Підходи до пошуку нових технічних рішень

Розв'язування технічних задач передбачає використання відомих знань із підручників, довідників, монографій, статей та іншої технічної літератури при створенні тих або інших технічних систем. Іншими словами, вирішення техніч­них задач допомагає кількісній зміні техніки. Для якісної зміни необхідне розв'язування винахідницьких задач, тобто таких, вирішення яких ще не зафік­совано в технічній літературі, не втілено у відомих спеціалісту правилах, реко­мендаціях, засобах.

Існує два підходи до пошуку нових технічних рішень:

§ винахідницький, метою котрого є отримання патентоздатних рішень на ви­сокому рівні, які відповідають прогресивним тенденціям розвитку техніки;

§ інженерний, метою якого є розробка проекту з оптимальними умовами йо­го впровадження на конкретних підприємствах, при якому пошук патентоздат­них рішень хоча й передбачається, але зовсім не обов'язковий.

Різниця у постановці мети призводить до окремої побудови самого проце­су пошуку. При винахідницькому підході необхідно у відповідності до законів розвитку науки і техніки і з урахуванням економічних показників отримати рі­шення на якісно високому (світовому) рівні. При інженерному підході необхідне врахування кількісних показників, місця, часу та умов запровадження рі­шень, а не отримування рішень якомога вищого рівня. При винахідницькому підході перебір варіантів намагаються звести до мінімуму, розв'язання здійс­нюється за суворими формальними правилами, а отримують при цьому рішення високих рівнів з високою економічною ефективністю, але не завжди підкріпле­них наявними ресурсами на підприємстві. При інженерному підході перебір ва­ріантів завжди обов'язковий для пошуку вирішень, які орієнтовані на наявні ре­сурси підприємств, але при цьому не отримують сильних рішень.

Пріоритет інженерних рішень привів до того, що рішення високих рівнів, які вимагають певних зусиль та знань зі сторони керівництва підрозділів і підп­риємства, часто зачищаються не реалізованими. І це породило в інженерному середовищі песимізм і небажання застосовувати знання для пошуку нових тво­рчих рішень високих рівнів, оскільки такий пошук ніяк не стимулюється. Тому майбутнього фахівця необхідно вчити винахідницькому підходу, щоб озброїти його навичками пошуку нових творчих рішень високих рівнів, не зв'язуючи йо­го конкретними умовами конкретного підприємства. Тільки так можна вирва­тися із хронічного відставання у створенні нової техніки та технологій. Від них сьогодні вимагається створювати і передавати у виробництво лише такі розроб­ки, що є конкурентоспроможними на світовому ринку або перевищують його. В умовах ринкових відносин уже не можна марнувати час і працю високооплачуваних спеціалістів при створенні та проектуванні таких розробок методом спроб і помилок. Тому особливого значення набуває вивчення та використання сучасних методів активізації пошуку нових технічних рішень.

На жаль, найчастіше майбутнього інженера у вузі вчать лише тому, що вже відомо, що здобуто поколіннями творців техніки. А принципи пошуку нового, принципи розв'язування технічних завдань на високому рівні, що є для інжене­ра справою всього життя, залишаються за межами вузівських програм. Лише потім, набиваючи синці та гулі, ціною багатьох помилок, розчарувань інженер пізнає цю науку самостійно і не завжди вдало. А в результаті втрачаєгься час і пріоритет, затягуються терміни появи нових технічних рішень. їх кількість і якість не задовольняють поступального руху вперед. Звідси і невиправдані ви­трати ресурсів, які доводиться виділяти на придбання і освоєння закордонної техніки. Словом, за невміння ми розраховуємося втраченими роками, мільярд­ними коштами, низьким міжнародним престижем.

Запропонований курс покликаний дати знання і прищепити навички в пос­тановці і розв'язуванні творчих інженерних (технічних) задач. Творчі технічні задачі характеризуються двома основними ознаками: невизначеним полем по­шуку і багатоваріантністю рішень. 1 це робить їх незрівнянно важчими від ру­тинних задач, які відзначаються, як правило, чітко поставленою метою, мето­дом або способом розв'язання, навчальним прикладом та відомим результатом розв'язку.

Тільки засвоєння сучасних методів творчого пошуку нових технічних рі­шень дозволяє швидше і ефективніше добиватися підвищення рівня і якості створюваних прогресивних технологій і техніки, що спроможні вийти на світо­вий рівень. Для цього потрібно вміти розв'язувати не просто інженерні задачі, в яких часто використовуються вже існуючі досягнення і розрахунки, що відомі із інженерних і спеціальних курсів у вузі, а вміти розв'язувати винахідницькі задачі високих рівнів, які мають світову новизну (це вміння й стосується за су­часними поняттями науково-технічної творчості).

Коли в кінці 19 ст. стало ясно, що нові наукові, науково-технічні та техніч­ні ідеї складають основне багатство країни, в значній мірі визначають її еконо­мічний, культурний та військовий потенціал, у промислово-розвинутих країнах розпочалися активні пошуки шляхів інтенсифікації притоку нових ідей досить високого рівня. Спроби збільшити загальну кількість спеціалістів привели до помітного спаду продуктивності інтелектуальної праці, а не до розширення зо­ни пошуку талантів. Метод «викрадення мозку»^, тобто переманювання провід­них спеціалістів та вчених з інших країн швидко вичерпав себе. Потрібен був принципово інший підхід до розв'язання проблеми, і у 40-х роках 20 ст. поча­лася розробка методик інтенсифікації творчого процесу і, в першу чергу, з ура­хуванням особливостей розв'язання технічних задач. Тому й існує досить бага­то різних методик розв'язування творчих завдань. Так, найбільш відомих мето­дик технічної творчості до теперішнього часу створено більше 50, але не всі вони однаково корисні.

У даному розділі будуть вивчені деякі найбільш популярні та дієві методи
активізації творчого пошуку і вирішення інженерних завдань в сучасних умовах. Вміння користуватися цими методиками дозволяє плідно і результативно творити, думати не тривіально, без оглядки на існуючі конструкції і звичні технологічні процеси, а це завжди важко.

Тут доречно навести слова стародавнього китайського філософа Конфуція:

"Три шляхи у людини, щоб розумно діяти:

перший, найблагородніший, - роздумування;

другий, найлегший, - наслідування;

третій, найгірший, - досвід".