Перемикання передач

Перемикати передачі плавним переміщенням важеля перемикання і обов'язково вимкнувши зчеплення. Рекомендується короткочасно затримувати важіль у нейтральному положенні. Відчувши опір переміщенню важеля, не намагатися ввімкнути передачу різкими поштовхами, а слід плавно підсилювати тиск на важіль до повного вмикання синхронізатора.

Передачу заднього ходу вмикати тільки після повної зупинки машини.

При переході з нижчої передачі на вищу необхідно:

– витиснути повністю педаль зчеплення і одночасно повністю відпустити педаль подачі палива;

– перевести важіль перемикання передач в нейтральне положення, короткочасно затримати його, потім, плавно підсилюючи тиск на важіль до повного ввімкнення синхронізатора, вмикнути вищу передачу;

– плавно відпустити педаль зчеплення (але швидше, ніж при рушанні з місця), одночасно натискаючи на педаль подачі палива.

При переході з вищої передачі на нижчу необхідно:

– вижати повністю педаль зчеплення і одночасно повністю відпустити педаль подачі палива;

– перевести важіль перемикання передач в нейтральне положення, короткочасно затримати його, потім, плавно підсилюючи тиск на важіль до повного ввімкнення синхронізатора, вмикнути нижчу передачу. При переході з другої передачі на першу обов'язково застосовувати подвійне вимкнення зчеплення з короткочасним натисненням на педаль подачі палива;

– плавно відпустити педаль зчеплення, одночасно натискаючи на педаль подачі палива з таким розрахунком, щоб не порушити плавний рух машини.

Повороти

Наближаючись до повороту, завчасно і поступово понизити швидкість руху, зменшуючи частоту обертання двигуна, а перед крутими поворотами перейти на нижчу передачу.

На крутих поворотах не допускати різкого гальмування щоб уникнути занесення. Не робити різких і крутих поворотів при русі по піску і заболочених ділянках, а також на крутих спусках і підйомах.

Гальмування

Гальмування машини можна здійснювати наступними способами:

а) в русі:

– двигуном, зменшуючи подачу палива під час руху машини з ввімкненою передачею і зчепленням;

– робочою гальмовою системою з увімкненою передачею і (або) зчепленням;

– комбінованим способом – двигуном і робочою гальмовою системою;

б) на стоянці – стоянковою гальмовою системою і протискочувальним пристроєм.

Користуватися гальмовою системою для уповільнення ходу якомога рідше. Часте та особливо різке гальмування призводить до швидкого зносу гальмових механізмів і шин.

На слизькій дорозі гальмувати комбінованим способом плавно, в декілька прийомів, не вимикаючи зчеплення. При різкому гальмуванні на слизькій дорозі з вимкненими зчепленням і передачею можливі занесення, що може призвести до аварії.

При занесенні, що почалося, негайно припинити гальмування і повертати рульове колесо у бік занесення. При занесенні під час гальмування двигуном на слизькій дорозі натиснути на педаль подачі палива (припинивши тим самим гальмування двигуном) до припинення занесення.

У всіх випадках руху гальмувати плавно, без ривків, не допускати ковзання коліс юзом.

Не застосовувати стоянкову гальмову систему замість робочої, щоб уникнути перевантажень трансмісії.

Забороняється використовувати протискочувальний пристрій для загальмовування машини, що скачується назад, до її повної зупинки робочою гальмовою системою, оскільки це призведе до поломки деталей трансмісії.

Зупинка

При русі по сухій дорозі з твердим ґрунтом або твердим покриттям зупиняти машину плавно, для чого відпустити педаль подачі палива, витиснути педаль зчеплення, поставити важіль перемикання передач у нейтральне положення, відпустити педаль зчеплення і, плавно пригальмовуючи робочою гальмовою системою, зупинити машину.

При раптово виниклій необхідності потрібно зупинити машину на хорошій сухій дорозі, при цьому одночасно відпустити педаль подачі палива, витиснути педаль зчеплення і різко (але не допускаючи ковзання коліс юзом) натиснути на педаль робочої гальмової системи і зупинити машину.

Після зупинки машини поставити важіль перемикання передач в нейтральне положення і відпустити педаль зчеплення.

Для зупинки машини на слизькій дорозі гальмувати машину комбінованим способом (двигуном і робочою гальмовою системою) і, поступово переходячи на знижувальні передачі, понизити швидкість до мінімальної, вимкнути зчеплення і, користуючись робочою гальмовою системою, повністю зупинити машину, після чого поставити важіль перемикання передач у нейтральне положення і відпустити педаль зчеплення.

Після зупинки машини на підйомі поставити її на протискочувальний пристрій. У разі зупинки на спуску загальмувати машину стоянковою гальмовою системою і ввімкнути першу передачу. На рівних ділянках після зупинки машина повинна бути загальмована стоянковою гальмовою системою.

Правила водіння в різних умовах

При водінні машини в різних дорожніх умовах керуватися наступними загальними вказівками.

Вмикати передні мости і знижувальну передачу в роздавальній коробці тільки при подоланні тяжкопрохідних і слизьких ділянок шляху, крутих підйомів, природних і штучних перешкод. Рух з увімкненими передніми мостами по дорогах з твердим покриттям або по сухих твердих ґрунтових дорогах недоцільний, оскільки це збільшує знос трансмісії, шин і підвищує витрату палива.

Передні мости можна вмикати як в русі, так і на стоянці. Перемикати передачі в роздавальній коробці можна тільки при зупинці машини. Вмикати понижувальну передачу після вмикання передніх мостів.

Машина забезпечена системою централізованого регулювання тиску повітря в шинах з повітряним редуктором напівавтоматичної дії. Вміле користування цієї системою підвищує прохідність машини при подоланні тяжкопрохідних ділянок місцевості і водних перешкод.

Машина повинна експлуатуватися тільки з відкритими повітряними колісними кранами.

При важких дорожніх умовах на розмоклих брудних ґрунтових дорогах, на заболочених і піщаних ділянках, сніговій цілині тощо регулювати тиск повітря в шинах відповідно до щільності ґрунту долаємої ділянки шляху.

Сипкі піски, топкі заболочені ділянки, береги річок і водоймищ з мулистим шаром ґрунту, глибоку розмоклу ділянкиу рілля (особливо в осінньо-весняний період року), снігову цілину з глибоким шаром снігу вище 0,4 м долати на мінімально допустимому тиску в шинах, тобто 50 кПа (0,5кгс/см²).

Подібні ділянки шляху з більшою щільністю поверхневого шару ґрунту, круті затяжні підйоми, а також місцевість з наявністю природних і штучних перешкод, що часто зустрічаються у вигляді канав, ровів, окопів, траншей, долати при тиску в шинах 70-150 кПа (0,7-1,5 кгс/см²). Необхідно враховувати, що на слизьких дорогах (з розмоклим тонким поверхневим шаром на твердій основі) зниження тиску в шинах не дає позитивних результатів, а навпаки призводить до занесень і сповзань у бік крену. У цих випадках потрібно встановлювати максимальний тиск у шинах 300 кПа (3 кгс/см²).

Слід мати на увазі, що тиск у шинах при високих зовнішніх температурах або тривалому русі може короткочасно підніматися, тому не слід в цьому випадку користуватися повітряним редуктором для корегування тиску в шинах.

Швидкість машини при русі на зниженому тиску повітря в шинах відповідно обмежувати. Вона повинна бути: при тиску 50 кПа (0,5 кгс/см²) – не більше 10 км/год, при тиску від 50 до 150 кПа (від 0,5 до 1,5 кгс/см²) – не більше 20 км/год, а при тиску від 150 до 300 кПа (від 1,5 до 3 кгс/см²) на період підкачування шин після подолання важких ділянок шляху – не більше 30 км/год.

Машина може рухатися без обмеження часу з тиском у шинах 300 кПа (3 кгс/см²) при температурі навколишнього повітря 45°С з швидкостями не більше 70 км/год.

Безперервний рух машини з максимальною швидкістю 80 км/год і тиском у шинах 300 кПа (3 кгс/см²) допускається протягом 50 хв без регулювання тиску повітря в шинах і при температурі навколишнього повітря не вище 40°С, після чого протягом однієї години швидкість не повинна перевищувати 70 км/год.

Машина може продовжувати рух на пошкоджених шинах, в яких відсутній надмірний тиск повітря. У цих випадках можна рухатися з швидкостями не більше 20 км/год або 40 км/год. Живучість шини при цьому буде залежати від швидкості руху. При швидкості 10 км/год на шинах з нульовим тиском до їх руйнування можна зробити марш не менше 200 км, а при швидкості 40 км/год – не менше 40 км.

Водіння по ґрунтових дорогах і в лісисто-болотистій місцевості

Ґрунтові дороги на глинистих і чорноземних ґрунтах при розмоканні тільки верхнього шару ґрунту є для машини небезпекою занесень і бічних ковзань. Особливо ускладнений рух по слизьких профільованих дорогах. При русі по таких дорогах встановлювати максимальний тиск повітря в шинах 300 кПа (3 кгс/см²), вибирати для руху горизонтальні ділянки, узбіччя, а також використовувати прокладену раніше колію або рухатися обережно по гребеню дорогі.

При русі машини по розбитих вибоїстих дорогах уникати сильного розгойдування машини і жорстких ударів, своєчасно знижувати швидкість руху машини і плавно переїжджати через вибоїни і різні перешкоди.

Масиви суцільного лісу проходити по просіках і лісовим дорогах або об’їжджати по узліссю.

При русі по чагарнику по можливості знижувати швидкість і ретельно спостерігати за місцевістю та рослинністю попереду, оскільки в чагарнику можуть бути пні, ями, камені тощо.

Пні, камені та інші перешкоди, що по висоті не досягають дорожнього просвіту машини, а також колію завглибшки, рівною або більшої величини дорожнього просвіту, пропускати між колесами. Перешкоди, рівні величині дорожнього просвіту і більше, потрібно об'їжджати.

При русі в колоні по лісистій місцевості рухатись по сліду машини, що йде попереду.

Заболочені ділянки по можливості обходити. Якщо обхід неможливий, долати заболочену ділянку після ретельної розвідки.

Заболочені ділянки місцевості долати, як правило, на другій передачі в коробці передач, при ввімкненій понижувальній передачі в роздавальній коробці.

Подолання ділянок місцевості з глибокопромоклим і липким ґрунтом, коли опір руху машини особливо великий, виконувати на першій передачі в КП, понижувальній передачі в РК і мінімальному тиску повітря в шинах 50 кПа (0,5 кгс/см²).

При русі по заболоченій ділянці зберігати встановлену швидкість, не допускаючи ривків, а тим більше зупинок. При необхідності для зупинки вибирати пагорб або сухе місце.

Відновити рух після зупинки машини на заболоченій ділянці важко, оскільки для руху по такому ґрунту потрібне велике тягове зусилля. Це зусилля, що передаеться від коліс на ґрунт, викликає зрив шару дерну (верхнього шару ґрунту) і веде до втрати зчеплення коліс з ґрунтом і застряганя машини. Тому починати рух по заболоченій ділянці при плавному ввімкненні зчеплення, не допускаючи буксування коліс. Як тільки почнеться пробуксовування коліс, негайно витиснути педаль зчеплення і ввімкнути задній хід.

Якщо буксування повториться при задньому ході, негайно підкласти під колеса підручний матеріал, щоб збільшити зчеплення коліс з ґрунтом і забезпечити рух машини.

На заболочених ділянках не робити різкі і круті повороти. Потрібно заздалегідь враховувати необхідність повороту і робити його плавно з великим радіусом. Такий поворот не знижує швидкості машини і виключає можливість зриву дерну та буксування.

При русі в колоні по заболоченій ділянці не рухатися по сліду машини, що йде попереду.

При неможливості подолати заболочену ділянку своїм ходом за необхідності використовувати лебідку.

Водіння по пустельно-піщаній місцевості

При водінні машини по пустельно-піщаній місцевості слід по можливості вибирати для руху ділянки з твердим ґрунтом або рослинним покривом. Розмоклі солончакові і глинисті ділянки, як правило, об’їзджати або долати після попередньої розвідки.

При великій запиленості повітря рухатися колоною з таким розрахунком, щоб водій машини, що йде позаду, тримався краю пилової хмари. При проходженні густої запорошеної смуги уникати поворотів і рухатися по раніше обраному напрямку.

Піщані ділянки долати, як правило, при увімкнених передніх мостах із зниженим тиском в шинах. Ділянки з сухим сипким піском, особливо за наявності підйомів, спусків, наметів, долати на мінімально припустимому тиску в шинах 50 кПа (0,5 кгс/см²), ділянки з середньою щільністю піску – на тиску 100 кПа (1 кгс/см²), а ділянки з сирим щільним піском – на тиску 150 кПа (1,5 кгс/см²).

При русі по піску можна користуватися більш високими передачами, долаючи з ходу намети і короткі піщані підйоми. При цьому швидкість руху не повинна перевищувати допустиму для вибраного тиску в шинах.

На особливо важких ділянках шляху при падінні швидкості не допускати пробуксовування коліс. З початком пробуксовування негайно вимкнути зчеплення, подати машину назад для розгону і спробувати подолати важку ділянку сходу.

Необхідно підтримувати плавність руху, уникаючи ривків і різких зупинок. Повороти проводити плавно з великим радіусом.

На відміну від способу руху колоною по заболочених ділянках на піску рухатися по сліду машини, що йде попереду, на дистанції 40-50 м. Дистанція необхідна для того, щоб машина, яка йде попереду, могла при необхідності здати назад для подолання труднопрохідної ділянки з розгону.

Водіння в зимових умовах

Перед початком руху з метою розігрівання робочої рідини у гідропідсилювачі керма зробити декілька правих і лівих повних поворотів керованих коліс.

Після тривалої стоянки перші 400-500 м рухатися на нижчих передачах, щоб розігріти застигле мастило у вузлах трансмісії і ходової частини.

При низьких температурах навколишнього повітря сигнальна лампа тиску масла в системі змащування РК повинна загаснути після прогрівання машини на ходу. Для підвищення температури повітря в жилих відділеннях вентилятори в системі змащування РК можна вимкнути.

При русі по сніговій цілині з глибиною покриву 250-280 мм можна не знижувати тиск у шинах. Колеса, продавлюючи сніг, йдуть по твердій основі – мерзлій землі. При значній товщині снігового покриву (400 мм і вище) тиск повітря в шинах знижувати до 50 кПа (0,5 кгс/см²). При русі по глибокому сипкому снігу долати намети і короткі підйоми з розгону, підтримувати плавність руху і поворотів, тримати колію машини, що йде попереду, і дистанцію 40-50 м.

У глибокому снігу уникати зупинок і руху поряд з ярами і лощинами.

При виході на обмерзлі схили без снігу, горби тощо обов'язково підвищувати тиск у шинах до 300 кПа (3 кгс/см²).

При русі машини по укоченій дорозі (особливо в ожеледь) зчеплення коліс з поверхнею дороги знижене. Для уникання занесень і ковзання машини не гальмувати різко та уникати різких поворотів.

Подолання перешкод

При водінні машини по дорогах і місцевості з наявністю природних і штучних перешкод механік-водій повинен проявляти максимум уваги та обережності.

Якщо дозволяють обставини, перед подоланням перешкод вийти з машини, уважно оглянути перешкоди і вибрати якнайкраще місце та найбільш доцільний спосіб його подолання.

Долати перешкоди, як правило, під прямим кутом, плавно, без різких ударів, на тій передачі, на якій перешкода може бути подолана; не зупиняти машину безпосередньо перед перешкодою, на ній і відразу після її подолання.

Подолання підйомів і спусків. Водіння в гірській місцевості

Водіння машини по дорогах з крутими підйомами, спусками і поворотами вимагає від механіка-водія підвищеної уваги і швидкості дій.

У цих умовах дотримуватись наступних правил.

Передачу, на якій можливе подолання підйому, вмикати завчасно, до початку підйому.

У виняткових випадках, коли при підході до підйому передача в КП була вибрана неправильно і швидкість машини починає різко падати, своєчасно і швидко перейти на нижчу передачу, щоб не допустити зупинки і тим більше скочування машини назад.

У разі зупинки двигуна на підйомі при вимкненому протискочувальному пристрої і початку скочування машини назад потрібно:

– вимкнути зчеплення;

– загальмувати машину робочою гальмовою системою до повної зупинки, витягнути вгору повністю рукоятку керування протискочувальним пристроєм і зафіксувати її на зубці рейки;

– плавно відпустити педаль робочої гальмової системи. При початку переміщення назад машина загальмується протискочувальним пристроєм;

– вимкнути передачу в коробці передач і запустити двигун;

– увімкнути необхідну передачу в коробці передач і роздавальній коробці і продовжити рух вперед.

Короткі підйоми, якщо дозволяє дорога, слід долати з розгону, не переходячи на нижчу передачу.

Круті підйоми долати по можливості під прямим кутом і по прямому шляху, оскільки подолання їх навскіс з креном знижує силу тяги коліс.

Для впевненішого подолання крутого, затяжного, із слабким ґрунтом підйому знижувати тиск повітря в шинах до 50-100 кПа (0,5-1 кгс/см²).

При неможливості подолати підйом своїм ходом намагатись використовувати лебідку.

При підході до тривалого спуску (завдовжки більше 50 м) оцінити його крутизну, вмикнути необхідні передачі в КП і РК і долати його з пригальмовуванням машини.

Якщо на спуску при вибраних передачах при повністю відпущеній педалі подачі палива машина рухатиметься з прискоренням і двигун почне розвивати велику частоту обертання (вище 2930 об/хв.), то потрібно енергійніше пригальмовувати машину робочою гальмовою системою.

Категорично забороняється скочуватися з ухилу при вимкненому зчепленні на знижених передачах у КП, оскільки це призведе до збільшення частоти обертання ведених дисків зчеплення до наддопустимих і зриву з них відцентровими силами фрикційних накладок.

По гірських дорогах вести машину, максимально притискаючись до сторони, протилежної обриву, і уважно спостерігати за рухом машини, що йде попереду.

При подоланні крутих і слизьких підйомів (спусків) машина, що йде ззаду, не повинна починати рух на підйом (спуск), поки машина, що йде попереду, не подолає його. Якщо, долаючи підйом, машина почала сповзати назад і гальмування не забезпечує її зупинки, необхідно в аварійних випадках, уникаючи розгону, направити машину на виступ скелі або інший місцевий предмет, який може зупинити машину, не допускаючи по можливості сильного удару.

На крутих поворотах (особливо на серпантинах), якщо за один прийом машину повернути не вдалося, повертати її поперемінно заднім і переднім ходом за командою командира (старшого машини).

При русі в гірських умовах по бездоріжжю вибирати напрямок з найменшими кутами підйому (спуску, крену) і найменшою кількістю каменів. При неможливості об’їзду окремих каменів долати їх наїздом коліс одного борту, а колеса іншого борту направляти на вільну частину шляху. Уникати ударів днища об камені і пні, щоб запобігти пошкодження днища.

На неглибокому сніговому покриві на підйомах, спусках і узгір'ях вибирати для руху ділянки, покриті рослинністю, а при розмоклому ґрунті – кам’янисті ділянки.

Перед подоланням ділянок шляху з обвалами та осипами попередньо розвідати їх, визначити можливість руху по них машини і при необхідності розчистити.

Особлива увага звертається на температурний режим роботи двигуна, не допускаючи його перегріву.

Для зупинки машини вибирати по можливості безпечні місця з найменшим кутом підйому (спуску, крену) і з твердим ґрунтом.

При зупинці машини на підйомі загальмувати її протискочувальним пристроєм, увімкнувши при цьому першу передачу в КП. Для постановки машини на протискочувальний пристрій на підйомі загальмувати її робочою гальмовою системою і, не допускаючи скочування назад, витягнути вгору повністю рукоятку керування, зафіксувавши її на найближчому зубці рейки.

На спуску загальмувати машину стоянковою гальмовою системою, включити першу передачу або передачу заднього ходу. У двох випадках необхідно підкласти під колеса каміння або колоди.

Не зупиняти машину поблизу тіснин, на вузьких догогах, біля крутих поворотів і в місцях ймовірних обвалів.

Для забезпечення руху машини заднім ходом при утриманні її на підйомі протискачувальним пристроєм необхідно:

- повернути рукоятку керування протискочувального пристрою на 90º проти годинникової стрілки і відпустити її вниз до відказу;

- витиснути педаль зчеплення, запустити двигун і включити першу передачу в КП;

- плавно відпустити педаль зчеплення, з одночасним натисканням на педаль подачі палива. Після початку руху вперед машина знімається з протискочувального пристрою.

- загальмувати машину, одночасно натиснувши педель робочої гальмової системи і зчеплення (для попередження зупинки двигуна) і включити передачу заднього ходу;

- плавно відпускаючи педаль зчеплення і робочої гальмової системи, почати рух заднім ходом.

Категорично забороняєтьсяувімкнення протискочувального пристрою під час скочування машини назад до її повної зупини робочою гальмовою системою.

При зупинці машини на спусках, а також на горизонтальних ділянках дороги (місцевості) загальмовувати машину тільки стоянковою гальмовою системою.

На довгих спусках не вимикати двигун для запобігання повного використання стиснутого повітря в повітряному балоні при частих гальмуваннях уважно стежити за показниками манометра повітряного балона, не допускаючи пониження тиску в ньому нижче 55 кПа (5,5 кгс/см²).

Особливості водіння з приладами нічного бачення.

Прилад нічного бачення забезпечує водіння машини вночі із швидкостями, які дозволяють розвивати дорожні умови і місцевість. Вигляд місцевості і предметів, що знаходяться в полі зору приладу, відрізняються по кольору і зображення, яке звичайно сприймається оком, через те, що в окулярах приладу зображення виходить одноколірним, але різної яскравості. Тому механіки-водії повинні набути практичних навичок в розпізнаванні об’єктів з використанням приладів нічного бачення.

Швидкість руху із приладами вночі буде дещо нижчою, чим в аналогічних умовах вдень, і значно залежить від навиків механіка-водія.

Питання для самоконтролю

1. Розкрити основні правила керування машиною.

2. Порядок підготовки двигуна до пуску.

3. Порядок пуску двигуна без попереднього підігріву.

4. Порядок пуску двигуна за допомогою електрофакельного пристрою.

5. Порядок пуску двигуна з передпусковим підігрівом.

6. Порядок зупинки двигуна.

7. Порядок руху машини з місця.

8. Порядок перемикання передач.

9. Порядок гальмування машини.

10. Порядок зупинки машини.

11. Порядок водіння машини по ґрунтових дорогах і в лісисто-болотистій місцевості.

12. Порядок водіння машини по пустельно-піщаній місцевості.

13. Порядок водіння машини в зимових умовах.

14. Порядок водіння машини в гірській місцевості.

Розділ 25

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАШИНИ У ЛІТНІХ ТА ЗИМНИХ УМОВАХ

25.1. Особливості експлуатації машини у літніх умовах

Літні умови експлуатації характеризуються стійкою позитивною температурою навколишнього повітря, зниженням відносної вологості повітря і підвищенням його запиленості.

Висока температура навколишнього повітря викликає підвищений тепловий режим роботи двигуна і машини в цілому, збільшує випаровування електроліту з акумуляторних батарей. Пил, що осідає на агрегати, погіршує умови їх охолодження. Велика запиленість повітря різко знижує видимість, особливо через прилади спостереження і під час руху у колоні, вимагає частішого обслуговування повітряного фільтра.

Підготовка машини до експлуатації в літніх умовах

При підготовці машини до експлуатації в літніх умовах необхідно провести чергове технічне обслуговування (ТО-1 або ТО-2) і додатково:

– перевірити висоту підйому кришок повітроприпливу (повинна бути 43-53 мм). При висоті підйому менше 43 мм виконувати регулювання привода способом, наведеним у пр. 4.1;

– замінити зимове паливо на літнє;

– провести технічне обслуговування акумуляторних батарей відповідно до керівництва «Батарея аккумуляторная свинцовая стартерная 12СТ-85Р. Техническое описание и инструкция по эксплуатации»;

– перевірити справність і роботу (натисканням пальця) пароповітряного клапана пробки заправної горловини системи охолодження;

– промити корпус з інерційною решіткою повітряного фільтра;

– в агрегатах і вузлах машини замінити зимові марки масел літніми в районах, де під час зимової експлуатації використовувалися не всесезонні марки масел (див. додаток 3). Заміну масла ТСп-10 маслом МТ-16п і масла ТСЗ-9ГИП маслом ТСп-15К виконати з промивкою агрегатів. При цьому повністю злити з агрегатів зимові марки масел, заздалегідь розігрівши їх до позитивних температур пробігом машини, залити в агрегати попередньо розігріте літнє масло, негайно виконати пробіг машини на 15-20 км., відразу ж після пробігу злити масло і знову заправити агрегати свіжим літнім маслом до норми. Заміну масла ТСЗ-9ГИП маслом МТ-16п виконувати звичайним порядком (без промивки агрегатів);

– увімкнути масляні радіатори системи змащування двигуна. Включення масляних радіаторів виконувати обертанням рукоятки крана проти годинникової стрілки;

– перевірити справність системи ППО і зарядженість балонів контрольним зважуванням;

– перевірити роботу водовідкачувальних електронасоса (увімкненням) і зворотних клапанів водовідливної системи (див. підрозд. 20.4);

– змастити осі заскочок буксирних крюків, осі петель кришок люків корпуса і верхніх стулок бічних дверей;

– змастити різьбові з'єднання гайок-баранчиків кріплення шанцевого інструменту і буксирних тросів, втулки осей важелів штоків і шарнірні з'єднання важелів штоків склоочисника (див. додаток 3).

Правила експлуатації машини в літніх умовах

Для забезпечення нормальної роботи машини у літніх умовах необхідно:

– не допускати перегріву двигуна. Для попередження перегріву системи охолодження і змащування повинні бути повністю заправлені, поверхні радіаторів повинні бути чистими;

– для оберігання від попадання пилу в паливо і масло пробки заливної горловини і заправних отворів перед викрученням ретельно очищати;

– всі роботи по обслуговуванню фільтрів виконувати в умовах, що виключають попадання в них пилу, піску тощо. Після зняття фільтрів відкриті місця ретельно закривати;

– при експлуатації машини в умовах високої температури і при сильній запиленості повітря виконувати вимоги керівництва «Батарея аккумуляторная свинцовая стартерная 12СТ-85Р. Техническое описание и инструкция по эксплуатации»;

– вентилятори системи змащування і охолодження РК повинні бути увімкнені при високих температурах навколишнього повітря, при роботі в особливо важких дорожніх умовах, а також при необхідності понизити температуру в жилих відділеннях і на сидіннях десанту.

25.2. Особливості експлуатації машини у зимових умовах

Зимові умови експлуатації машини характеризуються наявністю сніжного покриву, обмерзанням ґрунту, снігопадами і завірюхами.

У холодну пору року зростає витрата пального, знижується ємкість, що віддається акумуляторами, ускладнюються умови роботи механіка-водія. Через необхідність розігрівання двигуна збільшується час на підготовку машини до руху. На обмерзлому ґрунті ускладнюється управління машиною, можливі юз і занесення.

На початку руху машини при низьких температурах навколишнього повітря і загуслому маслі в РК при справній системі змащування та охолодження РК сигнальна лампа наявності тиску масла може якийсь час горіти. Після прогріву масла в процесі руху лампа повинна згаснути.

Підготовка машини до зимової експлуатації

При підготовці машини до зимової експлуатації провести чергове технічне обслуговування (ТО-1 або ТО-2) і додатково:

– заправити систему охолодження низькозамерзальною рідиною (якщо під час літньої експлуатації система охолодження з якихось причин заправлялася водою);

– перевірити висоту підйому кришок повітроприпливу (повинна бути 43-53 мм). При висоті підйому менше 43 мм виконати регулювання привода способом, наведеним у підрозд. 4.1;

– злити відстій з паливних фільтрів грубого і тонкого очищення, замінити літнє паливо на зимове;

– промити свічки і звільнити паливопроводи ЕФП від літнього палива способом, викладеному у пр. 7.6. Промиваючи свічки ЕФП, очистити від відкладень захисну гільзу і сітку, після цього промити їх бензином;

– при справних і заряджених акумуляторних батареях перевірити роботу ЕФП у порядку, викладеному у пр. 7.6;

– обслужити передпусковий підігрівач в порядку, викладеному в пр. 7.6;

– замінити літні марки масел зимовими у районах, де під час літньої експлуатації використовувалися невсесезонні марки масел (див. додаток 3). Заміну масла МТ-16п маслом ТСЗ-9ГИП проводити без промивання агрегатів, а масла ТСп-15К маслом ТСЗ-9ГИП – з промивкою способом, наведеним у пр. 25.1;

– перевірити справність і роботу опалювачів (див. пр. 22.1);

– провести технічне обслуговування акумуляторних батарей відповідно до керівництва «Батарея аккумуляторная свинцовая стартерная 12СТ-85Р. Техническое описание и инструкция по эксплуатации»;

– зняти з машини прилади ТНП-165А, ТНПТ-1, ТНП-205 і ТНПО-115, очистити від пилу і бруду прилади і гнізда приладів, протерти досуха, змастити тонким шаром мастила ЦИАТІМ-201 внутрішні поверхні гнізд і встановити прилади на місце;

– перевірити справність системи ППО і зарядженя балонів контрольним зважуванням.

Правила експлуатації машини в зимових умовах

У зимових умовах експлуатації дотримуватись наступних правил:

– при температурі навколишнього повітря нижче -20°С необхідно вимикати масляні радіатори системи змащування двигуна. Вимикання масляних радіаторів виконувати обертанням рукоятки крана за годинниковою стрілкою;

– якщо система охолодження заправлена водою, то при тривалих зупинках машини злити воду з системи. Щоб уникнути утворення крижаних пробок у системі охолодження та у зливних отворах температура води перед її зливанням повинна бути не нижче 60°С. У випадку, якщо крани зливу охолоджувальної рідини погано перекриті або негерметичні, вода підтікатиме і при низькій температурі навколишнього повітря може замерзати у відвідних шлангах. У таких випадках перед зливанням води прочищати шланги;

– воду, що скупчилася на днищі, зливати відразу після зупинки машини;

– при тривалих зупинках періодично прогрівати двигун підігрівачем або роботою на частоті обертання холостого ходу. При прогріванні двигуна давати частоту обертання не вище середньої, що забезпечує підзарядку акумуляторних батарей. Категорично забороняється робота на великій частоті обертання для прискорення прогрівання холодного двигуна;

– при температурі навколишнього повітря від мінус 5°С до мінус 20°С запускати холодний двигун з допомогою ЕФП, а при температурі нижче мінус 20°С – за допомогою передпускового підігрівача;

– заміну масла і мастила виконувати відразу після пробігу машини, поки агрегати, вузли і масло, що знаходяться в них, не остигли;

– заправляючи паливо і масло, не допускати попадання снігу (води) в баки, агрегати і вузли машини;

– технічне обслуговування акумуляторних батарей виконувати у строгій відповідності з керівництвом «Батарея аккумуляторная свинцовая стартерная 12СТ-85Р. Техническое описание и инструкция по эксплуатации».

Питання для самоконтролю

1. Розкрити порядок підготовки машини до експлуатації в літніх умовах.

2. Розкрити правила експлуатації машини в літніх умовах.

3. Розкрити порядок підготовки машини до зимової експлуатації.

4. Розкрити правила експлуатації машини в зимових умовах.

Розділ 26

ТРАНСПОРТУВАННЯ

26.1. Транспортування машин залізничним транспортом

Машина може транспортуватися по залізничних коліях загального призначення. Розміри машини вписуються в габаритний розмір 02-ВМ (0-2Т).

Транспортування машин залізничним транспортом повинне виконуватися відповідно до керівних документів, що діють, по розміщенню і кріпленню бойової та іншої техніки на залізничному рухомому складі для перевезення у складі військових ешелонів і транспорту (Наставление по перевозкам войск железнодорожным, морским, речным и воздушным транспортом. Приложения 6 и 15. М.: Воениздат, 1987).

Нижче викладені конкретні рекомендації на завантаження і кріплення машин на залізничних платформах з урахуванням специфіки будови машин.

Підготовка машин до завантаження

Перед завантаженням машин виконати наступні підготовчі роботи:

– перевірити наявність та укладку ззовні та усередині машин ЗІП й майна. Всі вироби і приладдя повинні бути розміщені на своїх штатних місцях і надійно закріплені;

– всі системи та агрегати машин повністю заправити паливом, маслом і робочими рідинами;

– переконатися в справності шин, довести тиск в них до 300 кПа (3 кгс/см²);

– перевірити ступінь зарядженості акумуляторних батарей і при необхідності зарядити до норми.

Завантаження і кріплення машин на платформі

Транспортування машин по залізниці виконувати на чотиривісних платформах з металевими бортами. Завантаження машин на платформи виконувати з естакади висотою не менше 1300 мм розташованої на відстані 1150 мм від головки крайньої рейки.

Перед завантаженням машин відкрити всі торцеві і бічні борти платформи. На платформи машини заганяти своїм ходом або на буксирі.

Порядок завантаження машин на платформи такий:

– на одній платформі встановлювати одну машину;

– на зчепах з трьох платформ (рис. 26.1) машини встановлювати за схемою: одна-дві-одна, тобто на крайніх платформах по одній машині, на середній – дві;

– на зчепах більше трьох платформ машини розміщувати
так, щоб на крайніх платформах зчепу було встановлено
по одній машині, а на останніх за схемою: дві-одна-дві-одна і так далі.

На бортах платформ зробити напис «Зчеплення не роз’єднувати».

Встановлювати машину з однаковою відстанню від бокових бортів.

Після встановлення машини на залізничну платформу виконати наступні операції:

– загальмувати машину стоянковою гальмовою системою;

– зупинити двигун, встановивши рукоятку ручного привода подачі палива в положення ОСТАНОВ.;

– увімкнути першу передачу в КП і знижувальну передачу в РК;

– за вказівкою командира (старших начальників) злити
воду з системи охолодження (якщо машина заправлена не
низькозамерзальною рідиною) і на кермове колесо повісити
табличку «Вода злита»;

– вимкнути акумуляторні батареї від бортмережі;

– закрити повітряні крани на колесах, а на кермове
колесо повісити табличку «Перед початком руху відкрити
крани на колесах»;

– закрити всі люки на замки, крім люка механіка-водія;

– закріпити машину на платформі чотирма дротяними розтяжками (дві спереду і дві ззаду) із сталевого дроту діаметром 6 мм в шість ниток. Дротяні розтяжки кріпити за буксирні і швартові крюки машини та за стійкові гнізда і торцеві кутники платформи. Нитки дротяних розтяжок після ув'язки скрутити ломиком до тугого натягу;

– закріпити машину на платформі вісьма упорними клинами розміром 400х160х100 мм, які встановлювати впритул до протекторів шин коліс. Кожен клин прибивати до підлоги платформи шістьма цвяхами розміром 6х150 мм.

Клини укріплювати так, щоб вони своїми бічними торцями були врівень з торцем платформи.

Таке положення клинів забезпечує неповне прикриття борту, що оберігає від потертості шини коліс при русі состава.

Після кріплення закрити люк механіка-водія і при необхідності за вказівкою командира (старших начальників) укрити машину брезентом.

З метою оберігання укривного брезенту від протирання гострі і виступаючі місця на корпусі машини обложити м'яким матеріалом, обгорнути бавовняною тканиною і закріпити дротом.

Кріпити брезент таким чином:

– у передній і задній частинах машини кути укривного брезенту скрутити з обох боків і обгорнути декілька раз навколо дротяних розтяжок, кінці мотузки на брезенті пропустити через кільце брезенту і зв'язати між собою;

– з бортів машини укривний брезент стягнути проволокою довжиною 3000 мм, діаметром 4 мм через облицювальні кільця під днищем машини; кінці дроту скрутити.

Борти платформи закріпити стійками, не закриваючи їх на крюки, для чого:

– підняти борти платформи;

– вставити в стійкові гнізда стійкі, оброблені з дерев'яних заготівель діаметром 120-160 мм і завдовжки не менше 400 мм. Верхній торець стійки повинен бути нижче за верхню кромку борту платформи на 200 мм;

– покласти борти платформи на стійки.