ПРО БЮДЖЕТНУ СИСТЕМУ УКРАЇНИ

Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 210 КК України, є встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, а також розподіл та використання бюджетних ресурсів.

Предметом злочину є бюджетнікошти, шо включаються в бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування лише у великих або в особливо великих розмірах. Великим розміром визнається сума,яка втисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 2Ї0 КК України).

Крім бюджетних коштів, фінансове законодавство виокремлюєпоняття позабюджетних коштів. Це кошти, які бюджетні установи та організації отримують понад асигнування, що надаються їм з

державного та (або) місцевих бюджетів. Якщо позабюджетні кошти установ та організацій, які утримуються за рахунок бюджетів усіх рівнів, включаються до відповідних бюджетів, то здійснення операцій, зазначених у ч. 1 ст. 210 КК України, утворює склад цього злочину. Якщо службова особа протиправно розпоряджається позабюджетними коштами зазначеної установи чи організації за умови, шо ці кошти не включені до складу певного бюджету (наприклад, їх використання всупереч цільовому призначенню), вона за наявності підстав повинна притягуватись до відповідальності за статтями 364 або 365 КК України.

З об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у чотирьох альтернативних формах:

використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню;

використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені межі видатків;

недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету;

недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.

Перші дві форми реалізуються через дії. Недотримання встановлених бюджетним законодавством вимог (третя і четверта форми злочину) може виражатись як у діях, так і в бездіяльності службової особи.

Під використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню слід розуміти використання коштів державного або місцевих бюджетів усупереч призначенню, визначеному для цих коштів відповідними бюджетами та кошторисами доходів і витрат. Це може бути, зокрема:

фінансування за рахунок бюджетних коштів тих видатків, які не передбачені видатковими статтями затвердженого бюджету відповідного рівня;

використання бюджетних коштів, що мали цільове спрямування, з іншою метою, тобто фінансування одних видатків за рахунок інших статей видатків (скажімо, фінансуваннявиробництва за рахунок коштів, призначених для виплати заробітної плати).

Поняттям нецільового використаннябюджетних коштів охоплюється також спрямуванняїх на такі видатки, фінансувати які за рахунок бюджетних коштів заборонено (наприклад, законодавство забороняє використання бюджетних коштів для фінансування різноманітних позабюджетних фондів).

Використання бюджетних коштів в обсягах, шо перевищують затверджені межі видатків, — це фінансування видатків у сумах, які

перевищують розміри, затверджені у відповідних бюджетах, кошторисах і планах асигнувань. Якщо особа, яка має право розпоряджатись бюджетними коштами, перевищує або загальний обсяг затверджених видатків, або обсяг видатків на конкретні заходи, передбачені в установленому порядку (наприклад, завищуються обсяг та вартість проведених робіт), тоді настає відповідальність за ст. 210 КК України.

Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету може виявлятись, наприклад, у неухваленні уповноваженою особою рішення про пропорційне скорочення видатків бюджету в разі зменшення надходжень коштів до нього, а також про поширення пропорційного скорочення на всі видаткові статті бюджету, зокрема й захищені.

Під недотриманням вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів слід розуміти, зокрема, фінансування в повному обсязі одних статей видатків при одночасному зменшенні фінансування за іншими статтями або при їх повному нефінансуванні, недодержання строків фінансування видатків за окремими статтями, що призводить до виникнення і зростання заборгованості з виплати пенсій, заробітних плат, соціальної допомоги, перевищення або зменшення видатків бюджету в одному кварталі (місяці) за рахунок іншого періоду бюджетного року.

Злочин вважається закінченим із моменту вчинення одного з чо­тирьох діянь, передбачених ст. 210 КК України. При цьому потрібно мати на увазі те, що розмір незаконно використаних або витрачених бюджетних коштів має бути не меншим за тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суб'єкт злочину спеціальний. Насамперед, це службова особа, на яку покладено виконання функцій розпорядника бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів — це бюджетні установи та організації в особі їхніх керівників, уповноважених на одержання асигнувань, взяття зобов'язань та здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня.

Суб'єктом цього злочину визнаються відповідні службові особи органів державної виконавчої влади від прем'єр-міністра України до сільських, селищних і міських голів, а також: керівники бюджетних установ та організацій, які розпоряджаються бюджетними коштами відповідно до затверджених кошторисів і планів асигнувань, службові особи юридичних осіб небюджетної сфери, яким згідно з чинним законодавством делеговано право розпоряджатись бюджетними коштами(наприклад, службові особи недержавних підприємств, які надають житлово-комунальні послуги і на рахунки яких перераховуються

бюджетні кошти у вигляді нарахованих населенню житлових субсидій; керівники підприємств, установ, організацій, які не мають статусу бюджетних, однак у встановленому порядку отримують бюджетні кошти не на своє утримання, а на окремі програми, а також фінансову допомогуза рахунок бюджетних коштів у формі дотацій, субвенцій, субсидій).

Якщо діяння, зазначені в диспозиції ст. 210 КК України, вчинені службовою особою, яка не є розпорядником бюджетних коштів, або іншим уповноваженим щодо них суб'єктом, вони можуть бути кваліфіковані за статтями 364 або 365 ЇСК України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.

Кваліфікаційними ознаками злочину (ч. 2 ст. 210 КК України) є вчинення його: в особливо великих розмірах; повторно; за попередньою змовою групою осіб.

Особливо великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 210 КК України).

Поняття повторності міститься в ст. 32, а вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб — у ст. 28 КК України.

Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 211 КК України, є встановлений законодавством порядок виконання державного і місцевих бюджетів, а також розподіл та використання бюджетних ресурсів.

Для нормативно-правових актів, про які йдеться в цій статті, харак­терним є те, що вони мають формально визначений характер і містять приписи, обов'язкові для виконання необмеженим і персонально не-визначеним колом юридичних та фізичних осіб. Це діючі постійно або впродовж певного проміжку часу різноманітні постанови, правила, положення, накази, порядки, роз'яснення, інструкції, Інструктивні листи тощо.

Розпорядчі акти поширюють свого дію на конкретно визначених у них суб'єктів і мають одноразове застосування (наприклад, прийняття головою райдержадм і ніс грації одноособово розпорядження про виділення юридичній особі — суб'єкту підприємницької діяльності безвідсоткового кредиту за рахунок перевищення дохідної частини районного бюджету).

За своїм змістом нормативно-правові та розпорядчі акти як предмет цього злочину характеризуються тим, що вони" змінюють доходи або видатки бюджетів усупереч установленому законом порядку. До таких актів, наприклад, належать ті, які: змінюють ставки або строки сплати до бюджетів чи державних цільових фондів податків, зборів, інших обов'язкових платежів; передбачають списання заборгованості зі сплати обов'язкових платежів, зокрема неподаткового характеру; запроваожують нові види обов'язкових платежів, не передбачені законодавством;

надають пільги щодо податків, зборів, інших обов язковихплатежів або позбавляють таких пільг; передбачають використання коштів одних статей видатків бюджету на фінансування інших або використання коштів одних бюджетів на фінансування видатків інших бюджетів; передбачають скорочення визначених бюджетом видатків на фінансування його захищених статей; передбачають застосування фінансових санкцій тощо.

З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений лише діями у формі видання всупереч установленому законом порядку нормативно-правового або розпорядчого акта, який змінює доходи або видатки бюджету. Визначення структури, обсягу доходів і видатків державного і місцевого бюджетів є виключною прерогативою відповідно Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.

Під виданням нормативно-правових або розпорядчих актів слід розуміти як одноособове складання,прийняття і підписання таких документів службовими особами, так і затвердження ними актів, прийнятих(ухвалених) відповідними колегіальними органами.

Злочин вважається закінченим із моменту видання службовою особою відповідного акта. Та обставина, набрав чи ні цей акт законної сили, не впливає на визнання злочину закінченим.

Якщо видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які незаконно змінюють доходи або видатки бюджету, поєднується з фактичним використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, чи з недотриманням вимог щодо пропорційного- скорочення або пропорційного фінансування видатків бюджетів, учинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 210 і 211 КК України. У разі, коли виданням актів, зазначених у ст. 211 КК України, учиняються порушення бюджетного законодавства, зазначені в диспозиції ст. 210 КК України, вчинене з урахуванням правил про конкуренцію загальної і спеціальної норми слід кваліфікувати лише за ст. 211 КК України.

Суб'єкт злочину спеціальний і збігається із суб'єктом злочину, передбаченого ст. 210 КК України.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.