Методичні рекомендації щодо виконання завдання

На регіональному рівні об'єктами досліджень, визначених у вибіркову сукупність, є галузі економіки. Генеральна сукупність повинна мати наступну структуру:

- підприємства державної власності (30%);

- акціонерні товариства (30-50%);

- приватні та підприємства у власності працівників (5-10%);

- підприємства інших форм власності (5%).

Оцінка стану соціально-трудових відносин у регіоні ґрунтується на технології моніторингу, що включає: встановлення рівня соціальної напруги; визначення методів раннього попередження трудових конфліктів (табл. 12.2).

Таблиця 12.2

Оціночна таблиця моніторингу факторів незадоволення працівників у регіоні

№ п/п	Показник Фактор	Рівень соціальної напруги і загострення ситуації	Індекс, бали
1.	Незадоволення з приводу роботи адміністрації та профспілкової організації	1) відсутність незадоволення	0,0
2) низький рівень незадоволення	1.0-2,5
3) середній рівень незадоволення	2,6-5,0
4) високий рівень незадоволення	5,1-7,0
5)критичний рівень незадоволення	7,1-10.0
	Незадоволення організацією і нормуванням праці	1) відсутність незадоволення	0,0
2) низький рівень незадоволення	1.0-3,0
3) середній рівень незадоволення	3.1-5,0
4) високий рівень незадоволення	5,1-8,0
5)критичний рівень незадоволення	8,1-10,0
3.	Незадоволення санітарно-гігієнічними умовами і охороною праці	І ) відсутність незадоволення	0,0
2) низький рівень незадоволення	1,0-3,0
3) середній рівень незадоволення	3,1-5,0
4) високий рівень незадоволення	5,1-8,0
5)критичний рівень незадоволення	8,1-10,0
4,	Незадоволення станом виконання колективного трудового договору	1) відсутність незадоволення	0.0
2) низький рівень незадоволення	1,0-2,0
3) середній рівень незадоволення	2.1-5,0
4) високий рівень незадоволення	5,1-8,0
5)критичний рівень незадоволення	8,1-1 0.0
5.	Незадоволення рівнем заробітної плати	1 ) відсутність незадоволення	0.0
2) низький рівень незадоволення	1,0-3,0
3) середній рівень незадоволення	3,1-5,0
4) високий рівень незадоволення	5,1-8,0
5)критичний рівень незадоволення	8,1-10.0
6.	Незадоволення термінами виплати заробітної плати	1) відсутність незадоволення	0,0
2) низький рівень незадоволення	1,0-2,0
3) середній рівень незадоволення	2,1-5,0
4) високий рівень незадоволення	5,1-8,0
5)критичний рівень незадоволення	8,1-10,0

Аналіз стану соціально-трудових відносин у регіоні, на перших етапах, передбачає дослідження ринку праці, визначення чисельності працюючих за галузями економіки і формами власності, рівня безробіття, динаміки працевлаш­тування незайнятого населення.

У процесі аналізу слід запропонувати напрями соціального захисту безробітних регіону. Також необхідно виявити причини погіршення соціального забезпечення. Завдання аналізу і синтезу причин полягає в тому, щоб встановити яких заходів слід вживати, адже тут може бути запропонований один із чотирьох можливих виходів: розв'язання конфліктної ситуації, відмова від залагодження конфлікту, детальне дослідження ситуації або її ускладнення. При виконанні завдання з моніторингу слід визначити:

а) варіанти вирішення конфлікту (згідно зі встановленими критеріями);

б) котрий варіант необхідно прийняти за обмеженості засобів.

Універсальних схем врегулювання конфліктних ситуацій не існує. Проте виділяється деякий оптимум функції ефективності, що визначає втрати при негативному вирішенні проблем у соціально-трудових відносинах, і очікували наслідки.

Оцінка стану соціально-трудових відносин у регіоні здійснюється за допомогою моніторингу на основі індексного методу.

Індекс соціальної напруги (Ін) у регіоні може бути розрахований таким чином:

при

і=1,…,5

Кі - критерій соціального загострення в регіоні.

Для розрахунку інтегрального індексу необхідно взяти дані анкетного опитування і занести в таблицю факторної оцінки (табл. 12.3).

Таблиця 12.3

Факторна оцінка соціальної напруги на підприємствах регіону

Наприклад, (на основі умовних даних табл. 2):

Після опрацювання даних моніторингу соціально-трудових відносин регіону (негативних тенденцій, конфліктних ситуацій; оцінка повноти реалізації соціально-трудових норм тощо) обирається стратегія для вирішення прогнозованого конфлікту. До числа такого роду стратегій слід віднести:

стратегію посередництва,

поточних консультацій,

примирення,

трудового арбітражу або судового вирішення конфлікту.

Збір даних здійснюється на базі місцевих статистичних управлінь.