Рекомендовані теми рефератів. 1. Зарубіжний досвід договірного регулювання соціально-трудових відносин.

1. Зарубіжний досвід договірного регулювання соціально-трудових відносин.

2. Характерні риси трудових відносин у сучасних соціальних моделях суспільства.

3. Світовий досвід регулювання трудових відносин (на прикладі конкретної держави).

4. Реформування трудових відносин в Україні і країнах Східної Європи.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Хто очолював МОП з моменту її створення:

а) Роберт Оуен;

б) Девід Морс;

в) Альберт Томі;

г) Гарольд Баталер.

2. У якому році МОП була удостоєна нобелівської премії світу:

а) 1934;

б) 1949;

в) 1957;

г) 1969.

3. Чого торкалися конвенції, які були прийняті після Другої світової війни:

а) умов праці;

б) механізму контролю за застосуванням норм;

в) проблем прав людини;

г) дискримінації в області праці й зайнятості.

4. Вищий орган МОП – це:

а) міжнародна конференція праці;

б) адміністративна рада;

в) галузеві комітети;

г) міжнародне бюро праці.

5. Виконавчим органом МОП є:

а) регіональні конференції;

б) генеральний директор;

в) адміністративна рада;

г) міжнародне бюро праці.

6. бюро по діяльності трудящих:

а) є спеціалізованим підрозділом МБП і координує всю діяльність МОП;

б) допомагає країнам виробляти і удосконалювати свою політику і законодавство у сфері праці;

в) укріплювати інспекцію праці і служби зайнятості;

г) усі відповіді вірні.

7. До стратегічних цілей МОП відносяться:

а) просування і проведення в життя основоположних принципів і прав у сфері праці;

б) розробка міжнародної політики і програм з метою сприяти основним правам людини, поліпшенню умов праці і життя, розширенню можливостей зайнятості;

в) проведення в життя обширної програми міжнародної технічної співпраці, що виробляється і здійснюється в активному партнерстві з учасниками організації;

г) усі відповіді вірні.

8. Основними напрямками діяльності МОП є:

а) створення міжнародних трудових норм, підкріплених унікальною системою контролю за їх дотриманням;

б) розширення обхвату і ефективності соціального захисту для всіх;

в) зміцнення трінартізму і соціального діалогу;

г) усі відповіді вірні.

9. До головних ознак сутності глобалізації відносяться:

а) інтернаціоналізація світової економіки під впливом поглиблення міжнародного поділу праці;

б) вільний доступ споживачів до світової номенклатури товарів і послуг;

в) підвищення рівня конкуренції;

г) спрощення доступу інвесторів на ринки інших країн.

10. Позитивними наслідками глобалізації є:

а) взаємозалежність національних економік та їх взаємопроникнення;

б) формування метапростору в умовах утворення і функціонування транснаціональних фінансових, телекомунікацінйих й інших мереж;

в) розширення ємкості ринків унаслідок розвитку торгівлі;

г) послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики.

11. До негативних наслідків глобалізації відносяться:

а) взаємозалежність країн з причини формування системи міжнародного інтегрованого виробництва;

б) суттєві зміни в структурі й масштабах зайнятості;

в) посилення залежності від імпорту;

г) усі відповіді вірні.

12. В умовах глобалізації:

а) роль держави має послаблюватися;

б) має формуватися державна політика щодо захисту зовнішньоекономічних і зовнішньоторговельних інтересів країни;

в) має місце необхідність тотального захисту національного виробництва від іноземної конкуренції;

г) необхідно зниження рівня “закритості” окремих територіально-економічних зон.

13. Сучасна політика зайнятості:

а) науково, фінансово, організаційно, законодавчо обґрунтована загальна економічна політика;

б) утримання принципу: низька заробітна плата – висока зайнятість;

в) створення нових робочих місць і зниження коефіцієнту змінності функціонуючих;

г) усе вище перелічене.

ГЛОСАРІЙ

Активний тип регулювання ринку праці –– спрямоване на попередження безробіття, витиснення робочої сили з підприємства на ринок праці, на перехід населення з категорії економічно неактивного в категорію економічно активного, тобто ці заходи впливу носять попереджуючий характер.

Аудит у трудовій сфері - це періодично проведена система заходів щодо збору інформації, її аналізові й оцінці на цій основі ефективності діяльності підприємства по організації праці і регулюванню соціально-трудових відносин.

Баланс трудових ресурсів – документ, що характеризує наявність і склад трудових ресурсів, їх розподіл за видами зайнятості, сферами і галузями господарства та суспільними групами.

Безробітні (зареєстровані) – це праце­здатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним за­конодавством доходів через відсутність підходящої роботи, заре­єстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають робо­ту, готові та здатні приступити до праці.

Безробітні у визначенні МОП- особи у віці 15 - 70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнято­сті), які одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); шукали роботу або намагались органі­зувати власну справу на обстежуваному тижні; готові присту­пити до роботи протягом наступних двох тижнів.

Безробіття – соціально-економічне явище, за якого части­на економічно активного населення не зайнята в суспільному виробництві.

Валова міграція - характеризує обсяг міграційних по­токів за рік і розраховується як сума чисельності прибулих та вибулих.

Відкритий ринок праці - охоплює усе працездатне населення, представлене на ринку праці. Цей контингент ділиться на дві частини: 1) офіційну - населення, яке перебуває на обліку в державної службі зайнятості і включає випускників офіційної або державної служби професійної освіти; 2) неофіційну частину - тих громадян, котрі займаються своїм працевлаштуванням шляхом контактів з підприємствами або з недержавними структурами працевлаштування і професійної освіти.

Відтворення населення – історичний і соціально-економічний процес постійного і безперервного поновлення покоління людей.

Відтворення ресурсів для праці –це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Внутрішній ринок фірм - локальний ринок праці, що охоплює систему відносин між роботодавцями й найманими робітниками безпосередньо на підприємствах, фірмах, в організаціях, установах з приводу працевлаштування, розстановки кадрів, організації й охорони праці, тривалості робочого часу і оплати, професійного зростання та перекваліфікації, регулювання відносин під час скорочення штатів, вивільнення, закриття підприємств.

Вторинний ринок праці - це ринок, для якого характерні велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного ринку підвищення кваліфікації, наявність відсталої техніки і технологій.

Глобалізація світової економіки – сукупність процесів організованого використання матеріальних і нематеріальних ресурсів у масштабі всієї планети. Глобалізація як процес, що сприяє поглибленню поділу праці, ефективнішому розподілу ресурсів та їхньому використанню у світо­вому масштабі, потенційно має супроводжуватися підвищенням продуктивності праці й життєвого рівня населення.

Депопуляція населення- процес систематичного скорочен­ня чисельності населення з одночасним погіршенням його які­сних характеристик.

Державна служба зайнятості— це централізована структура спеціальних органів, утворена для комплексного вирішення питань регулювання зайнятості населення, професійної орієнтації і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян.

Дискримінація – довільне обмеження прав суб'єктів цих відносин, що перепиняє доступ їм до рівних можливостей на ринку праці.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Доплати– це виплати, які обумовлені роботою, що виконується, й мають переважно компенсаційний характер.

Економіка країни або регіону, у широкому відтворюваному плані, – це динамічна суспільно організована система господарювання, що забезпечує процес виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно корисних матеріальних благ послуг.

Економіка праці – це динамічна суспільно організована система, у якій відбувається процес відтворення робочої сили – її виробництво (підготовка, навчання, підвищення кваліфікації працівників і т.д.), розподіл, обмін і споживання, а також забезпечуються умови і процес взаємодії працівника, кошт і предметів праці.

Економічний рух населенняпов'язаний зі зміною його трудової активності, що приведе до відповідного збільшення чи зменшення ресурсів для праці.

Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, – це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.

Ефективність праці – характеризує обсяг роботи, продукції або послуг з урахуванням вимог до його якості, віднесений до приведених витрат ресурсів (з урахуванням їхньої питомої ваги і терміна окупності інвестицій) або чисельності працівників.

Життєвий рівень населення- це ступінь матеріального, соціального та духовного благополуччя населен­ня, яке диктується сучасними вимогами щодо розвитку людства. Якщо розглядати цю категорію лише з матеріального боку, то життєвий рівень населення характеризує існуючий рівень споживання та задоволення раціональних потреб у матеріаль­них благах і послугах.

Зайнятість – діяльність громадян, зв'язана з задоволенням їх особистих і суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить доход у грошовій і ін. формі.

Закон А.Оукена – щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,5 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсотки приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсоток.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Засоби праці - усе те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці : машини, механізми, інструменти.

Зміст праці – сукупність елементів, які визначаються професійною приналежністю робіт, їх структурою, складністю, послідовністю виконання.

Зовнішній (професійний)ринок праці характеризує відносини між продавцями і покупцями праці в масштабі країни, регіону, галузі.

Інтенсивний тип відтворення ресурсів для праці пов’язаний із зміною якості людських ресурсів:зростання освітнього рівня, кваліфікації, поліпшення здоров'я і розумових здібностей і т.д., що означає нарощування трудового потенціалу.

Інформація – документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати–винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Коефіцієнт загального обороту обчислюють як відношення кіль­кості заново прийнятих на роботу та тих, що вибули, до серед­ньооблікової чисельності.

Коефіцієнт обороту з приймання — це відношення заново прийнятих працівників до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт обороту зі звільнення — це відношення кількості звільнених працівників до середньооблікової чисельності.

Коефіцієнт плинності кадрів — це відношення кількості звіль­нених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньооблікової чисельності.

Колективний договір - це правовий акт кожного конкретного підприємства, установи чи організації, в якому сторони беруть на себе зобов'язання з регулювання виробничих, трудових та соціальних відносин, встановлення працівникам певних пільг і заохочень.

Конфлікт— граничний випадок загострення протиріч у трудових відносинах.

Кон'юнктура ринку праці. - співвідношення попиту й пропозиції на товар (робочу силу).

Людський потенціал розглядається як сукупність якостей, що визначають продуктивність і можуть стати джерелами прибутку для людини, підприємства, товариства.

Межа малозабезпеченості ~ нормативна величина середньодушового сукупного доходу, яка забезпечує непрацездатному громадянину споживання товарів та послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Міграційний рух населення – це процес механічного просторового переміщення населення.

Міжнародна організація праці – одна з найдавніших і найбільш представницьких міжнародних організацій. Міжнародна організація праці (МОП) створена у 1919 р. за ініціативою та за активної участі західної соціал-демократії як своєрідна відповідь на революції у Росії та інших європейських країнах. Рішення створити міжнародну організацію, що усіляко сприяла би суспільному прогресу через встановлення й підтримання соціального миру між різними прошарками суспільства, було прийнято задля вирішення виникаючих у суспільстві протиріч не насильницьким, а еволюційним, мирним шляхом. Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

Моніторинг — постійне, довготривале спостереження (відстежування) певних процесів, спрямованих на інформаційне, аналітичне, експериментальне забезпе­чення механізму, вироблення стратегії й тактики практичних дій.

Моніторинг у системі соціально-трудових відносин (СТВ) - це комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у даній сфері.

Надбавки – це виплати, які пов’язані, як правило, із особистістю конкретного працівника, та мають переважно стимулюючий характер.

Найманий працівник — це громадянин, що уклав трудовий договір з роботодавцем, керівником підприємства або окремою особою.

Наявне населення - яке на момент реєстрації перебу­ває на території певного населеного пункту, незалежно від міс­ця постійного проживання.

Номінальна заробітна плата – це сума коштів, які одержують працівники за виконаний обсяг робіт, кількість та якість витраченої праці та кінцевих результатів діяльності підприємства.

Норма виробітку - це кількість одиниць продукції в натуральних показниках, що повинний виробити працівник в одиницю часу (за час, зміну, місяць) при визначених організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування являє собою встановлений обсяг роботи, виражений кількістю одиниць машин, механізмів або устаткування, що повинно обслуговуватися одним робітником.

Норма часу - це кількість робочого часу, об’єктивно необхідного для виконання конкретної роботи (операції) при визначених організаційно-технічних умовах.

Норма чисельності - це розрахункова кількість робітників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об’єктів різноманітного призначення.

Норми підпорядкованості - це оптимальна кількість людей, підпорядкованих одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що повинні бути виконані одним робітником або бригадою за даний відрізок часу.

Нормування праці- це вид діяльності, спрямований на встановлення необхідних затрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп і кількістю одиниць обладнання.

Оперативний час - це час, витрачаємий безпосередньо на виконання виробничої операції.

Організація оплати праці – це приведення складових елементів її механізму в певну систему й встановлення між ними взаємозалежності, завдяки чому забезпечується додержання принципів організації заробітної плати та реалізація її функцій.

Організація праці на підприємстві являє собою визначений порядок побудови та здійснення трудового процесу, який утворює систему взаємодії працівників із засобами виробництва та один з одним для досягнення завчасно поставленої мети трудової діяльності.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці .Вона встановлюється в вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Пасивний тип регулювання ринку праці – заходи стосуються в основному безробітних і направлені на їх скоріше працевлаштування, а в необхідних випадках - на перепідготовку;

Патерналізм –тверда регламентації соціально-трудових відносин.

Первинний ринок праці - це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просунення, прогресивна технологія, система управління і т. ін.

Попит на ринку праці- платоспроможність суспільства щодо задоволення потреби в робочій силі. Попит на робочу силу визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення.

Постійне населення - яке протягом тривалого часу постійно проживає на території певного населеного пункту, не­залежно від наявності на момент реєстрації.

Працездатний вік(в Україні) – вважається для жінок 16– 54 роки, для чоловіків – 16-59 років включно.

Працездатність – це здатність людини формувати та підтримувати свій організм у робочому стані, тобто змінювати течу фізіологічних функцій з тим, щоб забезпечити високий рівень продуктивності праці.

Праця- це процес перетворення ресурсів природи у матеріальні, інтелектуальні і духовні блага, що здійснюється та керується людиною, або за змушенням, або за внутрішнім спонуканням, або за тим та іншим.

Предмет праці - усе те, на що спрямована праця, що перетерплює зміни для придбання корисних властивостей і задоволення людських потреб. До предметів праці відносяться земля і її надра, флора і фауна, сировина і матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби ; об’єкти виробничих робіт і послуг ; енергетичні, матеріальні й інформаційні потоки.

Предмети соціально-трудових відносинна рівні індивідуумів виступають визначені сторони в трудовому житті людини, зміст яких залежить від життєвого циклу людини і специфіки цілей і задач, розв'язуваних людиною на кожнім з цих циклів.

Преміювання – це система заохочування, яка спрямована на стимулювання певних показників діяльності працівників, залежно від конкретних завдань, що стоять перед організацією.

Премія - це додаткова винагорода працівника, яка сплачується за умов досягнення більш високого рівня показників праці, ніж передбачено нормою (завданням, планом).

Природний рух населення – це результат процесів народження та смертності людей.

Прихований ринок праці складається з працівників, зайнятих на підприємствах і в організаціях, але маючих велику ймовірність загубити зайнятість й зостатися без роботи. До цієї різновидності ринку можуть бути віднесені і працівники, які формально числяться на підприємствах, але не працюють і не отримують заробітної платні.

Продуктивність праці –кількість продукції, що виготовляється за певний проміжок часу (виробітка).

Пропозиція на ринку праці- це контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності.

Процес праціє процес об'єднання і споживання робочої сили і засобів виробництва з метою створення нових споживчих вартостей.

Реальна заробітна плата відображує сукупність матеріальних та культурних благ, а також послуг, які працівник може придбати на номінальну заробітну плату.

Режим праці й відпочинку – це чергування періодів праці та відпочинку на протязі зміни, доби, тижня.

Резерви росту продуктивності праці – це невикористані можливості підвищення продуктивності праці в результаті дії того, чи іншого фактора.

Рентабельність праці – співвідношення прибутку від даного виду діяльності (праці) та відповідних витрат праці.

Ринкова ціна одиниці праці – це ставка заробітної плати, яка обумовлена в угоді й яка визначає рівень оплати праці певної професійно-кваліфікаційної характеристики в одиницю часу.

Ринок праці –система суспільних відносин, пов’язаних з наймом й пропозицією праці, тобто з її купівлею та продажем; економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й продавці праці; механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями й найманими працівниками та регулює її попит й пропозицію.

Роботодавець яксуб'єкт соціально-трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації статусу в зайнятості — це людина, що працює самостійно і постійно наймає для роботи одного або багатьох осіб.

Робоча сила – це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, що використовуються їм у процесі праці.

Робочий час - встановлена в законодавчому порядку тривалість робочого дня, на протязі якого працівники зобов’язані виконувати доручену їм роботу.

Сальдо міграції- характеризує зміну чисельності на­селення країни за рахунок механічного руху і розраховується як різниця між чисельністю прибулих і вибулих.

Сегментація ринку праці– це поділ його на стійкі замкнуті сегменти (групи), що лімітують рух працівників своїми границями.

Система державного регулювання передбачає законодавче, нормативно-правове та інформаційне забезпечення політики зайнятості, а також економічні, соціально-політичні й організаційно-адміністративні важелі для її реалізації.

Система заробітної плати – це сукупність певних елементів, за допомогою яких встановлюють порядок та правила нарахування заробітної плати.

Солідарність — припускає спільну відповідальність людей, засновану на особистій відповідальності і згоді, єдності і спільності інтересів.

Соціальне партнерство– це система правових та організаційних норм, принципів, процедур, які направлені на забезпечення взаємодії між найманими працівниками, роботодавцями, державними органами влади в регулюванні соціально-трудових відносин на національному, галузевому, регіональному, виробничому рівнях.

Соціальне партнерство – це така система відносин між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, при якій визнаються розбіжності економічних інтересів різних соціальних груп і право кожної із них відстоювати свої інтереси через пошук компромісів, шляхів взаєморозуміння і співробітництва в умовах соціального миру.

Соціальний рух населеннявиявляється в зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Соціально-психологічний клімату трудових колективах характеризується ступенем задоволеності кожного члена колективу соціально-трудовими відносинами, трудовою діяльністю.

Соціально-трудові відносини –це відносини між найманими робітниками і роботодавцями, а також державою і місцевим самоврядуванням із приводу нормативно-правового або договірного рішення питань, зв'язаних із застосуванням праці, підготовкою до нього або відтворенням праці, регулювання соціальних і зв'язаних з ним економічних процесів.

Стабільність праці означає ступінь стійкості, надійності і постійності організаційних і економічних умов, що забезпечують ефективну роботу персоналу підприємства, використання його трудового потенціалу, запобігання скритого безробіття.

Суб'єкти соціально-трудових відносин – це юридична або фізична особа, що володіє первинним або делегованими первинним носієм правами в СТВ: найманих робітників, об'єднання найманих робітників або його орган, роботодавець, об'єднання роботодавців або його орган, органи виконавчої влади, місцевого самоврядування.

Субсидіарність – збереження неослабного прагнення людини до самовідповідальності і самореалізації і запобігати перенесення відповідальності на суспільство.

Тарифна система оплати праці – це сукупність різних заводських нормативних матеріалів, за допомогою яких встановлюється рівень основної заробітної плати працівників залежно від їх професії, кваліфікації, умов праці тощо.

Тарифна сітка – це сукупність кваліфікаційних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифні сітки слугують для визначення кількісних співвідношень в оплаті праці робітників різної кваліфікації.

Тарифні ставки – розмір оплати праці в одиницю часу.

Технологія- це спосіб впливу на предмети праці, порядок використання предметів і засобів праці.

Тимча­сово відсутні - особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

Тимчасово проживаючі— осо­би, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають у даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

Трипартизм – конструктивна взаємодія контрагентів виробничого процесу (робітників і підприємців, роботодавців) за участю держави.

Трудовий колективє сукупністю об'єднаних для спільних дій з досягнення суспільно корисних цілей людей, пов'язаних спільністю інтересів, оформлених структурно та таких, що мають органи управління, забезпечення дисципліни та відповідальності. Трудовий колектив — це соціальна спільнота, яка становить сукупність малих груп, що є безпосереднім соціальним оточенням співробітника.

Трудовий потенціал – це реальні і потенціальні трудові ресурси суспільства з характерними для них виробничо-економічними властивостями.

Трудові ресурси –це працездатна частина населення, яка володіючи фізичними й інтелектуальними можливостями, здатна працювати в народному господарстві.

Трудомісткість –витрати праці (робочого часу) на виготовлення одиниці продукції.

Умови праці – сукупність чинників, сил зовнішнього середовища, які впливають на працездатність, здоров’є людини у процесі праці.

Умовиросту продуктивності праці – це конкретні обставини, на терені яких відбувається вплив того, чи іншого фактора на рівень П_П.

Управління зайнятістю - забезпечення ефективної зайнятості працездатного населення, недопущення надмірного безробіття та запобігання процесам маргіналізації в суспільстві; сприяння врівноваженню попиту й пропозиції робочої сили.

Фактори росту продуктивності праці –рушійні сили, суттєві причини, що впливають на рівень та динаміку П_П.

Характер праці – це якісні характеристики праці, які виділяють особливості її функціонування незалежно від змісту праці: вільний і примусовий; особистий та суспільний; індивідуальний та колективний; змістовий, малозмістовний, не змістовий; розумовий та фізичний; творчий та рутинний ; престижний та не престижний; праця нормальної важкості та напруженості, важка та напружена, особлива важка та особливо напружена та інші.

Час перерв - час, який включає у себе регламентовані і нерегламентовані перерви.

Час роботи - частина робочого часу, в продовж якої виконується певна робота.

Шляхи підвищення продуктивності праці – це конкретні напрямки дії того, чи іншого фактора.

Якість трудового життя – систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в самому широкому змісті цього слова – умови виробничого життя – і що дозволяють врахувати ступінь реалізації інтересу працівника і використання його здібностей (інтелектуальних, творчі, моральних, організаторський і т.д.).

[1] Мортіков В. Використання теорії ігор для дослідження ринку праці //Україна: аспекти праці. – 2006. – №1. – С. 3–7.

[2] Домінуюча стратегія – хід у грі, який дає можливість гравцю отримати максимальну вигоду незалежно від дій іншого гравця.

[3] Рівновага за Нешем спостерігається, якщо жоден гравець не може збільшити свій виграш в односторонньому порядку, змінюючи свою стратегію.

[4] Олейник А.Н. Институциональная экономика. – М., 2002. – С. 270–271.

[5] Праця і зарплата. - 1998. - №23. - С. 6

[6] Бюджетна лінія являє собою відрізок прямої. Крайніми точками відрізку є випадки, коли людина зовсім не працює (С=Y₀/Р, де Y₀ - нетрудовий дохід; Р - індекс споживчих цін) або зовсім не відпочиває (С=(24W+ Y₀)/P, де W - номінальна ставка заробітної плати). Кут нахилу кривої задається співвідношенням (W, Р), тобто величиною реальної зарплати або співвідношенням ціни дозволу і матеріальних благ відповідно.

Індивід, бажаючи максимізувати корисність, шукає криву байдужості, яка б не виходила за допустимі рамки бюджетного обмежування і при цьому приносила б найвищий рівень задоволення потреб.

[7] Рівновага попиту та пропозиції - стан ринку, за якого обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції. Ціна рівноваги W визначається із рівняння S(W^*)=D(W^*).

При визначенні рівноваги зайнятості працівників використовується поняття граничного продукту ресурсу МР та граничної дохідності продукту MRP. Ці поняття означають відповідно приріст виробництва продукції та доходу при додатковому залученні одиниці ресурсу. Умовою рівноваги буде співвідношення де МРL - граничний продукт робочої сили, тобто приріст виробництва при залученні додаткової одиниці робочої сили.

[8] Конституція України, ст. 43.

[9] За винятком вихідних і святкових днів. Тому число календарних днів, що приходяться на час відпустки, збільшується на 30% (111: 365 * 100).

Трудові і навчальні відпустки і дні виконання державних і суспільних обов'язків складають 8,25% явочного фонду робочого часу [(18 + 0,5): 225,5*100].

[10] У розрахунках кількість робочих завжди округляється до цілих чисел.

[11] Змінюваність робочої сили на підприємстві в абсолютних цифрах визначається меншим числом з кількості прийнятих і звільнених працівників за той або інший період. Наприклад, на підприємстві на начало кварталу було 1000 робітників; за три місяці прийнято 160 чоловік, вибуло 120 чоловік. Абсолютною величиною змінюваності буде 120 чоловік, відносної—11,8% (120:1020-100). У даному розрахунку 1020 —середньооблікова чисельність робітників за квартал [(1000+1000+160—120) : 2].

[12] У бухгалтерському обліку заробітна плата ділиться на основну і додаткову; у основну входять весь годинний фонд заробітної плати і доплати за наднормовані години, в додаткову — решта всіх доплат.

[13] В ряде отраслей (с непрерывным производством) доплата за работу в ночное время включается в тарифную ставку и отдельно не выплачивается.

[14] Подростки до 17 лет не включаются в среднесписочную численность и в фонд заработной платы рабочих.

[15] Мельник С. Шляхи запровадження моніторингових досліджень у соціально-трудовій сфері економіки //Україна: аспекти праці. – 1998. – № 4. – С.22–25.

[16] Колот А. Проблеми становлення й розвитку соціально-трудових відносин в Україні //Україна: аспекти праці. – 2000. – № 3. – С. 23–27.