Програмне забезпечення автоматизованих банківських систем

Якісна еволюція діяльності банків, їх зростаючі вимоги і фінансові можливості змінюють підходи до автоматизації банківських технологій. Властивості банківських систем виативають із можливостей базового (системного) і прикладного (спеціального) забезпечення. Базові засоби використовуються для забезпечення експлуатації автоматизованих бан­ківських систем, для створення прикладної частини програмних засобів. До базових належать операційні системи, СУБД та інші програмні засо­би системного призначення. В їх оточенні, під їх впливом функціонують прикладні програми.

Потенціальні можливості автоматизованих банківських систем за­лежать від експлуатаційних можливостей базових програмних засобів; на основі яких вони створюються. Банк, як об'єкт, що розвивається, по­роджує як кількісні зміни інформаційного середовища — збільшення об'ємів даних, що опрацьовується, кількості послуг, що надаються, кіль­кості користувачів тощо, — так і якісні — розширення функціонального спектру задач, що розв'язуються, зміни їх характеру. Адекватно побу­дована автоматизована банківська система повинна на протязі деякого часу забезпечити розвиток без проведення радикальних модифікацій. Підтримка продуктивності системи в умовах зростаючого і усклад­нюючого навантаження приводить до необхідності мати не тільки ре­зерв у потенціалі базових засобів, а й можливість переходу до більш по­тужних апаратних засобів. Для цього базові програмні засоби повинні забезпечити перенесення прикладної частини системи на нові апаратні платформи без будь-яких змін прикладного програмного забезпечення.

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

Розглянемо найважливіші вимоги до програмного забезпечення ав­томатизованих банківських систем, які диктуються специфікою та особ­ливостями банківської діяльності.

Характерною рисою функціонування автоматизованої банківсь­кої системи є необхідність опрацювання великих об'ємів даних в стис­лі терміни. При цьому основний тягар лягає на операції введення, читання, записування та передавання даних. Це висуває досить жор­сткі вимоги до продуктивності операційних систем, СУБД і засобів пе­редавання даних. Крім того, значні об'єми інформації повинні бути доступними в оперативному режимі для забезпечення можливостей аналізу, прогнозування, контролю тощо. Тому базові засоби повинні бути в стані підтримувати доступ до великих і постійно зростаючих об'ємів даних без втрати продуктивності.

Наявність у спектрові базових засобів мережевих функцій є обо­в'язковим атрибутом сучасних автоматизованих банківських систем. Мережеві функції надають системі багаторівневості і багатоланцюго-вості, а також забезпечують можливість об'єднання різних програмних платформ і, як наслідок, можливість гнучкого розширення і нарощуван­ня системи — доповнення її новими робочими місцями, новими серве­рами різних класів.

Телекомунікаційні можливості базових засобів дозволяють пере­вести технологію міжбанківських розрахунків на принципово інший рі­вень за рахунок зменшення часу передавання документів. Це значно роз­ширює можливості банку.

Проблема гарантування безпеки даних включає декілька аспектів.

По-перше, — це гнучка, багаторівнева і надійна регламентація повноважень користувачів. Цінність банківської інформації пред'яв­ляє особливі вимоги до захисту даних від несанкціонованого доступу, зокрема до управління процесами, які змінюють стан даних.

По-друге, — це наявність засобів підтримки цілісності і несупереч-ливості даних. Подібні засоби дають можливість здійснювати контроль вхідних даних, підтримувати і контролювати зв'язки між даними, а та­кож здійснювати введення і модифікацію даних в режимі транзакції — набору операцій, які забезпечують підтримку узгодженості даних.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ИИ

По-третє, — це наявність у системі багатофункціональних проце­дур архівації, поновлення та контролю даних, що забезпечують їх збе­реження при програмних і апаратних збоях.

Банківській системі потрібно мати режими багатозадачного і ба-гатокористувацького доступу до даних, а також одночасного доступу до даних і одночасного виконання дій над ними. Крім того, базові про­грамні засоби повинні мати можливість завантаження автономних, фо­нових процесів, відокремлених від робочого місця оператора. Фонові процеси можуть виконувати завдання з попереднього опрацювання да­них (документів), які поступають телеканалами, формування звітів, ви­конання проводок для опрацьованих документів. Подібний режим до­зволяє перекласти на систему не тільки виконання значної кількості сте­реотипних, рутинних операцій, а й забезпечити автоматизований контр­оль цілісності опрацювання вхідних даних. Це підвищує ефективність і надійність функціонування банківських систем. Фонові процеси до­зволяють забезпечити виконання складних операцій, які потребують па­ралельних, продовжених у часі і взаємозалежних дій. Такі можливості надають системі нову технологічну якість.

Основою властивістю автоматизованих банківських систем із точ­ки зору прикладних користувацьких властивостей є достатня широта функціонального набору.

Аналіз автоматизованих банківських систем різних виробників по­казує, що не дивлячись на різноманіття функціональних можливостей, їх діапазони достатньо близькі. Одна з основних відмінностей в цьому ро­зумінні полягає у наявності модулів внутрішньої бухгалтерії, цінних па­перів і міжбанківського обміну. Деякі функціональні відмінності серед основних банківських систем мають нестабільний характер. Зараз осно­вні вітчизняні автоматизовані банківські системи відносно однорідні за функціональним набором: відрізняються програмно-технічним рішен­ням. Західні системи (адаптовані до вітчизняної практики) мають значно ширший діапазон функцій. Значна частина функціональних можливос­тей західних автоматизованих банківських систем є надлишковою для середніх і невеликих банків і може бути потрібною лише великим бан­кам. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна

S

Розділ 7 БАНКІВСЬКІ ПРОЦЕСИ І ТЕХНОЛОГІЇ

поділити на дві частини: обов'язкові функції і додаткові. До першої на­лежать ті напрямки діяльності, які, як правило, мають місце в будь-яко­му банкові, вибір інших залежить від спеціалізації банку.

Прикладні характеристики автоматизованих банківських систем, крім функціональних властивостей, повинні відповідати також вимогам інтегрованості, конфігурованості, відкритості і налаштуванні системи.

Повністю інтегрована автоматизована банківська система, яка об'єднує всі банківські процеси, підвищує рівень керованості банку. Тільки така система адекватно відображує всі функціональні та інфор­маційні зв'язки, які існують в банкові, дозволяє сформувати повну, ба­гато аспектну картину стану банку. Подібна система забезпечує доступ до даних будь-якого рівня. Тим самим надає не тільки всю потрібну ін­формацію, а й дає можливість контролювати роботу банку з потрібною мірою деталізації. Повномасштабне відображення банківських процесів дозволяє наблизити автоматизацію інформаційних технологій до про­блем прийняття оптимальних рішень на середньому і верхньому лан­цюгові управління, поставити процес управління на базу моделювання та прогнозування економічних ситуацій.

Конфігурованість банківської системи означає можливість при­дбання різних конфігурацій систем (мінімальної з наступним розширен­ням шляхом введення додаткових модулів). При цьому важливо врахо­вувати такі характеристики системи, як набір модулів і функції, які ними реалізуються, міру автономності модулів, наявність міжмодульної вза­ємодії і форми її реалізації (пошта між модулями, пересилання управля­ючих повідомлень тощо), можливі конфігурації системи, її мінімальний склад, незалежно функціонуючі частини, варіанти розширення.

Відкритість системи передбачає наявність в ній засобів для роз­витку і модифікації. Сучасна технологія та інструментальні програмні засоби надають таку можливість. Вони одержали назву CASE-засобів і дозволяють автоматизувати створення та супроводження програмно­го забезпечення.

Важливе місце в розвитку автоматизованих банківських систем відводиться мовам програмування четвертого покоління. Вони засто­совуються для прив'язування процедур генерації запитів, а також ряду

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГ!) У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

інших -процедур, в тому числі, зовнішніх, написаних користувачем сис­теми. Потреба внесення змін в банківську інформаційну систему ви­никає достатньо часто, а залучення фірми-розробника для здійснення модифікацій системи не завжди виявляється можливою. Перепонами мо­жуть бути терміновість внесення змін, фінансові обмеження, міркуван­ня комерційної таємниці (при відображенні в системі нових елементів банківських технологій), географічна віддаленість від розробника тощо. В таких умовах тільки відкритість здатна забезпечити розвиток системи власними силами і підтримку відповідності автоматизованої банківської системи умовам, які змінюються.

Налаштованість потрібна для адаптації системи до технології кон­кретного банку. Потреба в налаштуванні, як правило, виникає при вста­новленні автоматизованої банківської системи у банкові, але може бути і наслідком технологічних змін в операціях банку. Тоді налаштованість безпосередньо межує з відкритістю. Налаштованість передбачає мож­ливість процедурного налаштування системи: регламентацію прав ко­ристувачів, конфігурування робочих місць, визначення набору процедур при відкриванні та закриванні операційного дня тощо.

Порівняльна оцінка банківських систем внаслідок їх різнорідності є складним процесом. Вона охоплює архітектуру систем, базових про­грамних засобів, функціональних можливостей. До факторів, які фор­мують шкалу оцінки, потрібно віднести також вартість системи, кіль­кість впроваджень, міру довіри до фірми-виробника, значимість банку, що використовує автоматизовану банківську систему тощо.

Розділ 8

АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Програмно-технологічний комплекс «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАН­КУ» (ОДБ) автоматизує найбільш трудомісткі операції банківського об­ліку, що дозволяє істотно підвищити продуктивність праці в бухгал­терській службі банку, оперативність обслуговування клієнтів, а також зменшити ймовірність помилок у банківському обліку і при підведенні балансу банку за певний період роботи.

В основі концепції побудови технології знаходяться принципи інте­грації гривневої і валютної частин документообігу, суворої послідовнос­ті введення та опрацювання інформації, запам'ятовування необхідних контрольних параметрів і проміжних (обчислювальних) величин. Сис­тема дозволяє стежити, аби всі операції на особових рахунках клієнтів здійснюватися за введеними платіжними документами (платіжним до­рученням, меморіатьним ордером, прибутковим і видатковим ордерами, чеками і т. п.), а витяги з особового рахунка супроводжувалися ство­ренням електронного документа для кожної проводки. Це досягається первинним контролем на правильністю введених реквізитів, наявністю кореспондуючих рахунків, можливістю проведення операцій для батан-сових рахунків на основі введених правил, причому такий контроль ви­конується на етапі реєстрації платіжних документів. На основі введених платіжних документів значна частина операцій (внутрішні проводки, касові операції) може здійснюватися в реальному часі, без закривання попередніх фінансових днів (наприклад, через не рознесений корес­пондентський рахунок). Характерним є і те, що в основі опрацювання

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ(У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

платіжного документообігу знаходиться поняття фактичного і планово­го руху коштів на рахунках. Так, документи, на основі яких виконують­ся проводки і обчислюється фактичний залишок коштів на особових ра­хунках, а потім формується баланс, складають фактичний рух коштів на рахунках. У той же час зареєстровані, але ще не оформлені проводками документи, приймаються системою як запланований рух коштів на осо­бових рахунках, на підставі яких складаються планові (тіньові) обіги. Можливість реєстрації з гривневих операцій документів із певною да­тою проводки в майбутньому дозволяє резервувати частину коштів на рахунках клієнтів під майбутні платежі. Внаслідок цього, у кредитного управління банка з'являється, наприклад, можливість попередньої під­готовки документів на списання з розрахункового рахунку клієнта сум на погашення кредитів відповідно договорам або кредитним лініям.

Автоматизована система надає наочні екранні форми з меню, за­безпечуючи тим самим «дружній» режим роботи з користувачем. Сфор­мовані в процесі роботи системи документи за бажанням користувача можна відобразити на екрані, надрукувати, записати на жорсткий диск.

8.1. Особливості документообігу у банку при використанні системи «Операційний день банку»

Перед тим, як приступити до розгляду функціонування програмно-технологічних комплексів, розкриємо значення використовуваних при описі понять і термінів.

Під клієнтом розуміється організація, що має один або декілька ра­хунків у банку, яка уклала з банком договір на обслуговування системою електронних платежів «клієнт-банк» і яка придбала для цього програм­ний продукт «клієнт».

Під користувачем, або оператором, розуміється той, хто безпосе­редньо працює з програмно-технологічним комплексом.

Програмний комплекс створений із дотриманням загальноприйня­тих стандартів діалогу з користувачем. Для управління використовують­ся клавіші, комбінації клавіш та мишка. На екрані курсор вказує місце

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ-:

введення інформації, поточне поле або поточний пункт меню. Перемі­щення полями здійснюється клавішами управління курсором, причому «активним», або «поточним», називається поле, в яке в даний момент вводиться інформація.

Виділений відмітним кольором і/або обмежений рамкою фрагмент екрана, що містить запит або повідомлення програми чи меню, назива­ється вікном. Текстове повідомлення користувачу, що потребує відповіді (введення інформації в поле або вибору пункту меню), має назву запит.

Автоматизована система ОДБ працює в інтерактивному режимі. Це означає, що відбувається постійний діалог користувача із системою. Іні­ціатором діалогу завжди є користувач, він завантажує задачу.

У процесі діалогу користувача із системою більш активну роль ві­діграє система. Вона видає на екран запити і повідомлення, адресовані користувачу, вимагаючи від нього відповідей і підказуючи, а в ряді ви­падків, і виправляючи його дії. Це не применшує ролі людини в спіл­куванні з комп'ютером, адже не варто забувати, що за повідомленнями і запитами системи також знаходиться людина — автор системи. Най­частіше це колектив, що складається зі спеціалістів у даній предметній області, системних аналітиків і програмістів, які, як правило, володіють значним досвідом і високою кваліфікацією.

Розглянемо види реакцій системи і правила відповідей на них ко­ристувача. Можна виділити такі види реакцій системи: повідомлення, запит, меню і панель. Цей розподіл дещо умовний. Різні види часто мо­жуть сполучитися один із одним.

Повідомлення — це поля, які з'являються на екрані, виділені кольо­ром на загальному фоні екрана і містять інформацію, найчастіше тексто­ву, що доводиться до відома користувача. Можуть бути повідомлення, які не потребують відповіді. Найчастіше вони застосовуються, аби пові­домити користувачу про необхідність дочекатися кінця якогось процесу (розрахунку, завантаження і т. п.) По закінченні процесу ці повідомлення самі зникають із екрана. Такі повідомлення можуть супроводжуватися вказівкою на частину виконаної роботи, або роботи, що залишилася.

Більш об'ємні повідомлення, найчастіше попереджуючі про невірні дії користувача або про помилку, що виникла в системі, супроводжуються

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ/ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

паузою в роботі системи. Для продовження роботи в цьому випадку ре­комендується натиснути будь-яку клавішу.

У повідомленні може міститися вказівка користувачу про виконання якоїсь дії для продовження роботи, або можуть зазначатися функціональ­ні клавіші, натискання яких необхідне для виконання тих чи інших дій.

Найпростішим видом запиту є запит на введення значення якогось типу даних: числа, тексту, дати і т. п. В цьому випадку в поле запиту, крім пояснюючих текстів, обов'язково розміщується поле для введення інформації, як правило, виділене кольором. Воно може бути порожнім, а може містити деяке значення, яке називається значенням за умовчуван­ням, або базовим значенням.

Якщо запит містить у собі декілька полів одночасно, то тільки одне з них у кожний момент часу є активним. На ньому встановлений курсор (воно виділене кольором), у ньому знаходиться маркер і тільки в нього в даний момент можливе введення.

Меню — це особливий вид запиту, що дозволяє користувачу ви­брати одну з декількох можливостей (опцій, або пунктів меню). Це мо­жуть бути деякі дії, різні значення якогось параметра, можливі відповіді на одне й те ж запитання і т. п. Як правило, меню складається з пояс­нюючих текстів і декількох пунктів вибору (підміню), у загальному ви­падку довільно розташованих у полі запиту на екрані, а також курсору, що може переміщатися пунктами меню.

В окремому випадку пункти меню розташовуються вертикально (меню — стовпчик) або горизонтально (меню — рядок). При незмін­ній кількості та змісті пунктів під час роботи меню називається ста­тичним. Якщо число і вміст пунктів меню змінюються під час роботи, наприклад, шляхом введення або вилучення деяких пунктів меню, то меню називається динамічним.

Вибір пунктів (опцій) меню незалежно від їхнього типу здійснюєть­ся однаково — за допомогою клавіш переміщення курсору, або мишки.

Зауважимо, що при роботі з меню (частіше з динамічним) чис­ло пунктів у ньому може бути більшим, ніж розміщується у вікні, від­веденому для них на екрані. У цьому випадку клавішами переміщення

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

курсору викликається переміщення пунктів меню, приводячи до появи у вікні пунктів меню, раніше прихованих від користувача.

Панель — це сполучення різноманітних повідомлень, запитів і меню на одному екрані. Активним у кожний момент є один із елементів панелі. Активізація такого елемента проводиться натисканням клавіші <ТаЬ>.

У системі ОДБ реалізоване автоматизоване опрацювання електрон­ного документообігу, для чого різним типам документів визначений по­рядок їхнього руху службами банку. Зокрема, для роботи з платіжними дорученнями реалізована схема руху, яка включає декілька етапів. Роз­глянемо їх.

Перший етап — первинне введення необхідних параметрів до­кумента, здійснюване операціоністом на основі платіжних доручень. При цьому в систему вводяться особовий рахунок клієнта-платника, рахунок розрахунково-касового центру (РКЦ), рахунки банку і клі-єнта-одержувача. На цьому етапі документ проходить первинний кон­троль: виявляється наявність рахунку платника і стан особового рахун­ку. Оскільки реєстрація документа допускається лише при відкритому рахунку, встановлюється чи відкритий, закритий, заарештований або блокований рахунок. Перевіряється також наявність коштів на рахунку клієнта з урахуванням уже зареєстрованих, але ще не проведених до­кументів на списання, правильність заповнення полів рахунку-одержу-вача. Після проходження всіх ступенів контролю документ реєструється в системі, а в електронному документі автоматично проставляється код операціоніста, що зареєстрував його. Система дозволяє операціоністу працювати зі своїми документами, тобто в разі потреби виправляти або вилучати інформацію. Така можливість дається йому тільки до моменту, поки документ не надійде на опрацювання в наступну службу. Надалі документ для операціоніста недоступний.

На другому етапі опрацювання документ проходить операції на­ступного контролю. Можливе суміщення операціоністом цього етапу із першим етапом, але при цьому зростає ймовірність помилки і затримка при обслуговуванні клієнтів. Тому рекомендується ці етапи розділяти. Після надходження паперових документів у відповідну службу відбу­вається їхнє повторне введення в систему, тепер вже в повному вигляді,

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф. _цГлЭу

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ШЩШ

тобто із вказівкою призначення платежу і т. п. При збігу параметрів із введеними на першому етапі документ вважається таким, що пройшов наступний контроль. При розбіжності контрольних параметрів виявля­ється, коли була допущена помилка, і вносяться відповідні корективи. У випадку помилки на першому етапі служба наступного контролю ану­лює невірний документ і вводить на основі паперового документу по­лагоджений варіант. Код відповідального виконавця при цьому залиша­ється в електронному документі.

На основі всіх введених у систему документів формується їхнє опи­сування (зведене платіжне доручення) і файл для відправлення в РКЦ. Після одержання витягу з РКЦ в електронному вигляді і її автоматизова­ного опрацювання документи, що пройшли через кореспондуючий раху­нок, розносяться на рахунки. Важливий при цьому той факт, що кожний зареєстрований документ ще до рознесення змінює планові обіги на осо­бових рахунках. Це дозволяє при правильній роботі з програмою, яка за­безпечує реєстрацію первинних документів відразу при їх прийманні, не допускати утворення дебетового сальдо на розрахункових рахунках клі­єнтів. Аналогічний контроль здійснюється і для всіх пасивних особових рахунків, незалежно від того, чи розрахунковий це рахунок клієнта, чи просто внутрішньобанківський рахунок. Тому роботі з усіма особовими рахунками приділяється особлива увага.

Рух касових документів має свої істотні особливості, головною з яких є зв'язок каси з іншими службами банку. Після викликання каси­ром документа і підтвердження ним факту проведення операції може виконуватися рознесення на рахунки, при цьому змінюються не планові обіги рахунків, а безпосередньо сальдо. Ця ж особливість технології ха­рактерна і для внутрішніх проводок.

Для максимально повного використання можливостей електронно­го документообігу потрібне дотримання деяких формальних вимог:

• повинний бути створеним спеціальний план рахунків і призначе­ний відповідальний за його ведення;

• крім каталогу особових рахунків банку повинний вестися ка­талог клієнтів (у системі це реалізовано у вигляді додаткового

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОПЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

каталогу). Його коректне ведення дозволяє встановити, чи не відкриті клієнту інші особові рахунки, і відслідкувати фінансову діяльність клієнта на всіх його рахунках (розрахунковому, позич­ковому, депозитному, пайовому тощо);

• рахунки в системі повинні відкриватися відразу після реєстрації юристом;

• дії операціоністів системи, по можливості, повинні відслідкову­ватися на рівні кожного документа, оскільки в усіх документах коди реєструються і на етапі приймання даних і при рознесенні на рахунки.

При поділі дій із документами може вводитися режим рознесення частини документів у реальному часі, що дає більш повну картину для особових рахунків і прискорює процес закривання операційного дня. Крім того, це дозволяє видавати клієнту оперативну інформацію з рахунків із обмовкою про те, що можливі додаткові операції для незакритого дня.

8.2. Склад задач, які розв'язуються за допомогою автоматизованої системи «Операційний день банку»

Основні задачі, виконувані системою відповідно до її функціональ­ного призначення, можна поділити на чотири групи. Це задачі:

1) що носять інформаційно-довідковий характер;

2) що забезпечують введення в бази даних відомостей про клієнтів і проведені операції;

3) що проводять опрацювання інформації баз даних і видачу звітної і контрольної документації;

4) що здійснюють сервісні функції при роботі із системою.
Розв'язування задач першої групи допускає виконання робіт, зв'я­
заних із пошуком і відображенням на екрані дисплея вибраного особово­
го рахунка клієнта за номером чи іменем, а також пошук і відображення
на екрані дисплея, магнітному чи паперовому носії наявних у системі ві­
домостей про клієнта.

Зацеркляний М. М., Мельникове Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГ!) У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Друга група задач передбачає введення в пам'ять системи відо­мостей про нового клієнта банку і відповідної інформації про нього, коригування такої інформації; обліку щоденних операцій банку в грив­нях із інтегрованим накопиченням результатів проводок платіжних до­кументів в універсальній базі даних; нарахування відсотків клієнтам банку за збереження коштів на їхніх розрахункових рахунках; нараху­вання відсотків у прибуток банку за банківське і касове обслуговуван­ня, за кредит; формування авізо; обліку позабалансових рахунків; про­ведення заключних обігів.

До третьої групи задач належать роботи з підведення балансу бан­ку, в тому числі балансу банку для рахунків першого порядку, і балансу для розділів за будь-який період (день, місяць і т. д.); з підготовки видачі витягів із особових рахунків клієнтів за будь-який період; з підготовки і видачі витягів із особових рахунків клієнтів, що здійснювали операції в поточний день. Крім того, до цієї групи належать аналіз операцій бан­ку для заданого балансового рахунку з виведенням обігових відомостей, контроль виконання банком нормативних коефіцієнтів (обов'язкових і оцінних), формування залишків на балансових рахунках клієнтів за ста­ном на будь-яку дату. Сформовані в процесі виконання задач третьої групи документи за бажанням користувача можуть бути надруковани­ми, виведеними або записаними на диск.

Четверта група задач охоплює операції, які забезпечують копію­вання бази даних для збереження в архіві; роботи зі зміни атрибутів бан­ку, використовуваних у вихідних документах і при автоматизованому контролі; багаторівневий парольний захист доступу в систему; автома­тичний контроль за відповідністю між обігами з дебету і кредиту при розрахунку балансу банку; автоматичний контроль за відповідністю між сальдо та обігами з вибраного балансового рахунку, одержуваними при розрахунку балансу банку і при розрахунку обігової відомості для кож­ного балансового рахунку, за вказаний період часу; одержання підказу­вання («Help») про можливі дії системи; друкування робочої бази даних, сформованої для проведених банківських операцій клієнтів; виправлен­ня помилкових проводок, введених операціоністом банку, наприклад ви­лучення проводок останніх днів і багато чого іншого.

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Мережевий варіант програми дає можливість реалізації всіх опи­саних вище функцій у комп'ютерній мережі, що дозволяє організувати декілька автоматизованих робочих місць операторів.

Дещо інше групування задач використовується у функціональній структурі ОДБ (табл. 8.1).

Перелік функціональних задач і процедур відображає багаторівне­ву структуру модулів програмно-технологічного комплексу ОДБ. Фраг­мент кожного такого переліку з'являється на екрані ПЕОМ у вигляді меню того чи іншого рівня.

Таблиця 8.1

Функціональна структура системи ОДБ

Зацеркляний М. М., Мельников О. ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Продовження табл. 8.1

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОПЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ -ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Продовження табл. 8.1

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГИ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

Закінчення табл. 8.1

Перед тим, як приступити до розгляду технології розв'язування за­дач і виконання процедур опрацювання банківської інформації, зверне­мо увагу на особливості нумерації рахунків і методиці початку роботи (входові в систему).

Структура номера особового рахунка, що використовується про­грамно-технологічним комплексом ОДБ включає вісім позицій: перші чотири позиції виділені під номер балансового рахунка, другі чотири позиції — номер статті або індивідуальний номер клієнта в даному ба­лансовому рахунку.

/Z&

Розділ 8 АВТОМАТИЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ «ОПЕРАЦІЙНИЙ ДЕНЬ БАНКУ»

Перша позиція в номері балансового рахунку застосовується для позначення субрахунків в рамках балансового рахунку. Номер балансо­вого рахунку записується в позиціях 2, 3, 4.

Якщо в номері балансового рахунку на першій позиції знаходиться цифра 9, то система сприймає даний рахунок як позабалансовий. Отже, кількість балансових субрахунків не може перевищувати 8.

Аналітичний облік для балансового рахунку здійснюється за но­мером статті або номером клієнта.

Присвоювання номерів клієнтам (статтям) здійснюється таким чи­ном, що кожний клієнт банку (фізична чи юридична особа) повинний мати свій унікальний номер, за яким він реєструється для всіх викорис­товуваних ним у даному банку балансових рахунків.

Наприклад, якщо юридичній особі присвоюється індивідуальний номер 5189, тоді пайовий внесок даної особи в банку реєструється під номером 105189; розрахунковий рахунок, якщо ця особа є державним підприємством, — 3455189; позичковий рахунок в аналізованому при­кладі в клієнта буде — 3555189. При цьому з клієнтом може бути укла­дено декілька кредитних договорів, які відрізняються своїми характе­ристиками, розрахунки для кожного з яких можуть здійснюватися за відповідним позичковим субрахунком 13555189; 23555189; 33555189...; максимальна кількість субрахунків для одного клієнта — вісім, тобто останнім може бути субрахунок 83555189; отже, загальна кількість по­зичкових рахунків в одного клієнта — дев'ять. Аналогічна схема пе­редбачена для рахунків простроченої заборгованості: наприклад, при короткострокових позичках: 6205189, 16205189,26205189... 86205189; особовий рахунок внесків і депозитів клієнта реєструється під номером 7135189, а лімітована чекова книжка — 7225189 і т. д.

Використання індивідуального номера клієнта дозволяє одержа­ти повну інформацію з усіх особових рахунків клієнта в банку, істот­но спростити облік кредитної роботи банку, виключити використання «ключа» у структурі особового рахунка. Це дозволяє також максималь­но використати можливості автоматизованого опрацювання бухгалтерсь­кого обліку в комплексі програм АСУ БАНК.

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ИМШІ

При друкуванні інформації з особових рахунків (витяги, відомос­ті залишків і т. п.) у балансовому номері рахунку друкуються тільки значущі цифри.

Наприклад, номер особового рахунка пайового внеску клієнта 5189 друкується як 105189, а не 00105189. Номер статті (клієнта) в особовому рахунку друкується із вказівкою всіх цифр, або, у випадку якщо на позиціях 5, 6, 7 номера знаходиться 0, то замість нього може вказуватися прогалина.

Початок роботи зв'язаний з інсталяцією (завантаженням) системи і проводиться за допомогою ініціалізуючих програм. На екран видається заставка з проханням ввести пароль для входу в систему. Після введення користувачем індивідуального пароля одного з чотирьох рівнів доступу відповідно до прийнятої чотирьохрівневої системи класифікації корис­тувачів на екран виводиться «головне меню».

Далі користувач вибирає необхідний і доступний йому пункт меню для виконання вибраних режимів.