Своєчасність затримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 за­тримання може бути вчинене лише в момент або безпосеред­ньо після вчинення злочинного посягання.(так зване затримання по «гарячих» слідах, що за даними деяких досліджень має місце майже в 90 % випадків). Тому затримання, зроблене через якийсь час, тобто не безпосередньо після вчинення злочинного посягання, є неправомірним.

Необхідність заподіяння шкоди при затриманні.

Для оцінки вимушеності запо­діяння шкоди злочинцю має значення число осіб по обидва боки, вік, фізичні сили, озброєність злочинця і громадянина, а також всі інші умови, що у своїй сукупності свідчать про відсутність реальної можливості затримати злочинця без заподіяння йому шкоди. І, навпаки, одне лише ухилення від за­тримання в обстановці, коли громадянин мав і усвідомлював явну можливість затримати особу без заподіяння йому шко­ди, так само як і відсутність протидії з боку злочинця свід­чать про відсутність необхідності в заподіянні йому шкоди. Якщо, проте, така шкода була усе ж таки заподіяна, те це по­винно тягнути відповідальність громадянина на загальних під­ставах.

Співрозмірність шкоди, що заподіюється злочинцю при його затриманні.

Іншими словами, насильниць­кі заходи, що застосовуються до злочинця, в кожному випадку повинні мати визначені межі. Ці межі залежать від відповідності шкоди, що заподіюється, двом обставинам, узятим у своїй єдності, а саме:

1) небезпечності посягання і 2) обстановці затримання злочинця. посягання,

Перевищення меж заподіяної злочинцю шкоди при його затриманні є неправомірним і означає, що злочинцю за­подіяна неспіврозмірна шкода. Перевищити зазначені межі — це значить заподіяти злочинцю надмірної шкоди, тобто пору­шити умову про її співрозмірність. Відповідно до ч. 2 ст. 38 перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затри­манні — це умисне заподіяння йому тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно неспіврозмірної або з не­безпечністю вчиненого посягання, або з обстановкою затриман­ня злочинця.

Тому, наприклад, вимушене заподіяння тяжкої шкоди хулігану, що ухиляється від затримання, який вчинив, наприклад, напад, не пов'язаний з посяганням на особу, свід­чить про явну невідповідність цієї шкоди небезпечності вчи­неного ним. Точно так само заподіяння, наприклад, убивці смерті в обстановці, при якій громадянин очевидно мав і усві­домлював реальну можливість затримати його шляхом запо­діяння явно менш тяжкої шкоди, говорить про явну невідпо­відність заподіяної шкоди відносно сприятливій обстановці затримання.

Перевищення заходів, необхідних для затримання злочин­ця, тягне відповідальність лише у двох випадках, спеціально передбачених у статтях 118 (умисне вбивство злочинця при пе­ревищенні заходів, необхідних для його затримання) і ст. 124 (умисне нанесення йому тяжкого тілесного ушкодження при таких обставинах). Заподіяння злочинцю при його затриман­ні іншої шкоди є некараним.