Крайня необхідність

Ч. 1 ст. 39 встановлює: «Не є злочином за­подіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані край­ньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосе­редньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інте­ресам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не мож­на було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності».

У ч 2 ст. 39 ексцес крайньої необхідності визнача­ється як умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтере­сам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернута шкода.

2 підстави КН:

1) небезпеки, що загрожує охоронюваним законом інтересам особи, суспільства або держави і

2) неможливості усунення цієї небез­пеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди цим інтересам.

Виникнення однієї лише небезпеки ще недостатньо для стану крайньої необхідності. Вона тому і визнається крайньою, що зумовлена обстановкою, за якої особа вимушена вдатися до за­подіяння шкоди правоохоронюваним інтересам як до остан­нього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує.

1 підстава крайньої необхідності — це на­явність небезпеки, що може бути зумовлена різними джерелами:

А) Джерела небезпеки:

- недбале поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими, радіоактивними, легкозай­мистими, їдкими речовинами та іншими предметами, яким влас­тива внутрішня об'єктивна спроможність вражати людину, заподіювати їй смерть або тілесні ушкодження, руйнувати, ушко­джувати або знищувати майно чи інші цінності.

- стихійні сили природи (повені, обва­ли, зсуви, зливи тощо),

- напади тварин та ін.

- різноманітними процесами: технологічними, виробничими, патологічними (на­приклад, тяжке поранення потерпілого, що загрожує смертю), фізіологічними, що відбуваються в організмі людини (голод або холод), і загрожують загибеллю людей тощо.

- Джерелом небезпеки може бути і діяльність (злочинна або незлочинна) людини (наприклад, вимога, що звернута до касира, про вида­чу грошей під загрозою вбивства).

- може бути і будь-яке інше, крім злочину, правопорушення (наприклад, порушення водієм пра­вил дорожнього руху, що створило аварійну ситуацію),

- невинна суспільно небезпечна поведінка людини (напри­клад, яка діє в стані неосудності, фактичної помилки), внаслі­док чого інші особи для усунення небезпеки змушені заподію­вати шкоду правоохоронюваним інтересам.

Б) Небезпека повинна загрожувати саме охоронюваним інтересам.

В) Небезпека при крайній необхідності має бути наявною, тоб­то безпосередньо загрожувати правоохоронюваним інтересам. Якщо така небезпека ще не виникла або, навпаки, вже реалізу­валася в заподіяній шкоді, то це виключає стан крайньої необ­хідності.

2 підставою крайньої необхідності є відсутність у особи в даній обстановці реальної можливості усунути небезпеку, що загрожує, іншими засобами, ніж заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам.

Тому, якщо в особи є декілька засобів усунення небезпеки, у тому числі і не пов'язаних із можливіс­тю заподіяння шкоди, то це означає, що вона не перебуває в стані крайньої необхідності, а отже, і заподіяну нею шкоду не можна визнати правомірною.

Ознаки діяння, що вчинюється в стані крайньої необхід­ності, характеризують:

1) його мету;

2) спрямованість (об'єкт) заподіяння шкоди,

3) характер дій;

4) своєчасність заподіяння шкоди і

5) межі заподіяння шкоди.

Мета. «для усунення небезпеки» означають, що метою крайньої необхідності є саме усунення небезпеки. На­приклад, особа уявляє, яким чином небезпека буде усунута: шляхом знищення або ушкодження джерела небезпеки, пере­везення людей у безпечне місце за допомогою узятого без до­зволу чужого транспорту і т. п.