 260 с.

22. Мартинюк Р. Конституційні повноваження президента змішаної республіки та доктрина «прихованих» президентських повноважень / Р. Мартинюк // Право України. – 2012. – № 7. – С. 141-150.

23. Машков А. Погляд на юридичну відповідальність як різновид правовідносин та його значення для формування сучасної юридичної теорії відповідальності [Електронний ресурс] / А. Машков, А. Машков // Вісник Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – Сер. : «Юрид. науки». – 2010. – № 84. – С. 98-100. - Режим доступу : http://papers.univ.kiev.ua/jurydychni_nauky/articles/Look_to_legal_responsibility_as_variety_of_legal_relationships_and_his_value_for_forming_modern_law_theory_of_responsibility_16803.pdf

24. Николина К. В. Теоретичний аналіз співвідношення процедурних та матеріальних норм права / К. В. Николина // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 40-43.

25. Оксамитний В. Міждержавні правові системи як реальність сучасного світу / В. Оксамитний // Право України. – 2013. – № 3-4. – С. 209-222.

26. Оніщенко Н. М. Принцип законності: наукові реалії сьогодення / Н. М. Оніщенко // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – С. 13-18.

27. Онупрієнко А. Правове регулювання функціонування місцевої влади: світовий і вітчизняний досвід / А. Онупрієнко // Вісник Академії правових наук України. – 2010. – № 1. (60). – С. 90-100.

28. Падалко Г. До сучасного розуміння наукової категорії «функція держави» (загальний огляд проблеми) / Г. Падалко // Право України. – 2006. – №6. – № 8. – С. 63-68.

29. Панкевич О. З. Соціальна держава та права людини «другого покоління»: загально-теоретичне дослідження / О. З. Панкевич. – Л. : Світ, 2006. – 176 с.

30. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології : монографія / Н. М. Пархоменко. – К. : Юрид. думка, 2008. – 336 с.

31. Петришин О. Соціально-юридична природа права / О. Петришин // Право України. – 2012. – № 1 – 2. – С. 15-29.

32. Пікуля Т.О. Сучасний підхід до інтерпретації поняття «механізм держави» / Т. О. Пікуля // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2012. – № 2 (1). – С. 46-54. – Режим доступу до статті : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvlduvs/2012_2_1/12ptopmd.pdf

33. Погребняк С. Договір: загальнотеоретичне розуміння / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – № 4. (67). – С. 17-28.

34. Погребняк С. Принцип верховенства права : деякі теоретичні проблеми / С. Погребняк // Вісник Академії правових наук України. – 2006. – № 1. – С. 26-36.

35. Працюк І. В. Види законів України / І. В. Працюк // Проблеми законності – 2005. – Вип. 52. – С. 3-9.

36. Процюк І. Парламентська форма правління: сутність і особливості / І. Процюк // Вісник Академії правових наук України. – 2012. – № 4. (71). – С.65-74.

37. Рабінович П. Верховенство права: сучасні вітчизняні підходи до інтерпретації / П. Рабінович, О. Луців // Вісник Академії правових наук України. – 2012. – № 2 (69). – С. 3-16.

38. Рабінович П. М. Права людини і громадянина: навч. посібник / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 463 с.

39. Сухонос В.В. Форма правління: термінологія, класифікація, характеристика (проблеми постіндустріальної епохи) / В.В. Сухонос // Держава і право : зб.наук праць. – 2003. – Вип. 21. – С. 57-63.

40. Таманага Б. Верховенство права: історія, політика, теорія / Браян Таманага ; пер.з англ. А. Іщенко. – К. : Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 208 с.

41. Харитонова О. І. Деякі проблеми загальної теорії правовідносин / О. І. Харитонова // Актуальні проблеми держави і права. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – Вип.21. – С.75-83.

42. Чабаненко М. Імперативні та диспозитивні способи правового регулювання на сучасному етапі розвитку аграрного права як галузі / М. Чабаненко // Право України. – 2004. – №11. – С.109-111.

43. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні : монографія / Станіслав Шевчук. – К. : Реферат, 2007. – 640 с.

44. Шилінгов В. С. Поділ права на приватне та публічне як фундаментальна засада правової системи демократичного суспільства / В. С. Шилінгов // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 48-51.

45. Шульга А. М. Загальнотеоретичні аспекти правомірної поведінки особи : монографія / А. М. Шульга. – Х. : Майдан, 2013. – 412 с.

46. Ясіновська А. Загальнотеоретична характеристика кодексів / А. Ясіновська // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2012. – Вип. 56. – С. 59-64.

Глосарій

Автономія– відносно самостійне у здійсненні публічної влади територіальне утворення в межах держави.

Безпосередня демократія –пряме волевиявлення народу або його частини, безпосереднє вирішення громадянами питань державного і суспільного життя або висловлення думок із цих питань.

Вибори– форма безпосередньої участі громадян в управлінні державою шляхом формування найвищих представницьких органів, органів місцевого самоврядування, їх персонального складу.

Внутрішні функції держави– види діяльності держави, спрямовані на вирішення внутрішніх завдань держави.

Галузь права– велика впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний тип схожих суспільних відносин та актів поведінки за допомогою специфічного галузевого методу правового регулювання.

Гіпотеза– частина правової норми, яка указує на умови, за яких ця правова норма вступає в дію.

Глава держави– одноосібний або колегіальний орган, що представляє державу у міжнародних та внутрішньополітичних відносинах.

Деліктоздатність– зумовлена правом здатність особи нести юридичну відповідальність за здійснені нею правопорушення.

Демократія – комплекс правових і політичних засобів, які забезпечують громадянам політичні і суміжні права і свободи, а також урахування їх інтересів і думок при прийнятті та реалізації державних рішень.

Держава– універсальна суверенна політико-територіальна організація, яка здійснює управління стратифікованим суспільством на основі нормативного регулювання та за допомогою спеціального механізму.

Державна влада– організаційно оформлена політична влада крупної соціальної спільноти, що володіє верховенством у суспільстві і спеціалізованим апаратом для регулювання суспільних відносин.

Державний апарат – система державних органів, що володіють владними повноваженнями і діють від імені держави.

Державний народ– сукупність індивідів, об’єднаних правовим зв’язком з державою.

Державний суверенітет – визначальна невід’ємна властивість держави, що відображає її верховенство на своїй території та самостійність (незалежність) у міжнародних відносинах.

Диспозитивний метод – дає суб’єктам можливість самостійно встановити правила своєї поведінки в рамках закону.

Диспозиція–частина правової норми, яка містить вказівку на права та/або обов’язки, що виникають у разі настання життєвих обставин, зафіксованих гіпотезою.

Дієздатність– зумовлена правом здатність особи своїми діями (бездіяльністю) набувати суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, здійснювати та припиняти їх.

Дозвіл – надання суб’єкту права на певні дії.

Заборона – покладання на суб’єкта обов’язку утримуватися від заборонених дій.

Закон– нормативний правовий акт, прийнятий у встановленому порядку органом законодавчої влади або всенародним референдумом, що має вищу юридичну силу.

Заохочення – нагорода суб’єкта за певну правомірну поведінку.

Зобов’язування – покладання на суб’єкта обов’язку здійснювати певні дії.

Зовнішні функції держави –види діяльності держави, спрямовані на встановлення й підтримання певних відносин з іншими державами.

Імперативний метод – метод владних розпоряджень, що містить, як правило, норми-заборони і норми-зобов’язування.

Імперія – історично відома форма держави, що складалася з нерівноправних частин: метрополії – центру держави, у підпорядкуванні якої знаходяться колонії.

Інститут права –впорядкована сукупність правових норм, яка регулює певний вид(групу) суспільних відносин.

Конфедерація– тимчасовий союз держав, створений для досягнення конкретної мети.

Механізм держави– цілісна ієрархічна система органів державної влади, державних установ, підприємств та організацій, що забезпечує реалізацію функцій держави.

Монархія– така форма правління, коли главою держави є особа, яка одержує і передає свій пост і титул, як правило, у спадок і довічно.

Нормативний договір– угода між двома і більше суб’єктами правотворчості, що встановлює правові норми, обов’язкові для невизначеного кола осіб і розраховані на багаторазове застосування.

Нормативно-правовий акт –офіційнийдокумент, прийнятий або виданий в установленому законодавством порядку компетентним органом держави або іншим уповноваженим на це суб’єктом правотворчості, що містить правові норми і розрахований на багаторазове застосування.

Об’єкти правовідносин– соціальні цінності та блага, з приводу володіння якими суб’єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої права та обов’язки.

Об’єктивне право– система всіх діючих у країні норм права, відбитих у різних джерелах права і незалежних від індивіда.

Обмеження – позбавлення суб’єкта певних властивостей або прав.

Організаційні форми здійснення функцій держави– поточна технічна, господарська, статистична діяльність органів держави, спрямована на вирішення конкретних завдань.

Події– юридичні факти, що не залежать від волі людини.

Покарання – осуд певної, забороненої правом поведінки суб’єкта, що знаходить вираз у заходах юридичної відповідальності.

Правова держава– держава, влада якої заснована на праві, обмежується за допомогою права і здійснюється у правових формах.

Правова норма –формально визначений, встановлений або офіційно визнаний державою і забезпечений її примусовою силою соціально значущий припис загального характеру.

Правове регулювання– впорядкування найважливіших суспільних відносин, що здійснюється компетентним суб’єктом (як правило, державою) за допомогою правових засобів.

Правовий звичай– стійке правило поведінки, що стихійно склалося і офіційно визнане державою.

Правові відносини –суспільні відносини, врегульовані нормою права, змістом яких є суб’єктивні юридичні права та обов’язки їх учасників.

Правові форми здійснення функцій держави – діяльність органів держави, пов’язана з ухваленням і виданням правових актів, а саме правотворча, правозастосовча, правоохоронна, правоінтерпретаційна.

Правозастосування– владна діяльність компетентних органів і посадовців, що забезпечує реалізацію права шляхом винесення індивідуального юридичного рішення щодо конкретних суб’єктів.

Правоздатність– зумовлена правом здатність суб’єкта права володіти суб’єктивними юридичними правами та юридичними обов’язками.

Правозначуща поведінка – передбачена нормами об’єктивного права соціально значуща свідомо-вольова поведінка індивідів або їх об’єднань, що, як правило, спричиняє або здатна спричинити певні юридичні наслідки.