Місце людини в природі

Людина належить до вищих хребтових (ссавців) і їй притаманні всі ті озна­ки, що характеризують тваринні організми. До основних властивостей тва­ринного організму належать:

— постійний обмін речовин із зовнішнім середовищем;

— ріст і розвиток;

— розмноження;

— спадковість і мінливість, завдяки яким організм пристосовується до на­вколишнього середовища;

— активне переміщення в просторі.

Кожна з цих властивостей має певне структурне забезпечення, що, у свою чер­гу, залежить від рівня організації живого організму і середовища його існування. За своєю біологічною характеристикою людина належить до типу хордових і підтипу хребтових, класу ссавців, загону приматів і родини гомінид. Відмін­ною рисою хребтових є наявність метамерно розташованого хребтового стов­па, що складає скелет тулуба.

Сучасна людина (Homo Sapiens — людина розумна) остаточно сформува­лася, за окремими даними, приблизно ЗО тисяч років тому. Порівняно із загаль­ною еволюцією життя на Землі, що складає приблизно 3-3,5 млрд. років, це дуже невеликий термін. Проте людина зробила гігантський крок у своєму роз­витку. Причиною тому — особливе місце людини в природі.

Серед усіх тварин, що живуть нині на Землі, тільки людина є соціальною істотою. Вона живе у суспільстві і відповідно до цього багатьма своїми особ­ливостями зобов'язана соціальній природі. На відміну від усіх інших тварин людина живе не в природному, а в штучному середовищі, яке вона сама ство­рює і постійно змінює.

Розвиток людини відбувався не тільки шляхом зміни її тілобудови і поведі­нки (становлення прямоходіння, високого розвитку головного мозку, форму­вання руки як органа праці, становлення членороздільної мови тощо), але й розвитку культури, створення запасу знань, яким вона користується спільно і який збагачується з покоління в покоління.

Процес нагромадження знань належить до ранніх етапів людської культу­ри. Спочатку знання передавалися з покоління в покоління у формі виготов­лених знарядь праці, простих видів одягу, житла і т.п., пізніше — за допомо­гою малюнків, а згодом — письма. Усе це стало можливим завдяки виникненню в людини органа праці — кисті рук, які вона поступово удосконалювала і удосконалює в процесі трудової діяльності, та членороздільної мови.

Таким чином, особливе місце людини в природі пов'язане не стільки з біо­логічними особливостями будови її тіла, скільки з його соціальним змістом й участю в трудових процесах.

Трудова діяльність є одним із найважливіших факторів, що визначають фі­зичний і духовний розвиток людини. Трудові процеси обумовлюють визначену спеціалізацію нервової і м'язової систем, у результаті чого професійна орієн­тація людини накладає на неї свій відбиток. Це особливо помітно в спортив­ній практиці, де навіть спеціалізація у видах спорту нерідко супроводжується характерними морфологічними змінами в організмі.

На фізичний розвиток організму істотно впливають і такі фактори, як хар­чування, житлові і побутові умови, заняття фізичними вправами і спортом.

1. Дати визначення поняттю "функціональна анатомія людини". 2. Який основний зміст функціональної анатомії? 3. Що таке онтогенетичний розвиток? 4. Що таке філогенетичний (порівняльний) розвиток? 5. З якими науками пов'язана анатомія людини? 6. Які методи дослідження використовуються під час вивчення будови людського тіла? 7. Що таке систематична анатомія? 8. Які є різновиди анатомії? 9. Вивчення якої галузі анатомії є найцікавішим для спортсменів та працівників фізичної культури? 10. Хто з перших лікарів почав вивчати анатомію, використовуючи свої знання в галузі фізичної культури та для лікування хворих? 11. Хто був реформатором анатомії та написав перший багатомний підручник про будову людського тіла? 12. Хто є засновником топографічної анатомії? 13. Хто є засновником науки про фізичну культуру і створив теоретичні передумови для розвитку фізичного виховання? 14. Хто розробив питання функціональної анатомії відповідно до завдань спортивної прак­тики? 15. Що належить до основних властивостей живого організму?