Функції і задачі управління

Ініціюючі дії органу управління на керовані об'єкти здійснюються за допомогою реалізації певних функцій, спрямованих на рішення конкретних задач, які витікають з аналізу поступаючої інформації про стан охорони праці на робочих місцях, виробничих ділянках і в цехах, в цілому на підприємстві. У рамках системного підходу управління і організація охорони праці передбачають реалізацію близько 20 різних функцій і цільових задач, кожну з яких виконують відповідні відділи (служби) або підрозділи. Розподіл функцій управління між службами є специфічним для кожного конкретного підприємства. Воно залежить від масштабів і характеру виробництва, складу підрозділів та інших особливостей.

До числа безпосередньо управлінських (загальних) доцільно віднести наступні функції:

- організація і координація роботи з охорони праці;

- прогнозування і планування;

- управління персоналом, яке передбачає: соціально-психологічне забезпечення; підбір і підготовку професійних кадрів; мотивування персоналу; контроль (аудит) стану охорони праці і функціонування СУОП, нагляд за виробництвом робіт і процесів; облік, аналіз, оцінка показників.

Планування робітз охорони праці має вирішальне значення в СУОП. Планування підрозділяється на перспективне, потокове і оперативне. Перспективне планування містить найважливіші, трудомісткі, довгострокові заходи, що вимагають спільної роботи декількох підрозділів. Основна форма - це комплексний план підприємства щодо поліпшення умов праці. Потокове планування здійснюється в рамках календарного року через розробку відповідних розділів колективного договору. Оперативне планування здійснюється за результатом контролю стану умов праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому.

Функція СУОП з організації і координації робітпередбачає формування органів управління на всіх рівнях управління і всіх стадіях виробничого процесу, визначення обов'язків, прав, відповідальності і порядок взаємодії осіб, що беруть участь в управлінні охороною праці.

Діьове управління можна здійснити тільки за наявності повної, своєчасної і достовірної інформації про стан охорони праці. Це можливо лише на основі регулярного і об'єктивного контролю. Контрольно-наглядова діяльність відноситься до числа однієї з основних в системі управління охороною праці. Контроль повинен здійснюватися безперервно, компетентними фахівцями, за можливістю нейтральними у відношенню до сфери діяльності підрозділу, на основі певних принципів на всіх етапах виробничого циклу і рівнях управління. На виконавському рівні він має бути спрямований, в першу чергу, на попередження порушень норм і правил безпеки. У той же час система контролю повинна передбачати не тільки перевірку дотримання заходів безпеки безпосередньо при виробництві робіт, але і контроль (аудит) за ефективністю функціонування самої системи управління. Система контролю є діьовою тоді і лише тоді, коли вона забезпечує виявлення причин і характеру порушень, тим самим створює можливості передумови для їх попередження на основі обліку і аналізу.

Основними формами контролю є: оперативний (проводиться керівниками робіт і підрозділів відповідно до посадових обов'язків), контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства, громадський контроль (проводиться комісією із питань ОТ підприємства і громадськими інспекторами), адміністративно-громадський триступневий контроль, відомчий контроль найвищих органів. Адміністративно-громадський триступневий контроль проводиться на трьох рівнях. На 1-му рівні начальник ділянки (майстер) спільно з громадським інспектором профгрупи щодня перевіряє стан охорони праці на виробничій ділянці. На 2-му рівні – начальник цеху сумісно з громадським інспектором і фахівцями відповідних служб цеху (механік, електрик, технолог) 2 рази на місяць перевіряє стан охорони праці згідно з затвердженим графіком. На 3-му рівні – щомісячно (у відповідності до затвердженого графіка) комісія підприємства під керівництвом керівника (головного інженера) перевіряє стан охорони праці на підприємстві. Результати роботи комісії фіксуються в журналі триступневого контролю і розглядаються на нараді, за результатами якої видається наказ по підприємству.

Стимулювання діяльностіз охорони праці спрямоване на створення зацікавленості працівників і роботодавців в забезпеченні здорових і безпечних умов праці. Серед стимулюючих методів, передбачених законодавством, слід зазначити:

- індивідуальні заохочення працівників за активну участь і ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки і поліпшення умов праці

- диференціація внесків підприємств до фонду соціального страхування від нещасних випадків і профзахворювань;

- виплати на пільги і компенсації за роботу в несприятливих умовах;

- штрафні санкції до юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, посадовців і працівників;

- відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, заподіяних порушенням вимог з охорони праці.

До числа спеціальних (загальноорганізаційних) функцій (рівень інженерного і організаційного забезпечення) входять:

- проектно-конструкторське і технологічне забезпечення;

- забезпечення безпечної експлуатації технічних засобів;

- енергетичне забезпечення;

- забезпечення безпечної експлуатації інженерних споруд;

- забезпечення безпеки руху транспортно-технологічних засобів і пішоходів;

- забезпечення безпеки в умовах нештатних і надзвичайних ситуацій;

- матеріально-технічне забезпечення;

- метрологічне забезпечення;

- забезпечення екологічної безпеки;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов;

- інформаційне і нормативно-правове забезпечення.

Залежно від характеру і специфіки діяльності підприємства (компанії) можуть бути й інші функції.

Задачами (функціями, обов'язками) на виконавському рівні є:

- створення умов для безпечного виробництва робіт;

- дотримання персоналом норм і правил безпеки.

Методи управлінняхарактеризуються сукупністю цілеспрямованих дій органів управління на об'єкт управління і є засобами рішення поставлених задач. Залежно від принципів і засобів розрізняють:

- цільове управління (управління за результатами);

- управління ризиком;

- ситуативне управління;

- індикативне управління та ін.

Управляючі дії (регулювання) з метою реалізації ухвалених рішень з окремих задач і функцій управління охороною праці можуть здійснюватися за допомогою різних заходів. До них відносяться:

- адміністративні (організаційно-розпорядливі, дисциплінарні);

- соціально-психологічні;

- мотиваційні (економічні, моральні, матеріальні та ін. стимули);

- комбіновані.

Вибір того або іншого методу залежить від вирішуваних задач.

Політику у сфері охорони праці слід будувати, виходячи з того, що головну небезпеку на всіх етапах створює людина в результаті здійснення неправильних (небезпечних) дій, пов'язаних з його психофізіологічними і особовими особливостями. Це позначає, що система управління безпекою не може обійтися без вивчення і обліку соціально-психологічних чинників. Організаційні та психологічні методи дозволяють через систему управління людьми забезпечити принципово новий підхід до питань безпеки праці, експлуатації виробничого устаткування і технологічних процесів.

Нормативною і методичною основоюСУОП є: законодавчі документи про працю і його охорону, постанови, розпорядження з охорони праці Кабінету Міністрів України та інших найвищих органів управління, постанови вищих ланок профспілкової організації з питань охорони праці, нормативна і нормативно-технічна документація.

Менеджмент охорони праці- система сучасних методів управління, яка включає встановлення, забезпечення і підтримку необхідного рівня стану системи шляхом цілеспрямованої дії на умови і чинники, що впливають на безпеку робіт на етапах проектування і виготовлення засобів виробництва, організації (підготовки) виробничих процесів, в ході виробничих процесів і після їх завершення в умовах нормального функціонування і надзвичайних ситуацій.