Центральна рівнинна фізико-географічна країна

До складу країни входять Центральні рівнини, які займають більшу частину території і приурочені до південно-східної частини плити давньої Північноамериканської платформи, і Міссісіпська низовина, що приурочена до однойменної внутрішньоматерикової синеклізи і прорізає територію Центральних рівнин з півночі на південь майже в її середній частині. На півночі країна межує з Лаврентійською височиною країною. Межа країни проходить по північному узбережжю озер Верхнє і Гурон і далі вздовж західного узбережжя озера Лісове до південних узбереж озер Вінніпег і Манітоба. На заході країна межує із Велико-рівнинною країною, на півдні – з Береговою рівнинною країною, на сході – з Аппалачською гірською країною. Найбільш характерними рисами країни є рівнинність поверхні, мінливість погоди у всі сезони року, крім осені, наявність п’яти величезних озер, які у сукупності називають Великими Американськими озерами, і потужних бурих лісових і чорноземоподібних грунтів. Наявність цих грунтів у сукупності із сприятливими кліматичними умовами і рельєфом сприяло перетворенню Центральних рівнини на один із найбільш продуктивних сільськогосподарських районів світу.

Рівнинність поверхні обумовлена тектонічною приуроченістю країни до платформи. Проте рельєф Центральних рівнин ніде не здається зовсім плоским. У північній частині доволі рівна та одноманітна поверхня Центральних рівнин ускладнена горбами льодовикового і водно-льодовикового походження (моренні горби, друмліни, ози, ками) та густо порізана ярами і балками у південній частині. У ряді місць рівнини ускладнені височинами (плато Озарк)і навіть невисокими горами (Адірондак, Бостон, Уошито). Плато Озарк має концентричний характер геологічної і геоморфологічної будови: поверхня уступами, що відділяють молоді шари від більш давніх, підвищується до центру куполу, де докембрійські кристалічні сланці утворюють низькогірний, але сильно розчленований рельєф. Ще більш різкими обрисами відрізняються гори Уошито, для яких характерне чергування витягнутих із заходу на схід хребтів і широких міжгірних долин. Ліси і на плато Озарк, і в горах Уошито, зведені лише у долинах, тоді як схили вкриті густою зеленню дубів, гікорі, сосен та інших, переважно ксерофітних видів лісової флори.

Південно-східна частина Центральних рівнин на південь від Огайо є областю поєднання низьких плато, що сформувались на карбонових вапняках, і низькогір’їв висотою до 600 м, вкритих густими лісами, що сформувались на виходах більш щільних силурійських порід. Низькі плоскі рівнини є одним із класичних карстових районів земної кулі, що відомий своїми польями, карами, а особливо печерами. Саме тут розміщується одна із найбільших карстових печер світу Мамонтова печера.

Для клімату країни характерні холодна, особливо у північній частині, сніжна зима і тепле, а на півдні навіть жарке літо, а також значний температурний градієнт між північними та південними частинами і мінливість погоди. Середні температури січня змінюються від – 20⁰С на півночі до + 3⁰С на півдні, середні температури липня відповідно від + 19⁰С до + 26⁰С. Часті вторгнення повітряних мас із заходу, півночі і півдня роблять погоду Центральних рівнин вкрай нестійкою. Особливо мінлива погода взимку. Часті прориви арктичного повітря систематично викликають різке зниження температури. Це відбувається дуже швидко, іноді раптово, і супроводжується снігопадами і хуртовинами. Так само несподівано при вторгненні повітря з Мексиканської затоки можуть наступати відлиги. Влітку повітря з півдня приносить теплу погоду із частими зливовими дощами. Річна сума опадів коливається від 600 мм на північному заході до 1200 мм на південному сході. Режим їх випадання є сприятливим для сільського господарства. Навесні і на початку літа, у період розвитку зернових культур, на рівнинах випадає по 50-70 мм опадів у місяць. Стійкий приток вологого повітря із Мексиканської затоки майже повністю гарантує від посух протягом всього літа, а сухість «індіанського літа», як тут називають осінь, вже не страшна сільськогосподарським культурам. Навпаки, вона сприяє визріванню зерна і створює гарні умови для збору врожаю.

Внутрішні води країни представлені найбільшою річкою материка Міссісіпі та її притоками, а також Великими Американськими озерами. Великі озера є найбільшим у світі скупченням прісним озер і єдиною водною системою, що включає величезні озера і швидкі повноводні річки. У зв’язку з цим важко переоцінити значення Великих озер для господарства країни. Разом із протоками і річкою Св. Лаврентія вони утворюють чудовий водний шлях із Атлантичного океану у глиб країни протяжністю майже у 4 тис. км. Розміри і глибина озер такі, що вони доступні для кораблів з будь-якою осадкою. Перепоною є лише протоки між озерами, які, внаслідок перепаду висот між озерами, є крутими ущелинами або водоспадами, що недосяжні для кораблів. Для використання цього шляху між озерами були побудовані обхідні канали із шлюзами, а також канали, що зв’язали озера із річками Гудзон, Св. Лаврентія, Огайо і Міссісіпі. Великі озера оказують помітний вплив на клімат прилягаючих частин рівнин. Отеплювальна взимку і охолоджуюча влітку дія водних мас озер впливає на нижні шари атмосфери до висоти 2,5 км. Завдяки цьому взимку Великі озера грають роль термічного бар’єру, що перешкоджає поширенню на південь холодних повітряних хвиль Арктики. Завдяки цьому на плоских озерних терасах південного узбережжя озера Мічіган у садах визрівають навіть персики і абрикоси.

Рослинний покрив змінюється внаслідок зміни температур із півночі на південь від хвойних до широколистих лісів, і внаслідок зміни суми опадів зі сходу на захід від лісів до лісостепів. Проте ліси займають не більше 6-9 % території і знаходяться переважно на сході, більшою мірою на ділянках, що є непридатними для сільськогосподарського використання: крутих схилах річкових долин, балок і ярів, на заболочених ділянках річкових заплав. Зрідка зeстрічаються гікорі (Carya ovata), каштани (Castanea dentata) та деякі інші дерева, що були характерні для первісних лісів регіону. Переважають лісові насадження – вторинні, молоді, більшою частиною із дубів з домішкою дрібнолистих порід