Залозистий епітелій

Залозистий епітелій складається із залозистих клітин — гландулоцитів. Це спеціалізовані клітини, що пристосовані до синтезу, накопичення і виведен­ня секрету.

Розрізняють залози внутрішньої секреції — ендокринні і залози зовніш­ньої секреції — екзокринні, відповідно, гландулоцити поділяють на ендокриноцити та екзокриноцити.

Ендокринні залози становлять ендокринну систему, яка разом із нервовою системою регулює і координує роботу органів усього організму. Характерним для них є те, що свої секрети (гормони) вони виділяють безпосередньо в кров. До ендокринних залоз належать:

— гіпофіз;

— шишкоподібна залоза або епіфіз;

— щитоподібна залоза;

— прищитоподібні залоза;

— надниркова залоза;

— острівці підшлункової залози — ендокринна частина підшлункової залози;

— інтерстиційні клітини або клітини Лейдіга — ендо­кринна частина статевих залоз чоловіків;

— фолікулярний епітелій — ендокринна частина ста­тевих залоз жінок.

Екзокринні залози мають кінцеві секреторні відділи та вивідні протоки. Свій секрет вони виділяють у порожнини (наприклад, у порожнину шлунка) або на поверхню епітеліального пласту.

За кількістю клітин усі залози організму поділяють на одноклітинні та ба­гатоклітинні. Останніх в організмі є дуже багато.

За розташуванням (відносно епітеліального пласту) розрізняють ендоепі-теліальні та екзоепітеліальні залози, тобто ті, які лежать у межах епітелію або, відповідно, поза ним. Більшість залоз є екзоепітеліальними (рис. 5).

Рис. 5. Різні типи екзокринних залоз:

1 — одноклітинні ендоепітеліальні залози (келихоподібні клітини);

2 — багатоклітинна ендоепітеліальна залоза (слизової оболонки порожнини носа);

3 — багатоклітинна екзоепітеліальна залоза.

Екзокринні залози відрізняються між собою за будовою, способом секре­ції, складом секрету. За будовою кінцевих відділів і вивідних проток розріз­няють декілька їх видів (рис. 6).

Проста залоза має нерозгалужену вивідну протоку. Цим вона відрізняється від складної залози, вивідна протока якої розгалужена.

Для того, щоб розрізнити розгалужену і нерозгалужену залози, необхідно звернути увагу на їх секреторний відділ. Розгалужена залоза завжди має кілька кінцевих відділів.

За формою секреторних відділів залози поділяються на:

— трубчасті;

— альвеолярні;

— трубчасто-альвеолярні.

Рис. 6. Морфологічна класифікація екзокринних залоз залежно від будови їх кінцевих відділів і вивідних проток:

1 — проста нерозгалужена трубчаста залоза; 2 — проста нерозгалужена трубчаста залоза з кінцевим відділом у вигляді клубочка; 3 — проста розгалужена трубчаста залоза; 4 — складна розгалужена трубчаста залоза; 5 — проста нерозгалужена альвеолярна залоза; 6 — проста розгалужена альвеолярна залоза; 7 — складна розгалужена альвеолярна залоза; 8 — складна розгалужена альвеолярно-трубчаста залоза; 9 — вивідна протока; 10 — кінцевий відділ.

За способом виділення секрету із клітини залози поділяють на три типи (рис. 7):

— мерокринові;

— апокрифові;

— голокринові.

При мерокриновому типі секреції залозисті клітини не руйнуються. До мерокринових залоз належать: слинні залози, підшлункова залоза, більша час­тина потових залоз та ін.

При апокриновому типі секреції апікальна частина клітини відокремлю­ється від неї разом із секретом. Прикладом апокринових залоз є молочні та потові залози пахвових ділянок.

При голокриновій секреції руйнується вся клітина. Прикладом голокрино­вої залози є сальна залоза шкіри.

За хімічним складом секрету залоз розрізняють:

— слизові залози;

— білкові залози;

— змішані (білковослизові) залози;

— потові залози;

— сальні залози.

Рис. 2.7.Схематичне зображення типів секреції:

а — мерокриновий; б — апокриновий; в — голокриновий.

Сполучна тканина

Сполучна тканина найпоширеніша в організмі людини, об'єднує велику групу тканин, які розвиваються із мезенхіми.

Морфологічно сполучна тканина характеризується добре розвиненою між­клітинною речовиною, яка надає їй рідких, твердих або волокнистих власти­востей.

Отже, сполучна тканина складається з волокнистих структур та основної речовини.

Для деяких видів сполучної тканини характерною є також різноманітність клітин.

Фізико-хімічні властивості міжклітинної речовини та її будова значною мірою визначають функціональне значення різновидів сполучної тканини.

Сполучна тканина поділяється на:

— власне сполучну тканину;

— жирову тканину;

— хрящову тканину;

—кісткову тканину;

— кров і утворення клітин крові;

— лімфу.

Також сполучна тканина ще поділяється на:

— волокнисту сполучну тканину;

— скелетну тканину (хрящова, кісткова);

— сполучну тканину із спеціальними властивостями. До якої належать:

— ретикулярна тканина;

— жирова тканина;

— пігментна тканина;

— слизова тканина.

Сполучна тканина виконує ряд важливих функцій:

— механічну;

— опорну та формоутворювальну — вони формують капсулу і строму бага­тьох органів, зв'язки, сухожилки, хрящі, кістки;

— захисну, що здійснюється шляхом механічного захисту, фагоцитозу та вироблення імунних тіл;

— пластичну, що виражається в активній участі в процесах регенерації, загоєнні ран;

— трофічну, яка пов'язана з регуляцією живлення клітин та їхньою участю в обміні речовин;

— гомеостатичну — підтримання постійності внутрішнього середовища організму;

— регуляторну — впливає на діяльність інших тканин завдяки біологічно активним речовинам.