Положення; становище і стан.

Калькування російського багатозначного слова «положение» часто призводить до недоречного вживання слів «положення», «становище» і «стан», причому перевагу, як правило, надають іменникові «положення», і ми чуємо: «міжнародне положення», «скрутне положення» тощо. Проте «положення» вживається у таких значеннях:

• місцезнаходження кого- чи чого-небудь у просторі (наприклад, «вертикальне положення»);

• розміщення тіла або його частини (наприклад, «положення напівлежачи»);

• зведення правил, законів з певного питання (наприклад, «положення про вибори»);

• теоретична думка, твердження про щось, теза (наприклад, «основні положення економічної теорії»).

Іменник «становище» означає – «події, обставини, ситуації» (наприклад, «міжнародне становище», «матеріальне становище», «становище в Криму» тощо).

Слово «стан» найчастіше означає:

• сукупність певних явищ, процесів (наприклад, «стан рідини», «стан справ», «стан здоров'я» тощо);

• тулуб, корпус людини (наприклад, «стрункий стан»);

• місце тимчасового розташування, стоянка, табір (наприклад: «Козаки вернулись до свого стану» (І.Нечуй-Левицький).

Прагнення до точності й новизни в синонімії зумовлює появу перифраз (від грец. образна паралель) – описових зворотів, за допомогою яких передається зміст іншого слова через підкреслення його особливості. (бавовна – біле золото, радіація – невидима смерть, ліси – легені планети).

Цей синонімічний засіб використано у творенні багатьох професійних висловів чи термінів в галузі економіки. Деякі з них є кальками чужомовних, напр., білі краватки – спеціальний прошарок найманих робітників – конторських служб та інженерно-технічного персоналу; сині краватки – наймані робітники, що займаються фізичною працею; сірі краватки – наймані робітники на державній соціальній службі; бестселер – акція, яка користується великим попитом; бик у стійлі – дилер або спекулянт у «довгій позиції» щодо цінних паперів чи іншого товару, який не знаходить покупців, внаслідок чого втрачає змогу вести торгівлю та ін. Економічні словники дедалі частіше вносять їх до свого реєстру.

Як бачимо, точність може бути й предметно-понятійною, й емоційно-експресивною. Емоційно-експресивна точність не стосується офіційного й наукового стилів, для інших стилів потрібні обидві форми точності. Щоб їх досягти, необхідно знати світ речей і світ людей, що без мови пізнаваними й засвоєними бути не можуть.

Практичне знайомство з різного типу словниками, вироблення навичок користування ними – одне з важливих завдань курсу сучасної української літературної мови, зокрема й української мови за професійним спрямуванням.Словники – це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Необхідно, як підкреслює М. Рильський, навчитися «читати» словники, виробити потребу постійно звертатися до них.

Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи іншого явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. Треба усвідомити, що словник не обмежується реєстрацією слів, а пояснює їх або розповідає про те, які предмети, явища, стоять за цими словами, дає відомості про різні відтінки значення, є довідником при з'ясуванні правопис­них моментів, відповідних граматичних форм, вимови слів, їх походження, функціонування.

Систематична робота студентів з різного типу словни­ками сприяє збагаченню лексичного та фразеологічного запасу, удосконаленню мовної майстерності, підвищенню професійної мовної культури, збільшує можливість засвоєння нових понять.

Лексикографія (від грецьких слів лексикос – той, що відноситься до слова і графо – пишу) – це розділ мово­знавства, який займається теорією та практикою укладання словників.

Навчаючись у вищому навчальному закладі, студентові слід звернути особливу увагу на словники. Він повинен знати:

- якого типу бувають словники;

- які є словники з тієї галузі знань, яку він збирається опанувати;

- як користуватися словниками, щоб видобути максимальну кількість знань із них, адже за змістом інформації зі словником не може зрівнятися жодний інший тип книг.

Від інших книг словник відрізняється і специфічною будовою. Тому знайомство зі словником треба починати з передмови. Там можна знайти опис будови словника, методику користування словником, зразки словникових статей, список скорочень та джерел, алфавіт. Основний зміст словника складають статті, розміщені за алфавітом першої літери та всіх наступних. Словникова стаття в різних типах словників має дещо відмінну будову, але спільним у ній є наявність за алфавітом першого (основного) слова, його називають реєстровим. Коли говорять про кількість слів у словнику, то мають на увазі саме реєстрові слова.

Залежно від змісту матеріалу та способу його опрацювання розрізняють два типи словників: енциклопедичні словники йфілологічні (загальномовні).

Різновидами філологічних тлумачних словників можна вважати словники синонімічні, словники антонімів, паронімів, іншомовних слів, мови письменників, термінологічні з різних галузей знань, фразеологічні, діалектні.

Словники синонімівохоплюють групи слів, об’єднаних спільним значенням.

Для студентів, які працюють над текстами власних творів і відчувають потребу в доборі синонімів, можна порадити такі з них:

Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. – Львів, 1993.

Словник синонімів української мови: У 2 т./ А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук. – К., 1999-2000.

Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К., 1993.

Словникові статті в ньому мають такий вигляд:

Бард, поет, співець, укр. кобзар; (монархізму) прославитель, трубадур.

Бар'єр, перепона, перешкода; (на видовищах) огорожа, парканець, плотик, загорода, загорожа, поруччя (С.24).

Словник синонімів української мови.У 2 т. /Уклад.: А. Буря­чок та ін. – К.: Наукова думка, 1999–2000. – Т.1.

Словникові статті в ньому мають такий вигляд:

ЛУНА(відбиття звуку від віддалених предметів, що сприй­мається як повторення первинного звуку), ВІДЛУННЯпоет., ВІДЛУНОК, ВІДГУК, ВІДГОМІН, ВІДЗВУК, ВИЛЯСК, ВІДГОЛОСрідше, ВІДГУЛрідше, РУНАдіал. Десь далеко прогув пароплав на Волзі, і луна попливла, покотилась по безмежній, як світ, степовій рівнині (С. Олійник); В цю мить за далеким лісом ударив грім. Над сонними хижами покотилося відлуння (Ю. Бед-зик); В різних криницях луна теж була неоднакова, од неї наро­джувались не схожі відлучки, й ті відлучки вражали вас, бо чавіть та сама криниця щоразу на ваш крик відповідала різними відлучка­ми (Є. Гуцало); А гудок все гудів. Часом віч уривався, і тоді лише відгук лучав за Дчіпром понад лісами та полями (А. Головко); Молодо, радісно засміявся [Довбуш], аж відгоміч у горах розбудив (В. Гжицький); Ледь уловиш в шумі лісу Грізний відзвук грому (О. Ющенко); Різнобійний гамір, жарти, сміх вдарились у парка­ни, вилясками обізвались за городами (М. Стельмах); Десь далеко спалахували відблиски грозових блискавиць, і відголос грому відда­вався в кімнаті гуркотом далекої канонади... (Я. Качура); Я чув відгул гармат (А. Малишко); / зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула (Т. Шевченко).

Лунадив. 1. слава.

Синонімічні словники наводять заголовне слово (домінанту) зазвичай у прямому значенні, без експресивно-емоційного за­барвлення або стилістичних обмежень, а потім синонімічний ряд існуючих експресивно забарвлених синонімів, який завершують менш уживаними та діалектними формами.

Словник пароніміврозкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням:

Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. – К., 1986.