Джерела походження фразеологізмів. Сфери вживання.

Термін «фразеологія» вживають на позначення:

1) розділу мовознавства про усталені звороти;

2) сукупності їх у мові.

Фразеологізми- відтворювані одиниці мови з двох або більше слів, цілісні за своїм значенням і стійкі за складом та структурою.

Джерелами утворення фразеологічних зворотів та сферами їх функціонування є:

1. Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів'я (п'яте колесо до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного поля ягода).

2. Виробничо-професійна діяльність людей (дружній череді вовк не страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; грати першу скрипку; дати задній хід).

3. Наукова діяльність (дійти до висновку, зробити аналіз, методика дослідження, об’єкт дослідження).

4. Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом і Гоморра; випити гірку чашу до дна).

5.Антична література та міфологія (ахіллесова п'ята; прокрустове ложе; аріаднина нитка; дамоклів меч; танталові муки).

6. Влучні вирази відомих людей: Борітеся - поборете(Т. Шевченко); Сміх крізь сльози (М. Гоголь); Хто бере - усе той тратить, хто дає - усе придбав (Ш. Руставелі).

Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов'язано з неповторністю побуту, звичаїв, культури та й загалом ментальності народу, пор.: укр. коли рак свисне, рос. после дождика в четверг, англ. when the pigs fly (буквально: «коли свині літатимуть»).

Національна своєрідність фразеології і в тому, що в ній зафіксовано реалії життя народу, його історії тощо, наприклад, українські: на рушник стати, дістати гарбуза, передати куті меду, облизати макогона, наче набігла татарська орда, висипався хміль із міха, язик до Києва доведе.

Фразеологізми - це майже завжди яскраві, образні вирази, які є важливим експресивним засобом мовлення, зокрема професійного. При цьому слід використовувати нормативні мовні звороти: впадати у вічі, а не кидатися в очі; зайти у безвихідь (у глухий кут), а не зайти в тупик; на щабель вище, а не на ступінь вище; скасувати рішення, а не відмінити рішення; докласти зусиль, а не прикласти зусиль; мати рацію, а не бути правим; доводити до відома, а не ставити у відомість; завдавати удару, а не наносити удар; стягнути недотримку, а не стягнути неустойку; досягати мети, а не добиватися цілі.

Фразеологічне багатство української мови відбиває вікову мудрість народу, а тому є активним засобом людського мислення. Найчастіше фразеологізми вживаються в художньому, публіцистичному й розмовному стилях, де вони є засобом створення образності, характеристики персонажів художніх творів. В усному діловому спілкуванні (бесіді, публічній промові, лекції, дискусії) їх роль надзвичайна. В окремих випадках вони використовуються, щоб наголосити на якомусь факті, підкреслити щось, а найчастіше – як засіб образного мислення й вираження певного значення, що надає мові емоційного забарвлення, а в діловому публічному виступі – переконливості. У професійній мові, зокрема, набувають забарвлення фразеологізми при розвиткові переносних значень слів, наприклад: грати першу скрипку, виводити на арену, проковтнути пігулку.

Зовсім інша ситуація з уживанням фразеологізмів у писемній формі ділового й наукового стилів. Тут не може бути ніякої суб’єктивної забарвленості, емоційності й метафоричності, тому в офіційних документах і наукових працях можуть уживатися лише фразеологічні сполучення. У діловій мові, наприклад: з метою, відповідно до, в порядку, по лінії, згідно з, брати до уваги, доказ від супротивного, здати в експлуатацію, опанування методами, удосконалення методів, незважаючи на; у науковому стилі: клапан серця, втомленість металу, злива космічних часток, злітна доріжка. Надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами типу загострити увагу, загострити питання, на сьогоднішній день іноді недоречні й небажані.