Правові відносини органів державної служби зайнятості з підприємствами, установами та організаціями.
Державна політика зайнятості реалізується державними службами зайнятості за участю підприємств.
Державна служба зайнятості:
- аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й держвні органи управління про стан ринку праці;
- консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій, які звертаються до державної служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою;
- веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;
- подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи, а власникам підприємств, установ і організацій – у підборі необхідних працівників;
- організує при потребі професійну підготовку та перепідготовку громадян;
- реєструє безробітних і подає їм в межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову та здійснює інші повноваження.
Державна служба зайнятості має право:
· одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;· розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для їх працевлаштування;· направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань; · направляти безробітних громадян за їх бажанням на оплачувані громадські роботи;· укладати за дорученням підприємств, установ і організацій всіх форм власності договори з громадянами при їх працевлаштуванні з попереднім (у разі потреби) професійним навчанням, оплатою вартості проїзду, добових, а також подавати допомогу при переїзді на нове місце проживання та праці за рахунок коштів підприємств, установ і організацій;· розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;· оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії (спеціальності), а також установлювати їм на період навчання матеріальної допомоги у розмірах, передбачених законодавством України про зайнятість населення;· в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати; · вносити пропозиції до місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад про зупинення на строк до 6 місяців рішення підприємств про вивільнення працівників у разі утруднення їх наступного працевлаштування з одночасною частковою або повною компенсацією витрат підприємств, викликаних цією відстрочкою, у порядку, визначеному законодавством України; · компенсувати до 50 процентів витрат підприємствам, установам і організаціям на перепідготовку працівників, які підлягають скороченню у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, за умови їх працевлаштування. Підприємства, установи, організації зобов’язані сприяти проведенню державної політики зайнятості на основі:· додержання законодавства про працю, а також прийнятих відповідно до нього умов договорів та угод;
· організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, а також професійного перенавчання тих, хто підлягає вивільненню з виробництва;
· працевлаштування визначеної місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад кількості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;
· інформування працівників про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим часом.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про зайнятість населення» підприємства, установи та організації, що активно сприяють розв’язанню проблем зайнятості населення в регіоні (шляхом створення додаткових робочих місць для працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту), відповідно до законодавства України отримують пільги щодо податків та інших платежів до бюджету, які частково або повністю компенсують витрати, пов’язані з прийняттям на роботу додаткової кількості працівників.
У випадку відмови підприємства, установи чи організації прийняти на роботу спеціалістів, які були ними раніше заявлені, вони відшкодовують державній службі зайнятості всі витрати, пов’язані з працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою, виплатою допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги по безробіттю. Одержані кошти спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Підприємства, установи та організації щомісяця повинні надавати державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць, а в 10-денний строк – інформацію про всіх прийнятих працівників. Несвоєчасне подання інформації тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.
При вивільненні працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в 10-денний строк після вивільнення – списки фактично вивільнених працівників. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.Активну участь у розробці державної політики зайнятості беруть профспілки. Їхні повноваження щодо забезпечення захисту громадян від безробіття та його наслідків визначаються генеральною, галузевими, регіональними угодами та колективними договорами. Профспілки проводять спільні з власниками підприємств, установ та організацій консультації з проблем зайнятості населення.
Дата добавления: 2016-05-11; просмотров: 2138;