Адміністрації портів в системі управління морськими портами

Незалежно від організаційно-правової форми управління портом, майже у всіх портах світу є відповідна структура, яка здійснює керівництво портом, її називають: Портова влада, Адміністрація порту, Управління порту (port authority, port administration, port management). Вивчення питання щодо адміністрації є важливим для України тому що заснування морських адміністрацій в портах України планується у зв’язку з набранням чинності в червні 2013 року Закону України «Про морські порти України».

В світовій практиці існують різні визначення Адміністрації порту, але в 1977 Комісією Європейського Союзу було надане таке визначення: «Державна, муніципальна, публічна або приватна організація, яка здебільшого призначена для цілей будівництва, управління та іноді управління портовими засобами і забезпечення безпеки». Це визначення є найбільш загальним та охоплює практично всі організаційно-правові форми портів, які існують як в країнах Європи так і будь-де [43, с. 77].

Конференцією Об’єднаних Націй, присвяченій торгівлі та розвитку (UNCTAD), визначаються наступні цілі адміністрацій морських портів:

- Інвестиції: повноваження приймати пропозиції щодо можливих інвестицій та приймати рішення щодо їх реалізації, у разі якщо вони узгоджуються з державною політикою в сфері морегосподарського комплексу.

- Фінансова політика: зокрема, повноваження установлювати обов’язкові загальні фінансові «правила гри» в портах, а також визначати що з об’єктів інфраструктури фінансуватимуться централізовано, тобто державою а що локально, тобто місцевими портовими операторами тощо.

- Тарифна політика: повноваження регулювати тарифи в портах та їх зміни з метою захисту суспільних інтересів.

- Політика в трудовій сфері: повноваження установлювати загальні стандарти з прийому на роботу, оплати праці, вимог до кваліфікації робітників та загальні профспілкові процедури.

- Ліцензування: повноваження установлювати загальні правила ліцензування робітників чи агентів.

- Інформування та розробка: повноваження зі збору, узагальнення статистичної інформації щодо роботи порту.

- Юрисдикція: повноваження діяти як офіційний орган для місцевих суб’єктів господарювання в порту [43, с. 78].

Різні моделі Адміністрації порту, відрізняються між собою відповідністю тій чи іншій організаційно-правовій формі управління портом.

В умовах ринкової економіки важливим завданням адміністрацій портів є поєднання інтересів держави та комерційних структур. Управління і організація портової діяльності крім державних функцій (забезпечення портом безпечних і надійних місць для швартування суден) включають заходи приватного характеру: будівництво та обслуговування морських терміналів, забезпечення режиму концесії портової території, тощо.

Відносно інституту Адміністрації порту неможливо визначити єдину модель тому що кожний морський порт є унікальним (фактично не існує в світі два однакових порта). Діяльність кожного регулюється законодавством країни, дислокації, залежить від географічного положення, характеру вантажопотоків. Тому важливо розглянути статус органів управління портами залежно від видів діяльності.

Світовим банком запропоновано теорію, згідно якої виділяється чотири основних типа Адміністрацій морських портів: Public service port (Публічна служба порту), Landlord port (Землевласник-порту), Tool port (Інструмент порту) та повністю Приватизовані порти (Fully Privatized Ports).

Різниця зазначених організаційно-правових моделей полягає у таких характеристиках, як:

• надання послуг в порту державними чи приватними компаніями;

• орієнтація на місцевий, регіональний або міжнародний ринки;

• державна чи приватна власність засобів та інфраструктури порту (у тому числі землі) та обладнання.

Далі розглянемо більш детально кожну із зазначених моделей адміністрацій морських портів з точки зору правового регулювання їх діяльності.

1. Public service port (модель громадського порту) – мають переважно публічний, громадський державний характер. До повноважень портової адміністрації такого типу входить також надання всіх послуг, характерних для порту, тобто безпосередньо адміністративна та господарська діяльність. Державні власники порту підтримують та управляють і розпоряджаються всім належним порту майном (рухомим і нерухомим) і всі портові послуги надаються виключно працівниками даного порту. Адміністрація такого типу підконтрольна, зазвичай, міністерству транспорту і управління нею здійснюється керівником, за контрактом з міністерством.

Серед основних функцій – діяльність з обробки вантажів. В деяких країнах, які розвиваються, діяльність з обробки вантажів в порту виконується окремим державним підприємством. Ці державні компанії підзвітні тому ж міністерству що і адміністрація порту [43, с. 82].

2. Tool port (модель портів-інструментів)

В портах з моделлю Tool port, портова адміністрація володіє, розвиває, підтримує портову інфраструктуру, включаючи обладнання для обробки вантажів. Персонал портової адміністрації здійснює управління обладнанням в порту, яке є власністю портової адміністрації. З другого боку перевалку вантажів здійснюють приватні компанії, які забезпечують комерційний менеджмент. Прикладом являються портові автономії у Франції, зокрема контейнерні термінали, управління якими здійснюється за принципом Tool port. При такій організації роботи, зазвичай виникають нерівні умови портової адміністрації та власників портових терміналів, що звичайно не дає можливості здійснення роботи в порту цілком ефективно. Вищезазначений розподіл задач чітко визначає істотну проблему управління, яка існує в даній моделі адміністрації порту: розподіл оперативних обов’язків. Портова влада володіє та управляє вантажно-розвантажувальною технікою, а приватні компанії, заключають контракти на вантажно-розвантажувальні роботи. Проте приватні стивідорні компанії не завжди можуть контролювати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, тому що фактично техніка знаходиться в руках адміністрації. Для того щоб уникнути конфліктів зі стивідорними компаніями іноді портова адміністрація дає спеціальний дозвіл на використання обладнання. Модель портової адміністрації Tool port є схожою з моделлю Service port, в частині їх публічної орієнтації та шляхів фінансування [43, с. 82].

3. Landlord Ports (модель портів-лендлордів)

Даний тип адміністрації порту характеризується поєднанням публічно-приватних інтересів. В цій моделі акти портової адміністрації, як власника землі, носять регулятивний характер, в той час як портові операції (особливо вантажно-розвантажувальні роботи) здійснюються приватними компаніями. Прикладом таких портових адміністрацій є Марсель, Антверп, Нью Йорк і Сінгапур. Дана модель на сьогодні є домінуючою в найбільш потужних морських портах світу.

Інфраструктура здається в оренду державою приватним стивідорним компаніям або відповідним підрозділам великих виробничих компаній, хімічних заводів та іншим. Орендна плата та інші умови договору оренди установлюється портовою адміністрацією.

Приватні портові оператори забезпечують і фінансують будівництво їх власної інфраструктури включаючи будівлі (офіси, склади, контейнерні площадки, будівлі господарського призначення та ін.). Вони також придбають та установлюють обладнання для портових робіт. Найом персоналу здійснюється приватними портовими операторами самостійно, хоча в деяких портах, частина персоналу має бути найнята з системи трудових ресурсів порту [43, с. 83].

На дану систему організацій морської адміністрації орієнтовані майже всі європейські країни, за виключенням Великобританії.

Отже, дана модель адміністрації характеризується органом управління, який виконує функції розвитку та планування території, залишаючи управління вантажопотоками та безпосередньо вантажно-розвантажувальні роботи - приватним компаніям. Перевагою даної моделі є те, що зберігаючи певну частку державної власності, вона дозволяє використовувати потужності порту з позицій приватного підприємництва [22, с. 8].

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про морські порти України» запроваджуватиметься даний тип адміністрації морського порту в Україні.