Гарантії прав і свобод людини і громадянина. Інститут громадянства.

Кожній людині має бути забезпечена можливість користування усіма основними правами і свободами. Держава зобов’язана гарантувати реальне здійснення цих прав і свобод усіма доступними засобами.

Конституційні права та свободи мають специфічний набір засобів і методів свого захисту.

До їх числа належать:

– конституційно-судовий механізм (конституційний суд);

– судовий захист (суди загальної юрисдикції);

– адміністративні дії органів виконавчої влади;

– міжнародно-правовий механізм.

Інститут громадянства пов’язаний не тільки з реалізацією державного суверенітету, а й з обов’язком держави забезпечувати права людини в Україні. Зокрема, в преамбулі Закону «Про громадянство України» зазначається, що «право на громадянство є невід’ємним правом людини». Це положення повністю відповідає Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року.

Громадянство, як суб’єктивне право людини, визнається в Україні невід’ємним правом людини. І в цьому плані законодавство про громадянство України виходить з вимог міжнародно-правових стандартів забезпечення прав і свобод людини.

Громадянами України є:

1) Усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України.

2) Особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

3) Особи, що прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР, зразка 1974 року, органами внутрішніх справ України внесено запис: «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття.

4) Особи, які набули громадянство України відповідно до законів України і міжнародних договорів України.

Громадянство України набувається:

1. За народженням.

2. За територіальним походженням.

3. Внаслідок прийняття до громадянства (іноземець чи особа без громадянства можуть бути, за їх клопотанням, прийняті до громадянства України).

4. Внаслідок відновлення в громадянстві.

5. Внаслідок усиновлення.

6. Внаслідок установлення над дитиною опіки чи піклування.

7. Внаслідок установлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки.

8. У зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного або обох батьків дитини.

9. Внаслідок установлення батьківства.

10. На інших підставах, передбачених міжнародними договорами України.

Отримати громадянство України шляхом натуралізації за індивідуальними заявами можуть іноземні громадяни та особи без громадянства. Для цього їм потрібно виконати зазначені у ст. 16 Закону про громадянство України умови:

1) відмовитися від іноземного громадянства;

2) постійно проживати на території України протягом останніх п’яти років перед подачею клопотання. Це правило не поширюється на осіб, які прибули в Україну на постійне проживання та виявили бажання стати громадянами України за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один з їх батьків, дід чи баба народилися на її території, і не перебувають у громадянстві інших держав;

3) володіти українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

4) мати законні джерела існування;

5) визнавати і виконувати Конституцію України і закони України.

Зазначені вимоги можуть враховуватися тільки у виняткових випадках, а саме щодо осіб, які мають визначні заслуги перед Українською державою. Рішення щодо цих осіб приймає Президент України. Законодавство України встановлює обмеження щодо набуття громадянства окремими особами. Зокрема, в громадянство України не приймаються особи, які:

1) вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид, чинили насильницькі дії проти національної державності України;

2) засудження до позбавлення волі до зняття судимості;

3) перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави;

4) перебувають на військовій службі, в службі безпеки, в правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави.

Отже, громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) з підстав, передбачених міжнародними договорами, які ратифіковані Верховною Радою України, - так говорить ст. 19 Закону.

Вихід з громадянства (експатріація - від лат. Ех - колишній, раtrіа - батьківщина) відбувається тільки за ініціативою самої особи (по відношенню до дітей можуть діяти їхні законні представники). Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи.