Ефективність системи управління охороною праці

Основними критеріями ефективності СУОП, що характеризують ступінь досягнення встановлених цілей є:

- поліпшення умов і підвищення безпеки праці працюючих;

- зниження виробничого травматизму і професійної захворюваності;

- підвищення продуктивності праці, якості продукції за рахунок поліпшення умов праці;

- підвищення рівня роботи з охорони праці на підприємстві.

Оцінка ефективності СУОП включає оцінку соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, які характеризують стан виробничого середовища до і після проведення заходів щодо охорони праці.

Соціальна ефективність– це основний вид ефективності заходів щодо охорони праці. Він виражається наступними показниками: збільшення кількості працівників, робочі місця, яких відповідають нормативним вимогам; зменшення рівня травматизму; зменшення професійних і виробничий обумовлених захворювань; зменшення плинності кадрів, пов'язаної з незадовільними умовами праці і ін.

Соціально-економічнаефективність виявляється у вигляді економії або скороченні витрат – живої або матеріальної праці в народному господарстві, на підприємстві. При цьому необхідно якомога повніше охопити всі соціальні та економічні наслідки діяльності підприємства в різних сферах, а також враховувати чинник часу при оцінці витрат і результатів методів.

Інженерна (технічна) ефективність– це безпосереднє виявлення зовнішньої ефективності. Вона вимірюється звичними фізичними одиницями за допомогою об'єктивних приладів і дозволяє проаналізувати зміни стану умов праці на робочих місцях через визначення рівня безпеки, поліпшення санітарно-гігієнічних, естетичних та інших показників.

Економічна ефективністьдозволяє оцінити вплив умов праці або окремих заходів на економічні результати діяльності підприємств. Економічні наслідки визначаються через розрахунок трьох основних показників: чистий економічний ефект, загальна економічна ефективність і порівняльна економічна ефективність. При цьому оцінка може бути виконана на основі звітних даних або прогнозуючими методами.

Економічна оцінка проводиться тільки для сфери матеріального виробництва з урахуванням зростання продуктивності, зниження собівартості продукції, річного економічного ефекту, зростання прибутку, зростання рентабельності від запланованих або упроваджених заходів у сфері охорони праці.

Розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

Загальні положення

У відповідності до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний організовувати розслідування і вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до Положення №1363, що затверджено Кабінетом Міністрів 12.09.2002 р.[4,5].

Дія цього Положення розповсюджується на:

- підприємства, установи і організації незалежно від форми власності,

- осіб, зокрема іноземних і осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноважені ними особи,

- фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які згідно з законодавством використовують найману працю,

- осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (за умовою добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання),

- осіб, зокрема іноземних і осіб без громадянства, які працюють на умовах трудової угоди (контракту), проходять виробничу практику або притягуються до роботи.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок або незгоди потерпілого з його змістом питання розв'язуються посадовцем органу державного нагляду за охороною праці, рішення якого обов'язкове для роботодавця. Рішення посадовця органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що відбулися з працівниками, які знаходилися у відрядженні за кордоном, проводиться відповідно до цього Положення, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України.

Порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, що відбулися з учнями і студентами учбових закладів під час учбово-виховного процесу, трудового і професійного навчання в учбовому закладі, визначається міністерством освіти і науки.

Розглянемо правову класифікаціюнещасних випадків. У основу цієї класифікації встановлений принцип відмінності в правових наслідках для підприємства і для самого потерпілого. Усі можливі нещасні випадки за цією класифікацією діляться на чотири категорії:

- пов'язані з виробництвом;

- не пов'язані з виробництвом;

- пов'язані з роботою;

- побутові.

Нещасні випадки, пов'язані з роботою,– це нещасні випадки, які відбулися при наступних обставинах:

1) при виконанні повсякденних трудових обов'язків на своєму звичайному робочому місці або під час відрядження;

2) при виконанні дій на користь організації навіть за власною ініціативою;

3) під час проходження на роботу або з роботи додому;

4) на території підприємства не при виконанні прямих зобов'язань, але протягом робочої зміни, а також перед початком або після закінчення роботи;

5) поблизу території підприємства в робочий час, включаючи встановлені робочі перерви;

6) при виконанні державних і громадянських обов'язків;

7) при виконанні громадянського обов'язку з врятування життя людей, охорони правопорядку;

8) при втраті працездатності під час виконання донорських функцій.

Наведений вище перелік показує, що нещасний випадок може бути зв'язаний одночасно з роботою і виробництвом (п.1, 2, 4, 5 переліку), У той же час, нещасний випадок може бути пов'язаний з роботою і не пов'язаний з виробництвом (п. 3, 6, 7, 8 переліку).

Основна відмінність в правовому відношенні для підприємств між нещасними випадками, пов'язаними з виробництвом і пов'язаними з роботою полягає у тому, що перші підлягають обліку, а інші – ні. Для потерпілого правові наслідки в обох випадках однакові.