Організація робочого місця

Робоче місце є основною ланкою виробничої структури цеху, тому дуже важливо, щоб воно було раціонально організоване. Для створення оптимальних умов праці на робочому місці необхідно враховувати наступні вимоги:

- економічні (підвищення технічної озброєності праці; найбільш повне використання устаткування і раціональна організація робочого місця; вибір оптимальної технології, усунення і зменшення непотрібних витрат робочого часу; строга регламентація темпу і ритму роботи);

- ергономічні (установлення відповідності швидкісних, енергетичних, зорових та інших фізіологічних можливостей людини в розглянутому технологічному процесі; уведення раціональних режимів праці й відпочинку, скорочення обсягу інформації, зниження нервово-емоційних напруг і фізіологічних навантажень; професійний добір);

- психофізіологічні (установлення відповідності закріплених і формованих навичок можливостям сприйняття, пам'яті й мислення);

- антропометричні (установлення відповідності знарядь праці розмірам, формі й масі тіла людини, силі й напрямку рухів);

- санітарно-гігієнічні (метеорологічні умови, фізико-хімічний склад повітряного середовища, освітленість, рівні шуму, вібрацій, ультразвуку, інфразвуку, різних видів виробничих випромінювань);

- естетичні (відповідність естетичних потреб людини і реалізованих рішень робочих місць);

- соціальні (підвищення професійної підготовки, змістовності праці, творчої активності трудящих, ефективності керування виробничими процесами).

Раціональна організація робочого місця включає його планування, оснащення й обслуговування, що дозволяють створити необхідні умови для високопродуктивної, ритмічної і безпечної роботи протягом усієї зміни.

Для працюючих, що беруть участь у технологічному процесі механічної обробки, необхідно забезпечити зручні робочі місця, що не стискують їхніх дій під час виконання роботи. На робочих місцях має бути передбачена площа, на якій розташовують верстатне устаткування, підйомно-транспортні засоби, столи, тару, стелажі й інші пристрої для розміщення оснащення, матеріалів, заготівель, напівфабрикатів, готових виробів і відходів виробництва.

Зручне розташування інструмента і пристосувань у тумбочках і на стелажах, заготівель у спеціалізованій тарі, застосування планшетів для креслень дозволяють знизити стомлення і виробничий травматизм.

Однією з основних умов забезпечення безпеки устаткування є виконання ергономічних вимог. Ергономічні вимоги встановлюються до тих елементів устаткування, що зв'язані з людиною при виконанні ним трудових дій у процесі експлуатації, монтажу, ремонту, транспортування і збереження устаткування. Загальні ергономічні вимоги регламентуються ГОСТ 12.2.049-80 ССБТ. «Оборудование производственное. Общие эргономические требования».

Важливим об'єктом ергономічного аналізу є положення працюючого в процесі праці та його поза. За даними дослідників 25% робітників «сидячих» професій скаржаться на болі в спині, але лише 1/10 з них поставлений точний діагноз. Причина інших не встановлена і полягає в нераціональності робочої пози.

Вибір робочого положення звичайно визначається величиною зусиль, що витрачає людина при виконанні операції, розмахом рухів, необхідністю переміщення чи можливістю зосередження роботи в одному місці.

У кожнім з положень можна розрізняти велику кількість варіантів взаємовідносного розташування частин тіла, тобто поз.

Оптимальним є, як правило, положення тіла працюючого сидячи. Воно менш утомливо. Унаслідок зменшення висоти центра ваги над площею опори підвищується стійкість тіла, при цьому знижується напруга м'язів, необхідних для збереження пози, зменшується гідростатичний тиск на стінки судин, енерговитрати. Забезпечується велика точність робочих рухів. Але це положення може сприяти виникненню ряду небажаних явищ: утворення сутулості, патологічні зміни в хребцях і міжхребтових дисках, здавлювання внутрішніх органів. Маса вантажу, що піднімається, у положенні сидячи не повинна перевищувати 5 кг.

Положення стоячи переважніше в тих випадках, коли людина повинна вільно пересуватися, коли робота виконується на такому устаткуванні, як верстати, преси й ін., коли робота полягає в настроюванні та налагодженні технічних засобів. У цьому положенні людина має максимальні можливості для огляду і пересуванню, може робити рухи з великим розмахом і розвивати велике за величині зусилля (100 Н й більше). При роботі в положенні стоячи нахил тулуба не повинний бути більше 15 градусів.

У багатьох випадках більш раціональним є положення сидячи – стоячи. У цьому випадку працюючий може довільно змінювати положення, у результаті чого відбувається перерозподіл навантаження на різні групи м'язів, поліпшується кровообіг. Зміна положень тіла вносить деяку розмаїтість при виконанні монотонних робіт.

Оптимальною варто вважати вільну робочу позу, при якої функціональна напруга організму мінімальна. Доцільне чергування робочих поз.

Основну робочу позу варто проектувати, виходячи з величини прикладених у процесі праці м'язових зусиль, ступеня точності і швидкості рухів, характеру виконуваної роботи, мінімізації витрати енергії, максимального підвищення результативності рухів.

Робоче сидіння - це пристосування для підтримки робочої пози при виконанні робіт у положенні сидячи. Їх класифікують за:

- набором конструктивних елементів (крісла, стільці, табуретки, відкидні сидіння, сидіння-опори, сідла);

- тривалістю використання (тривала робота – більше півгодини);

- ступенем рухливості стосовно ЗВІ й органів керування (фіксовані, вільно рухливі, обертові);

- у залежності від особливостей конструкції елементів (плоске сидіння із суцільною спинкою, із профільною спинкою, з високою чи звичайною спинкою, крісла з підлокітниками, з підставками для ніг чи без і т.д.);

- ступенем м'якості (тверді, напівтверді, м'які, напівм'які);

- наявністю чи відсутністю пристроїв, що гасять вібрацію.

У конструкціях стільців і крісел можуть бути передбачені наступні регульовані параметри: висота сидіння, висота спинки, кут нахилу спинки, глибина сидіння, кут нахилу підлокітників, кут нахилу підголівників, висота підголівника. Регулювання може бути плавним чи східчастим.