Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні.

Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні:

• добровільність праці;
• захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення;
• безплатне сприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;
• компенсацію матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість;
• виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах в установах, організаціях у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;
• безоплатне навчання безробітних нових професій;
• виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю;
• включення періоду перепідготовки та навчання нових професій, , одержання допомоги по безробіттю до загального трудового стажу;
• надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, раніше заявлених підприємствами, установами, організаціями.

Держава також забезпечує надання додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту і не здатні нарівних конкурувати на ринку праці, у тому числі:

• жінкам, які мають дітей віком до шести років;
• одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів;
• молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишились без піклування батьків, а також особам, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
• особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам – 53 років);
• особам, звільненим після відбуття покарання або примусового лікування;
• інвалідам, які не досягли пенсійного віку.

Для працевлаштування даних категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5 % загальної кількості робочих місць за робітничими професіями.

У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій, зазначених у п. 1 ст. 5 (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку), у межах установленої броні з підприємств, установ та організацій державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і можуть використовуватися для фінансування витрат підприємств, установ та організацій, які створюють робочі місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.

Громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації і до іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.

Іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угоди про розподіл продукції, які прибули в Україну на визначений термін, одержують право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого державною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.