Вибір площадки будівництва

Санітарно-гігієнічний благоустрій машинобудівних підприємств, їхній належний зміст є найважливішими заходами щодо боротьби з професійними захворюваннями щодо зниження несприятливого впливу на працюючих шкідливих виробничих факторів, запобігання забруднення повітряного басейну, ґрунту, води, захисту населення від шкідливого впливу газів, парів, аерозолів, шуму, стічних вод, забезпечення високої культури праці.

Проектування нових і реконструювання діючих промислових підприємств проводять відповідно до вимог санітарних норм проектування промислових підприємств.

При виборі площадок для будівництва підприємств для створення сприятливих умов як для працюючих, так і для навколишнього житлового чи лісового масиву необхідно враховувати комплекс санітарно-технічних заходів.

При виборі промислового майданчика необхідновраховувати:

- рельєф місцевості і її аерокліматичну характеристику;

- наявність прямого сонячного випромінювання й умови природного провітрювання;

- умови туманоутворення;

- умови розсіювання в атмосфері виробничих викидів;

- наявність енергетичних комунікацій;

- близькість населених пунктів і наявність трудових ресурсів.

Підприємства, що мають шкідливі виробничі викиди, відокремлюють від житлової забудови санітарно-захисними зонами. У залежності від складу і кількості виділюваних шкідливих факторів нормами СН 245—71 установлено п'ять класів промислових підприємств по ширині санітарної зони захисту – табл. 20.

Таблиця 20 – Ширина санітарно-захисної зони

У санітарно-захисній зоні можна розташовувати пожежні депо, лазні, пральні, приміщення охорони, гаражі, склади, адміністративно-службові будинки, їдальні, амбулаторії і т.п. Машинобудівні підприємства відносять в основному до IV і V класів.

Проект розташування на територій підприємства будівель, споруд, інженерних комунікацій, санітарно-захисних зон, майданчиків для відпочинку та зайняти спортом, пішохідних доріжок, автомобільних та залізничних доріг називається генеральним планом промислового підприємства. Основою для розробки генплану підприємства є технологічні процеси та устаткування, а також функціональні зв'язки між об'єктами. Виробничі будівлі та споруди, як правило, розташовують за ходом технологічного процесу, що забезпечує зменшення виробничих площ, виключає зустрічні та зворотні потоки, зайві вантажно-розвантажувальні операції. При цьому їх слід групувати з урахуванням спільності санітарних та протипожежних вимог, а також споживання електроенергії, руху транспортних та людських потоків. Розміщення транспортних доріг повинно відповідати напрямку та характеру вантажоперевезень.

При розробці генерального плану підприємства його територію умовно поділяють за функціональним призначенням, тобто здійснюють зонування. Виділяють наступні зони на генпланах промислових підприємств:

І зона — адміністративна та побутова (заводоуправління, конструкторське бюро, будівлі охорони здоров'я, громадського харчування, культурного обслуговування, санітарно-побутового призначення);

II зона — виробнича(будівлі та споруди виробничого циклу);

ІII зона — підсобна та допоміжна (складські приміщення; енергетичне господарство — котельні, газогенераторні, компресорні та інші; інженерні комунікації; транспортні споруди тощо);

IV — озеленення та благоустрою (санітарно-захисні зони, майданчики для відпочинку, заняття спортом).

Вирішуючи питання зонування необхідно враховувати „троянду вітрів" та рельєф місцевості. „Троянда вітрів" — це векторна діаграма, що характеризує режим вітру в даній місцевості за багаторічними спостереженнями. Довжина променів векторної діаграми пропорційна повторюваності вітрів цього напрямку, що дмухають до центру „троянди".

На основі „троянди вітрів" визначають напрямок пануючих вітрів у даній місцевості і проектують виробничу зону на генплані підприємства з підвітряного боку стосовно адміністративної та побутової, а також підсобної та допоміжної зон. Окремі будівлі та споруди розташовуються на майданчику таким чином, щоб у місцях організованого повітрозабору системами вентиляції вміст шкідливих речовин у зовнішньому повітрі не перевищував 30% ГПК для повітря робочої зони виробництв. При розташуванні будівель відносно сторін світу необхідно прагнути до створення сприятливих умов для природного освітлення. Відстань між будівлями, які освітлюються через вікна мають бути не менше висоти до верхнього карниза найвищого із розташованих навпроти будівель.

При розробці генеральних планів, зокрема розташування будівель та споруд на території підприємства необхідно враховувати не лише санітарно-гігієнічні вимоги, а також вимоги пожежної безпеки. Мінімально допустимі протипожежні відстані між будівлями та спорудами беруться залежно від їх ступеня вогнестійкості (табл. 21).

Таблиця 21 - Найменші відстані (розриви) між будівлями, спорудами залежно від ступеня їх вогнестійкості

Визначивши необхідні відстані (розриви) між будівлями та спорудами з урахуванням санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог, при розробці генпланів підприємств беруться у підсумку більші значення.

При проектуванні генерального плану найчастіше припускають прямокутну форму будівель: шириною 12—18—24 м і довжиною до 200 м. Для того, щоб скоротити довжину будівлі й забезпечити її компактність, іноді прямокутну форму плану будівлі замінюють „Г”-, „П”-, „Т”- або „Ш”-видною із збереженням тієї ж ширини і загальної площі будівлі. Однак слід мати на увазі, що при цьому погіршуються умови природного провітрювання. Тому будівлі складної конфігурації можна проектувати для промислових підприємств з нешкідливим виробництвом. Найкращі умови для природного провітрювання створюються тоді, коли будівлі та споруди розташовані під кутом 0—45° до напрямку пануючих у даній місцевості вітрів.

Отже, основні положення щодо розробки генерального плану промислового підприємства можна звести до наступного:

- генплан промислового підприємства повинний розроблятися на основі найбільш раціональної організації виробничого процесу та з урахуванням „троянди вітрів" і рельєфу місцевості;

- планування та забудову території підприємства необхідно узгоджувати з проектами планування житлових масивів, що знаходяться поруч та сусідніх підприємств, а також найближчими магістралями, залізничними, автомобільними та водними шляхами;

- будівлі та споруди виробничих цехів та складів повинні розміщуватись відповідно до послідовного ходу технологічного процесу, що дозволяє одержати постійний загальний напрямок вантажоперевезень;

- будівлі з адміністративними та допоміжними приміщеннями необхідно розміщувати якомога ближче до виробничих корпусів;

- будівлі, що є однорідними за виробничим характером та санітарно-гігієнічними і протипожежними умовами, необхідно зосереджувати окремими групами, розділивши територію підприємства на зони, однак не порушуючи при цьому технологічної схеми їх розміщення;

- необхідно, щоб взаємне розташування будівель та розриви між ними не порушували діючих норм та правил щодо пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних, світлотехнічних та інших вимог; при цьому розриви між будівлями повинні бути мінімальними, враховуючи також умови розташування інженерних мереж, транспортних шляхів та тротуарів;

- будівлі розташовувати у відношенні до сторін світу та напрямку пануючих вітрів таким чином, щоб були забезпечені найсприятливіші умови для їх природного освітлення та провітрювання;

- виробничі корпуси, які виділяють дим, пил, гази, кіптяву, неприємні запахи розташовують з підвітряної сторони відносно інших будівель та жилих районів;

- раціонально використовувати місцеві шляхи сполучення — залізничні, автомобільні, водні;

- необхідно забезпечити найменший шлях руху сировини, матеріалів, напівфабрикатів та виробів по території підприємства, що гарантує найменші витрати на внутрішньозаводський транспорт;

- на території підприємства улаштовувати автомобільні дороги та тротуари з рівним та безпиловим покриттям;

- необхідно керуватись наступним основним принципом: найкоротший прямолінійний шлях руху матеріалів та напівфабрикатів без зворотних та зустрічних потоків; правильність та простота контурів будівель та споруд; послідовність технологічної схеми виробничого процесу.

Генеральні плани, як правило, викреслюють у масштабі 1:1000 або 1:500.