Б) виконання наказу або розпорядження.

ч. 1 ст. 41 передбачає, «дія або бездіяльність осо­би, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визна­ється правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконан­ня законного наказу або розпорядження».

Особа, яка одержала законний наказ, зобов'язана його ви­конати. По своїй юридичній природі виконання законного нака­зу — це виконання особою свого юридичного обов'язку. Відмо­ва від виконання такого наказу, його невиконання або неналеж­не виконання є правопорушенням, у тому числі — злочином (наприклад, для військовослужбовця передбачена криміналь­на відповідальність за непокору (ст. 412), невиконання наказу (ст.413).

Отже, виконання законного наказу як обставина, що виклю­чає злочинність діяння, — це правомірне заподіяння шкоди пра­воохоронюваним інтересам людини, суспільства або держави особою, зобов'язаною виконати цей наказ.

Заподіяння шкодиправоохоронюваним інтересам на ви­конання наказу можливе лише за наявності відповідної підстави - законного наказу.

Він є необхідною і достатньою підставою відповідної дії або без­діяльності, якщо в особи існувала реальна можливість його ви­конання.

Перший елемент аналізованої підстави — це наявність за­конного наказу або розпорядження. Відомо, що терміни «на­каз» і «розпорядження» фактично є синонімами.

Стосовно обста­вини, що виключає злочинність діяння, наказ — це акт управ­ління, виданий уповноваженою службовою особою, який приписує певній особі (групі осіб) вчинити дію або бездіяльність, пов'яза­ну із заподіянням шкоди об'єкту кримінально-правової охорони.

Вимоги до наказу:

1. За своїм змістом наказ повинен відповідати повноважен­ням особи, що видала його.

2. Він повинен наказува­ти вчинення діяння, яке за зовнішніми (об'єктивними) своїми ознакам збігається з фактичними ознаками якогось злочину.

3. Наказ не повинен суперечити чинному законо­давству і не може бути пов'язаний із порушенням конститу­ційних прав і свобод людини і громадянина (ч. 2 ст. 41).

4. Наказ пови­нен бути виданий у належному порядку. Цей порядок може пе­редбачати, наприклад, попереднє узгодження положень нака­зу з певними органами й особами, візування проекту наказу, ви­дання наказу в письмовій або усній формі, доведення його до виконавця шляхом використання певних засобів зв'язку тощо

Другий елемент, що характеризує підставу виконання за­конного наказу, — це наявність у особи, зобов'язаної виконати такий наказ, реальної можливості для цього. Якщо такої мож­ливості немає, наприклад, в силу хвороби виконавця, відсут­ності відповідної кваліфікації, досвіду тощо, то особа не під­лягає відповідальності за невиконання обов'язкового для неї наказу.