Психологічні особливості науково-технічної творчості

Психологи вважають специфічним для інтелектуальної творчості явище ін­сайту, тобто миттєвого осяяння, схоплювання елементів ситуації у тих зв'язках і відносинах, які гарантують розв'язок задач. Але це тільки уявна, видима сто­рона процесу творчості. Наполеон, наприклад, казав, що "натхнення - це швид­ко зроблений розрахунок". Мислення людини можна умовно розділити на логі­чне та інтуїтивно-практичне. За сучасними науковими дослідженнями, за тво­рчість відповідає права півкуля мозку (підсвідомість, образи, форми й структу­ри, орієнтація в просторі). А ліва півкуля мозку дає завдання правій, а вже по­тім, після творчої роботи підсвідомості відбирає, оцінює та оформлює ідеї сві­домо. В реальному творчому процесі обидва види мислення завжди взаємоді­ють. Інтуїція винахідника не виявляється, поки в нього в мозку не утворилась модель проблемної ситуації. їй передують нерідко довгі і напружені роздуми, пошуки та спроби. Інтуїція - це нагорода за невтомне усвідомлено-логічне і пі­дсвідоме мислення. Розв'язання будь-якої творчої задачі полягає втому, що пе­ред нашим розумом виникають запитання. Відповідь на кожне запитання слу­жить відправною точкою для наступного. Нерідко ці запитання сприймаються людиною як найбільш плідний метод мислення. "Мислити - це значить розмо­вляти з собою, чути себе самого", - говорить Кант. Мислитель розвоюється під час доведень, він сам собі заперечує, і лише коли думка досліджена і переборо­ла суперечність сама з собою, вона виявляється доведеною.

Сумніватись у самому собі - найвище мистецтво і сила. Цього мистецтва досягає будь-який винахідник нових цінностей, бо він відчуває інстинктивно, що в діалозі, у протиборстві з самим собою народжується істина. Нерідко буває так, що вчений чи винахідник, ледве розпочавши розповідати колезі про свою ідею, не почувши думку співрозмовника про цю проблему, вже знає, чи правий він сам, чи помилився: подана в словах невиразна ідея приймає яскравий обрис. Тому немає кращого засобу оцінити думку, ніж вислухати самого себе, свою мову, звернену до співрозмовника. Ще один спосіб полегшити роботу підсві­домості у правій півкулі мозку - здійснювану роботу виконувати у вигляді схем, малюнків, образів: ''конструктор думає олівцем, а працює гумкою". Гра­фічне зображення предмета вимагає побачити його таким, яким він є в дійснос­ті. А це сильно розвиває сприйняття.

Творчі здібності людини можуть бути умовно розділені на три групи, які пов'язані відповідно:

з особистою мотивацією (інтереси і покликання);

з темпераментом (емоційністю):

з власне розумовими здібностями.

Характеристика останніх викликає особливий інтерес, оскільки вони типо­ві для всіх.

Здатність до нового погляду характеризує вміння побачити незручне в зручному, чи навпаки, відоме в новому. Така свіжість погляду, пильність у по­шуках проблем виражена, очевидно, у якості мислення вчених винахідників, дослідників та художників.

Здатність до згортання інформації, тобто до заміни декількох понять од­ним узагальненням, згортання ланцюга роздумів в одну розумову операцію, здатність бачити дійсність цілком, а не дробити її на окремі частини, вміння ві­докремлювати схожі образи в цілому, не звертаючи уваги на їх індивідуальні відмінності, — одна з важливих властивостей творчої особистості.

Бокове мислення (як і бокове бачення водія) - здатність до широкого роз­поділу уваги, у тому числі мислення "навколо" проблем.

Гнучкість мислення -~ це здатність легко й швидко переходити уявно від одних явищ до інших, далеких за змістом. Гнучкість мислення формує вміння вчасно відмовитись від невірної гіпотези. Очевидно, не вимагають детальної характеристики такі розумові здібності, як готовність пам'яті зафіксувати, а по­тім видати вчасно інформацію, здатність до переносу досвіду, оцінки, передба­чення. Хоча людині притаманні і внутрішні бар'єри, які заважають творчому процесу - все те, що називають психологічною інерцією

Психологічна інерція. У кожного творця є багато ворогів. Один з найгрізніших - психологічна інерція. Психологічна інерція - це схильність до якогось конкретного методу і об­разу мислення при вирішенні задачі, ігнорування усіх можливостей, окрім єди­ної, яка зустрілась на самому початку. Тенденція до використання певного ме­тоду (чи розв'язку) виробляється звичкою або визначається характером. 1 якщо хтось ставить за мету, не дивлячись ні на що, реалізувати якийсь конкретний метод, замість того, щоб знайти найкращий, то в цьому випадку в наявності психологічна інерція. Але психологічну інерцію все ж можна перебороти. З нею легко справитися, якщо просто не забувати про неї і постійно пам'ятати. Але це не легко. І взагалі, потрібні тренування для переборення психологічної інерції. А головне, постійно пам'ятати про існування психологічної інерції, й тоді лег­ше її перебороти.

Психологічна інерція гальмує творчий процес, є протилежністю творчого уявлення, фантазії і включає в себе відсутність гнучкості, силу звички, вузькоп­рактичний підхід, страх критики, вплив авторитетів та інших факторів, які за­важають творчому мисленню. Психологічна інерція наносить великої шкоди розвитку техніки. Тому розглянемо деякі види і форми, з якими потрібно боро­тись:

Повне неприйняття нової ідеї - найбільш шкідливий прояв психологічної інерції [8].

Прийняття на віру положень, запропонованих авторитетними людьми. Є такий історичний приклад. Великий природознавець стародавності Аристотель написав в одному з своїх творів, що в мухи 8 ніг. Цьому свято вірили майже 2 тисячі років, поки хтось не вирішив перерахувати ноги в мухи, і їх виявилось 6. Авторитет вченого не викликав сумнівів на протязі такого великого строку.

Уперте відстоювання загальноприйнятої, хоча й невірної, точки зору;

Використання старого принципу при переході на нове устаткування;

Збереження старої форми при переході на новий рівень;

Невміння побачити можливість використання рішень, наявних або одер­жаних в інших галузях (Резерфорд, який відкрив поділ ядра атома в 1934 році, запевняв, що навряд чи це явище буде використане на практиці);

Розв'язування задач відомими трафаретними способами;

Розв'язування задачі тільки в рамках однієї спеціальності;

Розв'язування задачі тільки за прямим призначенням тощо.

Отже, психологічна інерція багатолика і існує скрізь. Як же боротися з нею? Бажаючи перебороти психологічну інерцію, не запевняйте себе: "забудь, шо знаєш", чи "ніколи не використовуй старих методів", а кажіть собі: "Пам'ятай, що методів багато, а не один".