Бар’єри спілкування.

За будь-яким вчинком людини ховається прагнення реалізувати свої бажання, потреби, а за конфліктом - зіткнення несумісних бажань парт­нерів по спілкуванню. Задовольняється прагнення однієї сторо­ни і загрожує зачепити інтереси іншої. Зіткнення інтересів (пот­реб) являється джерелом конфлікту, однак чинники, які провокують конфлікт вкрай різноманітні. До них належать характерні особливості людини, її настрій, самопочуття, інтелект, знання або незнання психології людини, психології спілкування і т.д. В результаті все, що складає міжособистісну ситуацію спілкування може виступити в ролі конфліктогенного фактору, бар’єру у спілкуванні, створити складну психологічну ситуацію. Спробуємо розглянути де-які з них:

Бар’єр мети. Мета спілкування кожного з учасників може носити свідомий, несвідомий та змішаний характер. Труднощі виникають тоді, коли учасники спілкування переслідують протилежні або несумісні цілі. В ситуації спілкування „медичний працівник – хворий” причиною конфлікту може бути ігнорування або нерозуміння хворим потреби в отриманні підтримки, визнанні його індивідуальності, поваги. Нерідко, навпаки, і сам медичний працівник шукає аналогічного у спілкуванні з пацієнтами, але не отримавши, знаходиться у стані недалекого від конфлікту.

Бар’єр правил спілкування. Правила спілкування дають загально прийняті поняття, переконання, накази спрямовані на формування від­повідних правил, на яких будується спілкування. До них належать умови режиму, розпорядок лікувального закладу, порядок проведення процедур, відвідування кабінетів. Ряд з них необхідний та конструктивний, решта необґрунтовані (заборона гри в карти, перегляд телевізора, обо­в'язковий для всіх післяобідній сон). Нав’язування правил спілку­вання одним учасником іншому без підстави, лише тому, що так прий­нято, здатне створити ситуацію конфлікту.

Бар’єр ролей. Рольова поведінка залежить від виховання, соціаль­них, культурних, релігійних традицій. Те, яку роль і як грає люди­на, багато визначається її темпераментом, характером, широтою осо­бистості. Людина, яка засвоїла роль володаря, в спілкуванні схильна завжди ігнорувати інтереси іншої людини. Дорослий, який залишається все життя в ролі "дитини", в спілкуванні також прагне реалізувати тільки свої егоїстичні цілі, нічого натомість не даючи. Роль священника зобов’язує до прийняття слабкостей іншого, роль медичного працівника - розуміння та співчуття. Людина, яка має холеричний темперамент, зазнає труднощів у спілкуванні з людиною меланхолічного складу.

Репертуар дій.В медичному аспекті бар’єрними можуть стати, послідовність підготовки хворого до операції (перевдягання в присутності великої кількості сторонніх, надмірне його оголення), порядок проведення санітарної обробки в прийомному покої, порядок видачі їжі, або проведення спеціальних оглядів та багато інших дій, якщо вони позбавлені розуміння і не враховують особисті інтереси хворого.

Послідовність взаємодії також може стати причиною психологіч­ного напруження, якщо вона порушується при спілкуванні. Найпрості­ший варіант, коли людина, яка займає переважну рольову позицію (медпрацівник) відносно іншого (хворий) в ситуації діалогу нав’язує співрозмовнику монолог, підкреслюючи тим самим власну перевагу. Або інший приклад: лікар призначає нову процедуру, не повідомляючи хворому, сестра пробує виконати призначення, а хворий відмовля­ється, або виявляє незадоволення. Причина психологічного напруження в даному випадку заключається в тому, що була порушена послідовність взаємодії між медперсоналом та хворим, був виключений етап інформування хворого і отримання його згоди.

Бар’єр понять і спільне володіння знаннями. В медичній практиці цей бар’єр являється нерідко причиною напруги. Заключається він у використанні при спілкуванні з паці­єнтом медичної термінології, не знайомої останньому. Наприклад, па­цієнт питає, яку процедуру будуть виконувати завтра. Медична сестра відповідає: відповідає: "Спинномозкову пункцію". В розумінні хворого це означає, що йому будуть "брати спинний мозок", що, звичайно, викликає напругу, безсоння, а на завтра - відмову від маніпуляції, тобто конфлікт. Цей бар’єр може виникати при призначенні ліків, процедур без необхідного попереднього переконання в їх доцільності, при не­вірному поясненні характеру захворювання.

Бар’єрами в спілкуванні, які породжують конфлікти, можуть стати настрій, поза, жести, міміка, інтонація, симптоми психічних розладів. Протидії, заперечення, лишні натиски здатні викликати у гіпертимної чи епілептичноїособистостіспалах гніву, агресії, злобливості. Істероїдні особистості, демонструю­чи увагу, турботу, готовність до співробітництва, в той же час схильні до інтриги, провокування конфлікту. Вони не пробачають бай­дужості до них, але якщо відчують слабкість іншої людини, готові швидко використати її для своєї вигоди. Людина з тривожним складом особистості постійно чекає неприємностей, неодноразово перепитує та перевіряє медичний персонал, проявляє надмірне побоювання з приводу будь-якої зміни у лікуванні. Такі дії можуть сприйматися медпрацівником з роздратуванням, зростаючою ворожістю (конфлікт із-за рольового неспівпадання). Параноїчні особистості можуть принести багато клопоту медичним працівникам, якщо будь-які їх дії будуть визнані образливими, або вимоги хворого будуть сприйняті без належної (за їх думкою) уваги. Люди такого складу схильні "затягати" працівників, лікаря по судах. Лише спокійна, коректна поведінка та роз’яснення будь-яких розпочатих відносно хворих дій дозволяє обмежи­ти число можливих проявів невдоволення.