Омоніми й пароніми в мові фаху.

Омоніми(слова однакового звукового складу, але різного значення) становлять неабияку трудність у практиці слововживання, по-перше, тому, що точність їх застосування залежить від знання мовцем лексичного складу мови і від того, наскільки цим знанням відповідають знання слухача. Часто трапляється, що нам відоме одне слово відповідного звукокомплексу, а почувши цей звукокомплекс в іншому значенні, ми його просто не сприймаємо. Тому основною вимогою до тексту з омонімом є його чіткість, виразність, повнота інформації (достатність тексту не вимагає його багатослівності, навпаки, лаконізм – найвища оцінка виразності тексту). Це важливо ще й тому, що багато омонімів виникло внаслідок розщеплення полісемії – віддалення значення слова від його вихідної форми, втрати зв'язку з нею. Порівн.: клич – наказ, форма від кликати; клич –гасло, заклик; сіла людина і сіла батарейка; сів на землю хлопець – сів фунт т.д.

Омоніми можуть застосовуватися як у діловому і науковому, так і в розмовному, художньому, публіцистичному стилях. Але в перших двох стилях вони не мають стилістичних функцій, а в інших можуть використовуватися зі стилістичною мовою. Але в обох випадках точність контексту є вимогою обов'язковою. Наприклад: Не гай часу! За селом темніє гай. «Гай-гай, дитино, аби ти не пошкодувала», Пара мас температуру 98^а. Парассавців була переселена в нові кліматичні умови (порівн. добра пара – Гриць і Варвара).

Особливо уважним треба бути тоді, коли українська мова запозичила з іншої мови слово такого звучання, яке має питоме українське слово: щоб уникнути неточності (а часом і ляпсусу), необхідно підготувати слухача до сприйняття цього слова. Напр.; лава – вид меблів, лава – ряд, шеренга людей, лава – великий забій у шахті, лава – (лап:.) магма, продукт виверження вулкану; мул – підкладання на дні водоймища, мул (лат.) – домашня тварина; клуб –густюча маса диму, пари, клуб – частина тіла людини або тварини, клуб (англ.) – культурно-освітня організація; лінь – лінощі, лінь (голланд. морський термін) – міцний тонкий мотузок; як – прислівник, як (тибет.) – велика рогата тварина. Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Перекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів, що призводить до неточного, а то й неадекватного перекладу.

Добрі знання лексичної і граматичної систем сприятимуть точності вживання омонімів: замок – замок, лупа – лупа, колос – колос, вигода – вигода, радій – радій, мала – мала, насип – насип, дорога – дорога, стріла – стріла, гори – гори, мука –мука, обід – обід, поле (ім.) – поле (3 ос.одн.д-ва), клич (ім.) – клич (нак.форма д-ва), шию (Зн. відмінок ім.) – шию (1 ос. одн. д-ва), ніс_, віз (ім.) – ніс, віз (1 ос.одн. д-ва в мин. часі) і т.ін.

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту. Науковий і офіційно-діловий стилі вимагають точності контексту, тому омоніми в них не мають стилістичних функцій.

Уміле користування паронімами (слова, які дуже близькі за звучанням, але різні за значенням і написання.) теж сприяє точності мовлення. Нерозрізнення значень близькозвучних слів може призвести до непорозумінь між мовцем і співрозмовником, а може служити засобом творення колориту гумору, іронії, сатири. Порівн.: На які інстанції він бігав до того, як став чемпіоном у стометрівці? (інстанція – установа, дистанція – відстань). Він зло не вживає своїм становищем (не зловживає). Я мимохідь тебе образив (мимохіть – нехотячи, мимохідь – проходити повз, мимо).

Паронімія – явище, поширене у всіх сферах мовної діяльності. Опису цієї групи слів присвячений словник:

Гринчишин Д.Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. – К, 1986, який містить понад 1000 паронімів, що трапляються у періодиці, науково-популярних виданнях, побутовому мовленні.

Слова можуть мати спільні корені, але відрізнятися різними префіксами або наявністю / відсутністю префіксів, суфіксів. Найчастіше це дієслова або похідні від них утворення, прикметники, напр.: