Поняття і основні властивості Конституції України.
Конституція – основний закон держави, що має вищу юридичну силу, який проголошує і гарантує права й свободи людини та громадянина, а також визначає основи суспільного ладу, форму правління, територіального устрою, основи організації центральних і місцевих органів влади, іх компетенцію та взаємовідносини, державну символіку та столицю.
Першою Конституцією України є конституція Пилипа Орлика від 5 квітня 1710 року. У вітчизняній літературі цей акт отримав назву "Конституція Пилипа Орлика". Документ був написаний під впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природного права, поділу влади тощо).
Першим актом, безпосередньо почав національне конституційне право України, можна вважати ІV Універсал Української Центральної Ради (1918). Він політико-правовим чином сформував, проголосив Україну як незалежну, самостійну і суверенну державу. На основі Універсалу було розроблено цілий ряд документів українського ренесансу, зокрема Конституцію УНР 1918 р., хоча і не була введена в дію, однак стала своєрідним акумулятором надбань українського юридичного досвіду. Однак цей період розвитку тривав недовго і був перерваний затвердженням Конституції УРСР 1919 року, яка стала основним джерелом українського радянського державного права до прийняття в 1990 році Декларації про державний суверенітет та Акту проголошення незалежності України в 1991 р. Ці документи стали віхою, яка почала народження нового українського права.
Сучасна Конституція України була прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.
Конституція вносить системність у право, є ефективним системоутворюючим фактором правової системи, закріплює вихідні принципи формування і дії національного права, наповнює його своїм змістом, пронизує єдиними принципами і ідеямі.
Норми Конституції «вливаються» в норми інших галузей права, є їх джерелом. Роль Конституції полягає в тому, що вона забезпечує збалансованість публічних і приватних початків у праві насамперед тим, що закріплює багатоманітність власності, її статус і співвідношення між її видами, соціальну спрямованість (функцію) держави тощо. Цим Конституція закладає основи громадянського права. Іншими словами: нормуючи відносини між суб’єктами влади і підпорядкованими цій владі, Конституція затверджує себе як головне джерело публічного права, а конституційне право є його основною галуззю.
Тому на конституцію, як на основий закон держави покладене величезне завдання. Певною мірою вирішити стратегію держави, щодо курсу держави, її конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного та адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади. Нормотворча універсальність конституції витікає з аналізу багавікового історичного життя народу, політичних, економічних, соціальних та духовних традицій народу. Тому кожен народ має свою особливу, відмінну від інших націй конституцію.
Дата добавления: 2016-12-08; просмотров: 981;