Правовий статус безробітного.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Працездатними вважаються жінки – від 16 до 55 років, чоловіки – від 16 до 60 років.

Не можуть бути визнані безробітними громадяни:

віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи та організації або скороченням чисельності чи штату);

які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки4

які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту їх реєстрації у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Державна служба зайнятості здійснює реєстрацію громадян, які шукають роботу. Реєстрація проводиться при пред’явленні ними: паспорта (свідоцтва про народження), трудової книжки, при необхідності пред’являється документ про освіту. Особи, які вперше шукають роботу й не мають трудової книжки, повинні пред’явити: паспорт, диплом, довідку про останній рід занять, видану за місцем проживання відповідною житлово-комунальною організацією, виконкомом селищної або сільської ради. Військовослужбовці, звільнені з лав Збройних Сил пред’являють військовий квиток. Звільнені після відбування покарання пред’являють довідку про звільнення.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітного приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про зайнятість населення» для громадян, які втратили роботу і заробіток, підходящою вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності) працівника і надається у тій же місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі відповідної області за минулий місяць.

При підшуканні підходящої роботи враховується трудовий стаж громадянина за спеціальністю, його попередня діяльність, вік, становище на ринку праці, тривалість періоду безробіття.

Для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота (включаючи роботу тимчасового характеру), яка не потребує професійної підготовки. А для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви тривалістю понад шість місяців, робота за спеціальністю, що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання – інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи. Право на забезпечення та соціальні послуги мають також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.Громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття за умови сплати страховику страхових внесків.Працюючі пенсіонери у разі звернення до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні мають право на соціальні послуги щодо пошуку підходящої роботи, перенавчання та підвищення кваліфікації, а також на інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.Види матеріального забезпечення на випадок безробіття: · допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; · допомога по частковому безробіттю; · матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; · допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Види соціальних послуг: · професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; · профорієнтація; · пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; · фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; · інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням. Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: · до 2 років - 50 відсотків; · від 2 до 6 років - 55 відсотків; · від 6 до 10 років - 60 відсотків;· понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: · перші 90 календарних днів - 100 відсотків; · протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; · у подальшому - 70 відсотків. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Допомога по частковому безробіттю не надається у разі, якщо працівник: · відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем); · працює на даному підприємстві за сумісництвом; · проходить альтернативну (невійськову) службу. Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по частковому безробіттю надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

ТЕМА № 6

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

<11 12 131415 16 17 >

Дата добавления: 2016-05-11; просмотров: 1019;