Аналіз використання основних фондів

Усі показники використання основних фондів звичайно поділяються на дві групи показників:

• екстенсивного використання;

• інтенсивного використання.

Показники екстенсивного використання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники інтенсивного використання пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потуж­ності. Останні показники обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри та ін.).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура кален­дарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з пла­новим, вивчати його в динаміці та порівняно з іншими спорідненими підприємствами. За наявністю інформації ана­лізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Потрібно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Після цього слід перейти до аналізу використання окре­мих типів устаткування і машин. Недоліки в їхньому викорис­танні можуть бути пов'язані:

1) з наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2) змінами асортименту структури випуску продукції, а отже, і потреби у тих або інших видах устаткування;

3) рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресур­сами і кваліфікованою робочою силою;

4) технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устат­куванням;

5) іншими причинами.

2.3. Загальна оцінка виконання плану матеріально-технічного постачання

Обов'язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Цими питаннями на підприємстві займається спеціальний підрозділ – відділ матеріально-технічного по­стачання, складські й транспортні служби. Значну увагу при­діляють цьому плановий і технічний відділи, головні адмініст­ратори підприємства.

У процесі аналізу необхідно дати оцінку, наскільки підприємство було в цілому забезпечене необхідними основ­ними й допоміжними матеріалами, комплектуючими виро­бами, паливом та електроенергією тощо. Слід з'ясувати при­чини і визначити винних осіб, якщо по будь-яких позиціях викривалися факти недопостачання, які шкодили процесу виробництва.

Однією з причин може бути недбале складання плану по­стачання, внаслідок чого мають місце пропуски потрібних матеріалів, а отже, не робляться відповідні замовлення по­стачальникам. Водночас допускаються прорахунки в обся­гах потреби і термінах постачання. За допомогою аналізу слід з'ясувати, де провина постачальників матеріалів, а де недогляд якогось працівника підприємства.

Після цього треба проаналізувати якість придбаних мате­ріалів, комплектність постачання і дотримання передбаче­них угодами термінів виробництва та ритму. Треба взяти до уваги, що повне та якісне постачання значною мірою зале­жить від своєчасності укладання договорів і старанного відпрацювання всіх умов і зобов'язань. Це дає змогу уникну­ти багатьох непорозумінь і прикростей. Вибір постачальників і перехід на довгостроковий характер співробітництва з найбільш відповідальними і надійними є також важливим фактором нормального забезпечення підприємства матері­альними ресурсами.

Мета аналізу – показати, як на підприємстві налагодже­но контроль за виконанням договірних умов постачальни­ками, які заходи вживались у разі затримок чи інших пору­шень у поставках, наскільки оперативно реагує підприємство на ті чи інші відхилення.

Певним показником у цій справі можуть бути суми штраф­них санкцій, які подало підприємство своїм постачальни­кам для покриття збитків внаслідок порушень постачання. Доречно вивчити і “коефіцієнт корисної дії” цих санкцій, якість юридичного обґрунтування і супроводження. Взагалі юридичний бік процесу постачання, юридична підтримка до­говірних стосунків — дуже важлива справа, яка потребує ок­ремої оцінки при аналізі.