Сутність і зміст етики ділового спілкування.

Об'єкт дисципліни – ділове спілкування, а її предмет – його моральний та психологічний аспекти, етичні та психологічні механізми.

Етика ділового спілкування – це навчальна дисципліна, становленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент, маркетинг тощо). Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія – науки, що займаються людинознавством і вивчають одну і ту ж природу людської поведінки (але під різними кутами зору) і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.

Етика – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав на гідне і щасливе життя.

Слід розрізняти поняття «мораль» і «моральність», хоч певною мірою вони розглядаються як синоніми. Мораль передусім є певною формою свідомості, сукупністю усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки, а моральність здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Природно, що таке втілення має дещо інший зміст, ніж сукупність абстрактних правил і приписів моралі. Таким чином, мораль, або моральність – це один із способів регулювання людських відносин і поведінки за допомогою «неписаних норм» і правил,що історично склалися, відносно яких вчинки людей оцінюються як добрі або злі, справедливі або несправедливі, чесні або ганебні, гідні або негідні, моральні або неморальні. Ці норми й правила складалися століттями в процесі спільної діяльності та спільного життя багатьох поколінь різних народів і є одним з основних надбань культури.

На відміну від права вони офіційно ніде не записані і довгий час усно передавалися від «батьків» до «дітей», від старших – молодшим, від одного покоління – іншому. На відміну від правового регулювання, де на варті законодавства стоять спеціальні державні органи, покликані карати за порушення тієї або іншої статті закону, контроль за дотриманням або недотриманням моральних норм здійснюється тільки громадською думкою і людською совістю. Саме тому бути або не бути моральним майже повністю. Залежить від власної доброї або злої волі.

Цариною людської моральності один із сучасних українських етиків В. Малахов називає спілкування. Він наголошує, що людська моральність виявляється не у свідомості й навіть не у діяльності людини, а саме в її спілкуванні з іншими. Оскільки у повноцінному спілкуванні людина постає саме як суб'єкт, то завжди актуальною є проблема морального само­визначення партнерів один відносно одного. Залежно від цього вибору й самовизначення спілкування може виявитися для людини найвищою, найжаданішою розкішшю (А. де Сент-Екзюпері) і справжнім пеклом (Ж.П. Сартр).

Моральна свідомість, що лежить в основі такого спілкування, є відображенням моральної практики і моральних відносин. Вона випливає із сукупності певних норм, моральних принципів, мотивів і ціннісних орієнтацій. Під останніми найчастіше розуміють суб'єктивну значущість певних явищ реальності для конкретної людини й суспільства. Дослідження ціннісних орієнтацій молоді свідчать, що за останні роки домінуючими стали не цінності прогресу й розвитку суспільства, а ті, що визначають матеріальний добробут. Але розвиток нашої держави можливий лише за умови формування в молоді інтегруючих, а не тільки особистих цінностей. Ієрархічна піраміда цінностей останнім часом немовби перевернулася. Тому важливо, щоб молодий спеціаліст був не тільки підготовлений до майбутнього як знавець своєї спеціальності, а й сприйняв загальнолюдську моральність, закономірності як загальної, так і соціальної психології.

Психологія – наука про факти, закономірності становлення та розвитку психіки, її механізми. Нині вітчизняні психологи уточнюють це поняття, доповнюючи його: «психологія – це наука про людину як суб'єкта психіки, психічної діяльності, що включає і психічну діяльність самого суб'єкта».

Закономірності взаємодії та діяльності людей, які об'єднані в групи, та психологічні особливості самих цих груп вивчає така галузь психологічної науки, як соціальна психологія. Оскільки і етика, і психологія вивчають поведінку людей у взаємодії, у процесі їхньої спільної діяльності, то можна сказати, що етика ділового спілкування – дисципліна, що виникла на стику етики й психології. З огляду на це вона використовує основні категорії та поняття такої загалом філософської науки, як етика і ряду важливих галузей психології.

Спочатку етичне та психологічне у спілкуванні вивчалося разом, потім ці підходи до спілкування відокремили з метою їх наукового поглибленого вивчення. Оскільки у практичній діяльності етичні та психологічні компоненти постають у єдності, бо це відповідає реаліям життя, то у пропонованій книзі етику та психологію спілкування подано також у єдності. Саме такий підхід дає змогу говорити про культуру спілкування загалом.

Спілкуючись у діловій співпраці зі своїми підлеглими, начальником або колегами, кожний так чи інакше, залежно від наявних моральних норм, або полегшує собі ділове спілкування, робить його більш ефективним, або утруднює це спілкування чи робить його взагалі неможливим.

Отже, етика ділового спілкування – сукупність етичних норм, правил та уявлень, які регулюють поведінку й взаємини людей у процесі їхньої виробничої діяльності.

Завдання курсу «Етика ділового спілкування» – допомогти студентам:

— здобути знання про філософські, етичні, психологічні основи ділового спілкування, його норми та правила, шляхи їх застосування, особливості етикету в різних умовах трудової діяльності;

— навчитись аналізувати конкретні ситуації, розпізнаючи типи людей, рівень їхньої моральності та індивідуальні особливості, що виявляються під час ділового спілкування;

— оволодіти системою способів і засобів ділового спілкування, його стратегіями, навчитись їх обирати відповідно до психологічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики;

— навчитися творчо застосовувати обрані способи й засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними партнерами під час індивідуальної бесіди й колективного обговорення проблем, у виступах перед різними аудиторіями, на переговорах, при розв'язанні конфліктів та ін.;

— накреслити шляхи формування культури спілкування, становлення та самовдосконалення індивідуального стилю спілкування відповідно до етичних та психологічних норм і правил.