Лекція 6. Визначення елементів приведення
План лекції
6.1. Визначення елементів приведення.
6.2. Поправки за центрування та редукцію.
6.3. Приведення напрямків.
6.4. Обчислення поправок в напрямки за кривизну зображення геодезичних ліній на площині.
6.5. Редукція довжини вихідної сторони і перехід від геодезичного азимута до дирекційного кута.
6.6. Визначення допустимих величин вільних членів умовних рівнянь.
6.1. Визначення елементів приведення.
На пунктах тріангуляції елементи центрувань і редукцій звичайно малі і визначаються графічним способом. Але в практиці геодезичних робіт зустрічаються випадки, коли лінійні елементи центрувань або редукцій дуже великі для графічних визначень (більше 0, 2 - 0, 3 м). В таких випадках вони визначаються аналітичними методами.
 |
Для орієнтування лінійного елементу е = іс відносно початкового напрямку на пункті вимірюється кут b.
Для обчислення значень елементів приведення (е, q ) введемо місцеву систему координат з початком в точці А і віссю ординат, поєднаною з напрямком базиса АВ. Лінійний е = іс і кутовий q=ÐciN -елементи центрування теодоліта знайдемо за формулами:
,
де 
, 
,
, 
, 
За такими ж формулами обчислюють елементи редукції. Для контролю елементи приведень визначають двічі із вимірів з двох базисів b1 і b2 з поєднаними кінцями в початковій точці. Щоб не ускладнювати рисунок, кути А і В при другому базисі не показані.
6.2. Поправки за центрування та редукцію.На кожному пункті тріангуляції, на якому виконані кутові вимірювання, проекції точки І стояння теодоліта, візирної цілі знака S і його центра С на горизонтальну площину не співпадають між собою. В зв'язку з цим всі виміряні в точці І напрямки повинні бути приведені до центру знака в точці С, тобто
 |
Поправки r” за редукцію візирної цілі S даного пункту уводяться зі своїми знаками в обернені напрямки, наприклад, АS, ВS, тому що візування з точок А, В, ... виконується не на центр даного знака в точці С, а на його візирну ціль в точці S.
Поправки за центрування теодоліту за редукцію візирної цілі обчислюють за формулами:
(6.6)
(6.7)
де е, q і е1, q1 - елементи центрування і редукції; М, М1 - значення виміряних напрямків, для яких обчислюються поправки, S - віддалі між пунктами.
Лінійні елементи е і е1 визначаються на центрувальних листах до цілого міліметра, а кути q і q1 - з графічною точністю порядка 15'.
Для контролю обчислення поправок С" і r" можна використати таблиці величин (a) = - 20, 6225 х sin (М + q).
Поправки за центрування і редукцію в тріангуляції 1 - 2 класів обчислюють до 0, 001", а в тріангуляції 3-4 класів до 0, 01", а після їх суму для кожного напрямку, приведеного до початкового, закруглюють до 0,01" і 0, 001" відповідно.
Дата добавления: 2016-09-20; просмотров: 916;