Основним змістом анатомії людини є детальне вивчення будови людського тіла, що складає наукову основу розуміння процесів життєдіяльності здорового організму.

Предмет і завдання дисципліни анатомія людини

Анатомія людини— це наука про будову, форму і функцію систем тіла людини. Вона належить до найважливішого розділу медико-біологічних наук — мор­фології.

Морфологія(грец. morphy — форма, вид іlogy — слово, вчення) — наука прозакономірності будови й процесів формування організмів у їхньому індивідуальному та історичному розвитку.

Організм людини — складна багаторівнева біологічна система. Він містить величезну кількість різних утворень, починаючи від клітин і закінчуючи склад­но організованими системами, наприклад, як нервова і кровоносна системи.

Щоб уявити наскільки складно організований організм людини, досить ска­зати, що кількість клітин в ньому визначається астрономічним числом, що дорівнює — 10¹⁴.

Всі утворення, що є в організмі людини, тісно взаємодіють, забезпечуючи природні акти життєдіяльності: травлення, дихання, пересування в навколи­шньому середовищі, розмноження і т.п.

Основним змістом анатомії людини є детальне вивчення будови людського тіла, що складає наукову основу розуміння процесів життєдіяльності здорового організму.

Однак, сучасна анатомія поряд з аналітичним підходом широко викорис­товує і синтетичний, що заснований на розгляді елементів, які складають живий організм, з урахуванням їхніх функціональних взаємозв'язків.

Справді, будова організму, під якою розуміють його конструкцію, обов'яз­ково включає поняття функції, тому що об'єднання елементів у визначенні структури (об'єднання клітин у тканини, а тканин — в органи та системи) уже припускає їхню функціональну спеціалізацію.

У кожній структурі організму є закономірне морфологічне роз'єднання основних процесів, пов'язаних з його життєдіяльністю.

Єдність структури і функції анатомічних утворів означає їхню принципову неподільність, оскільки форма, у найширшому значенні цього слова, є необ­хідне і закономірне вираження функції.

У цьому розумінні анатомія підтверджує одне зосновних положень функ­ціонування організму — взаємозв'язок форми і функції.

В анатомії форма і будова тіла людини пізнаються як результат тривалої еволюції хребетних тварин і, одночасно, як результат його індивідуального розвитку.

Форма і функції живого організму зазнають різних змін у процесі індивідуаль­ного (онтогенетичного) та історичного (філогенетичного) розвитку. Ці зміни відображають етапи природного пристосування організму до факторів навко­лишнього середовища.

В умовах мінливості організму форма стабілізує і спадково закріплює функ­цію, що робить її більш стійкою та консервативною відносно функції.

Стійкість форми (структури) у процесі індивідуального та історичного роз­витку організму є найважливішою умовою збереження основних констант процесів його життєдіяльності.

Тому вивчення анатомії дає ключ до розуміння основних закономірнос­тей, що знаходяться в основі життєдіяльності організму людини.

Для фахівця в галузі фізичної культури і спорту важливе значення має не тільки основний зміст анатомії людини як предмета, а його детальне вивчення.

У своїй практичній діяльності викладач фізичного виховання, тренер і спорт­смен постійно вирішують питання, що пов'язані із віковими і статевими осо­бливостями будови й функціонування людського тіла, їм нерідко потрібно детально знати розташування органів і їх функціональний взаємозв'язок під час різних рухових режимів.

Оцінюючи значення вивчення анатомії студентами факультетів фізичного виховання й спорту, один із засновників функціональної анатомії М.Ф. Іваницький завжди підкреслював, що цей предмет має не тільки загальноосвітнє, але й велике практичне значення.

Вивчення анатомії людини, збагачуючи студентів теоретичними знаннями і практичними навичками, сприяє формуванню в них широкого світогляду. Анатомія озброює знаннями, необхідними для розуміння статики і динаміки людського організму, що розглядаються як результат його розвитку у визна­чених умовах.

У зв'язку з цим важливого значення набуває аналіз тих фактів, що розкри­вають становлення організму, взаємовідносини форми і функції у процесі його індивідуального розвитку.

Особливе місце займає уявлення про цілісність організму, що відображає його єдність з навколишнім середовищем. Усе це безпосередньо належить до пізнання значення праці і фізичних вправ у формуванні життєдіяльності люд­ського організму в цілому.

Анатомія людини тісно пов'язана з іншими науками. Важко назвати яку-небудь навчальну дисципліну в закладах освіти з фізичного виховання і спор­ту, яка б не мала зв'язку з анатомією. Особливо тісний цей зв'язок між анато­мією і фізіологією, анатомією, спортивною медициною, біохімією, фізіологі­єю м'язової діяльності й біомеханікою.

Чимало предметів, особливо спортивні дисципліни, використовують анато­мічні дані для вирішення конкретних завдань, що пов'язані з аналізом техні­ки вправ і рухів спортсмена.

Вивчення анатомії не обмежується лише засвоєнням величезного теорети­чного матеріалу. Воно також спрямоване на формування певних практичних навичок, що вивчають у вузі.

Вивчивши будову рухового апарату, студенти знайомляться з анатомічни­ми методами аналізу рухів і положень тіла в просторі, що дозволяє їм само­стійно проводити дослідження роботи рухового апарату у різних видах спор­тивної діяльності. Практичним наслідком такого підходу може бути внесення змін у техніку виконання рухів, спрямованих на підвищення її ефективності і попередження травматичних ушкоджень.

Для вивчення будови людського тіла в анатомії використовуються такі ме­тоди:

— розтин (препарування);

— просвітлення тканин;

— вибіркове забарвлення, наповнення кровоносних і лімфатичних судин рідинами і забарвленими масами;

— рентгенографія і рентгеноскопія, комп'ютерна томографія;

— корозійний метод;

— методи вивчення рухів тіла.

Зараз широко використовуються мікроскопічні та ультрамікроскопічні методи, засновані на застосуванні оптичних і електронних мікроскопів, що дозволяють отримати уявлення про будову людського тіла на клітинному і субклітинному рівнях.

Сучасна анатомічна техніка різноманітна і змінюється залежно від завдань і умов дослідження.

Загалом усі методи анатомічного дослідження спрямовані на те, щоб ви­вчити живий організм людини як єдине ціле.

Серед них для вирішення завдань спортивної науки найбільше значення мають методи, які дозволяють безспосередньо спостерігати за живою люди­ною.

У цьому розумінні особливої уваги заслуговують рентгенологічні методи (комп'ютерна томографія* рентгенографія і рентгеноскопія, ядерно-магнітний резонанс), що істотно доповнює інші методи дослідження in vivo, наприк­лад, кінематографічний метод, що дозволяє реєструвати динаміку рухових про­цесів, а також спеціальні методи вивчення стану капілярного кровообігу.

"При вивченні анатомії, — писав П.Ф. Лесгафт, — головним об'єктом зав­жди повинен бути живий організм, зі спостережень над яким повинно виходити будь-яке вчення, а мертвий препарат повинен слугувати тільки перевіркою і доповненням до живого організму, який досліджується".

Тому під час занять з анатомії недостатньо користуватися тільки анатомі­чними препаратами, рисунками, атласами, підручниками, але й живими моде­лями. Необхідно навчитися аналізувати взаємозв'язки між структурними еле­ментами на живому організмі.

Для викладача фізичного виховання і тренера це особливо важливо, тому що у своїй практичній діяльності вони завжди мають справу з живою людиною.

У закладах освіти з фізичного виховання і спорту заведено викладати анато­мію людини за системами органів (кісткова система, м'язова система, нерво­ва система і т.п.). Таку анатомію називають систематичною анатомією.

Систематична анатомія найбільше відображає функціональний принцип, тому що опис її проводиться із врахуванням функціонального об'єднання різних органів у фізіологічні системи.

Залежно від завдань розрізняють:

— топографічну анатомію, що вивчає взаємне розташування органів;

— вікову анатомію, метою якої є вивчення вікових особливостей будови організму;

— типову анатомію, що вивчає співвідношення між зовнішньою формою і внутрішньою будовою тіла;

— проекційну і сегментну анатомію, що аналізують сегментну будову тіла та взаєморозташування внутрішніх органів у відповідному сегменті тіла.

Для тренера і викладача фізичного виховання важливими є знання з бага­тьох аспектів анатомії: вікової анатомії і топографії органів, їх проекції на зовнішню поверхню тіла і типологічних особливостей людського тіла.

У зв'язку з цим у повний курс систематичної анатомії включені специфічні особливості, які стосуються топографії органів, їх вікових перетворень, типо­логії тощо.

Однак основним принципом вивчення анатомії залишається функціональ­ний підхід.

Що стосується розміщення матеріалу в курсі анатомії, то воно може бути різним.

Організм людини це цілісна система, що у певному контексті являє собою замкнену систему, яка не має будь-якого особливого початку чи кінця.

Однак, існує певна традиція починати виклад систематичної анатомії з кі­сткової системи, з'єднання кісток, потім вивчаються м'язова система, апарат руху в цілому, будова внутрішніх органів, кровоносна і лімфатична системи, нервова система та органи чуття. Важливо, щоб у процесі вивчення анатомії сформувалося уявлення про організм людини як єдине ціле.

Цілком зрозуміло, що для тренера, викладача фізичного виховання і спорт­смена найбільший інтерес має динамічна анатомія. Усі дані, з якими вони знайомляться в курсі анатомії, важливі для них, у першу чергу, для цілеспря­мованого використання фізичних і спортивних вправ як засобу корекції тіло-будови і соматичного здоров'я людини.

Аналіз простих і складних рухів, рухового апарату в цілому складає невід'є­мну частину курсу анатомії людини.

Важливо пам'ятати, що всі системи в організмі людини тісно взаємопов'я­зані і оптимальна робота внутрішніх органів можлива лише за умови їх опти­мальної регуляції нервовою та гуморальною системами.