Аналіз використання робочого часу

Метою аналізу використання робочого часу є виявлення причин відхилення від плану його фонду за окремими елементами структури: втратам робочого часу, що плануються (чергові, додаткові відпустки, час хвороби та ін.) і тим, що не плануються (прогули, неявки з дозволу адміністрації, простої та ін.).

При аналізі розраховується система показників: коефіцієнт використання встановленої тривалості робочого дня і робочого періоду (місяця, кварталу, півріччя, року), номінальний фонд робочого часу, інтегральний коефіцієнт використання робочого часу.

Коефіцієнт використання встановленої тривалості робочого часу визначається діленням середньої повної фактичної тривалості робочого дня на середню встановлену його тривалість.

Коефіцієнт використання встановленої тривалості робочого періоду розраховується діленням середньої фактичної тривалості робочого періоду на середню встановлену його тривалість.

Коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу (К_ном) визначається:

де Ф_зв і Ф_баз – відповідно номінальний фонд робочого часу в звітному і базисному періоді, год; П_зв і П_баз – відповідно втрати робочого часу в звітному і базисному періоді, відсотків або годин.

Коефіцієнт ущільнення робочого дня (К_ущ) визначається:

,

де Q_і – кількість і-тих операцій, які підлягають вивченню та узагальненню досвіду; t_i та t_ф – витрати праці відповідно на і-ту операцію за матеріалами узагальнення передового досвіду та за дійсними нормами.

Коефіцієнт ущільнення робочого дня характеризується інтенсивністю праці, тобто насичення працею кожної одиниці робочого часу.

Ущільнення робочого дня впливає на підвищення продуктивності праці:

,

де - приріст продуктивності праці за рахунок ущільнення робочого дня.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи, спрямовані на скорочення втрат робочого часу і пов’язані з ним непродуктивні виплати заробітної плати. При цьому особливу увагу слід звернути на поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.