Багатозначні слова й контексти. Синонімічний вибір слова. Словники синонімів та паронімів: правила користування.

Найбільше можливостей для точного співвіднесення предмета і його назви мають синоніми, омоніми, пароніми, полісемантичні слова. Значні труднощі викликають слова іншомовні, професійні, архаїчні та фразеологізми.

Багатозначні словавимагають точного контексту, який не допускав би двозначного чи спотвореного сприйняття змісту (навіть у тих випадках, коли незвичне вживання багатозначного слова передбачає комічний ефект, напр.: «У тебе не всі дома?» (Ти нерозумний?) – «Усі, нас усього троє». Оскільки багатозначними можуть бути не лише т.зв. повнозначні слова, а й службові (вони можуть, стосуючись неоднакових граматичних або семантичних, класів слів, вимагати різних граматичних форм слова чи речення), то для точного використання таких слів недостатньо знати лише лексику – і граматика ставить вимоги до точності побудови словосполучень, речень та ін. Порівн.: це зроблено задля мене — це зроблено через мене; чого ти так нервуєш (кого?) – чого ти так нервуєшся (сам!)

Щодо слів вузької сфери вживання термінів, професіоналізмів, іншомовних слів, то вони можуть мати як номінативну (у науковому та офіційному стилях) функцію, так і поєднану з нею художньо-експресивну роль. Тому вживати такі слова треба за необхідністю, а не з метою похизуватися «рівнем» свого мовлення. Для чого казати круїз, коли можна сказати подорож; менеджер замість керівник; прийняти рішення (оф.) замість вирішити (нейтр.); ампутувати гілку замість відрізати її? Слова ж діалектні, просторічні, вульгаризми, вжиті зі стилістичною метою (для створення зниженого або жартівливого колориту, як засіб індивідуалізації мови персонажа тощо), ефективні лише у випадках, коли вони не руйнують загальної етики тексту, коли справді привносять у нього нові, точніші семантичні чи експресивні відтінки: добре лише те слово, без якого ні мовець, ні його слухач у даній ситуації спілкування обійтися не можуть.

Синонімивиникають у мові як одиниці, що підкреслюють (називають) новий відтінок у значенні слова, тобто як точніша для нової ситуації спілкування назва відомого предмета (за винятком т.зв. абсолютних синонімів, які різняться між собою тільки звуковим комплексом і джерелом походження: кавалерія – кіннота, норд-ост – північний схід, полісемія – багатозначність, білінгвізм – двомовність. Відмінність синонімів може бути власне семантична (земля – ґрунт; дорога – шлях – гостинець; збірка – зібрання – збірник) або стилістична, семантико-стилістична (нейтр. людина – розм. чоловік, нейтр. відомий – уроч. славетний; розм. лице – нейтр. обличчя; розм. пес – нейтр. собака).

Добираючи одне слово із синонімічного ряду з метою досягненні точності висловлювання, потрібно враховувати:

1) стильову приналежність слова (нейтральне чи стилістично марковане: розмовне, офіційне, наукове і т.ін.);

2) його емоційно-експресивне значення {піднесене – знижене, інтимне, ласкаве – офіційне, «сухе», урочисте – жартівливе);

3) приналежність слова до певної групи лексики поза літературною мовою (діалектне, просторічне, жаргонне);

4) місце слова в словниковому запасі мови {активний – пасивний словниковий склад).

Це важливо пам'ятати, оскільки до синонімічного ряду можуть входити слова, запозичені з інших мов, дібрані з діалектів – територіальних і професійних, з фразеологічних ресурсів мови, з пасивного словника (архаїзми).

У розмовному мовленні синоніми різняться не лише ступенем метафоричності, а й різноманітнішою експресивністю, порівн.: йти – сунути – дибати – лізти – ледве ногами перебирати – нога за ногою: сорочка – кошуля – льоля; мовчки – без словечка – ані мур-мур, тихо-ша. Нерідко синоніми виникають як евфемізми: померти – заспокоїтися – навіки заснути – спочити – закрити очі – відійти – піти на той світ – життя скінчити; дурень –нерозумний – «не того» – не всі дома – без клепки – без царка в голові – мішкам прибитий.

Неточність виникає в тих випадках, коли слово вжите в приблизному значенні {порівн.: «Я болію за команду «Динамо» – зам. вболіваю; «багатотомний збірник поетичних творів» – зам. зібрання; «футбольна команда не боялась цього противника» – зам. суперника та ін.).

Однією із важливих функцій синонімів у мовленні є урізноманітнення викладу, уникнення монотонності, повторів. Основуючись на певному значеннєвому нюансі слова, можна виділити, підсилити, уточнити, оцінити, а отже, висловити думку якнайдоречніше. Для цього в реєстрі словників синонімів є значні за обсягом синонімічні ряди, як-от:

відносини – стосунки, взаємини, взаємовідносини;

авторитет – повага, пошана, престиж, вага, репутація;

галузь – сфера, ділянка;

інцидент – випадок, пригода, непорозуміння;

стимул – заохочення, імпульс, поштовх;

старанність – пильність, ретельність, завзяття;

енергійний – активний, працьовитий, наполегливий, рішучий,діяльний;

збільшити – підвищити, підняти, примножити, посилити;

турбуватися – піклуватися, клопотатися, дбати;

хронічний – затяжний, тривалий, довгий, постійний, довготрива­лий, довгочасний.

Синонімія пов'язана з культурою мови. Багатство синонімів дає змогу відшукати найдоречніше, найпотрібніше для контексту слово, а самі пошуки такого слова розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підвищують мовну культуру. У мові ділового спілкування є чимало різних мовних позначень того самого поняття,напр.: бажати – хотіти, прагнути; властивий – притаманний, характерний; уживати –застосовувати, використовувати, користуватися; проживати – мешкати; одержувати –отримувати; потрапляти – попадати; змушений – вимушений та ін.

Багато слів з одного синонімічного ряду мають певні значеннєві відтінки, які потрібно врахувати, щоб висловитися точно, уникнути неоднозначного тлумачення висловлювання або зберегти нейтральний тон, зваживши на стилістичний відтінок. Наведемо приклади:

Білет і квиток.

В сучасній українській літературній мові співіснують обидва цих слова, але між собою вони різняться як значенням, так і сполучуваністю з іншими словами. Нерідко доводиться чути в транспорті: «Передайте білет на компостер»; а іноді трапляються вислови: «профспілковий білет»; «казначейський квиток». Хоча слово «білет» має значення:

• картка з питаннями для тих, хто складає іспити. Наприклад: екзаменаційний білет;

• цінні папери. Наприклад: лотерейний білет; кредитний білет.

Слово «квиток» означає:

• документ приналежності до певної організації. Наприклад:

профспілковий квиток.

• картка, придбана для проїзду в транспорті, входу до театру, музею тощо. Наприклад: проїзний квиток, вхідний квиток. Тому правильно сказати: «Передайте квиток на компостер»; «профспілковий квиток»; «казначейський білет».