Оформлення прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок.

Здійснюється після реєстрації в Держпатенті України. При реєстрації ви­нахід вноситься до державного реєстру і видається патент. Право володіння па­тентом охороняється державою. Патент - техніко-юридичний документ, що засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, KM чи ПЗ, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти. Оформлення цих прав по­требує:

подання заявки до Держпатенту України;

проведення експертизи.

Заявка на винахід складається з:

§ заяви;

§ опису винаходу;

§ формули винаходу;

§ реферату.

Заява складається за спеціальною формою, в ній вказується заявник з усіма реквізитами, а також автори з їх домашньою адресою. Заява підписується кері­вником організації.

Опис винаходу починається з індексу МПК (міжнародний патентний кла­сифікатор). Потім іде назва винаходу, галузь техніки, до якої відноситься вина­хід. Вказується рівень техніки по даному винаходу (описуються найбільш бли­зькі до винаходу технічні рішення, останнім вказується прототип - найбільш близьке до пропозиції, що заявляється технічне рішення. З прототипом порів­нюється заявлена пропозиція. Вказується суть винаходу, що визначається суку­пністю суттєвих ознак, достатніх для досягнення технічного результату. Тут детально розкривається задача, на вирішення якої спрямовано винахід і вказуєть­ся технічний результат, якого можна досягти при впровадженні винаходу. Текст такий: «В основу винаходу поставлено задачу (назва об'єкту, що вдоско­налюється) шляхом (характер вдосконалень в загальному вигляді) забезпечити (зазначаються технічні результати)». Далі вказується причинно-наслідковий зв'язок між запропонованими ознаками і технічним результатом, тобто вказу­ється, яким чином нові ознаки в сукупності з відомими (існуючими) забезпечу­ють виявлення нових технологічних властивостей об'єкту. Наводяться конкре­тні приклади, що підтверджують можливість практичного здійснення винаходу.

Формула винаходу - стисла словесна характеристика технічної суті вина-, ходу, критерій визначення обсягу винаходу, має правове значення. Може бути одно- чи багатоланковою. Однопанкова формула має 2 частини - обмежувальну та відмінну. Обмежувальна включає назву винаходу і спільні між прототипом і винаходом ознаки. Відмінна частина включає ознаки, характерні лише для ви­находу. Частини формули відокремлюється виразом: «...який (яка, яке) відріз­няється тим, що ...». Без розподілу на обмежувальну й відмінну частини пи­шуться формули на:

- індивідуальну сполуку;

штам мікроорганізмів;

застосування раніш відомої речовини чи штаму за новим призначенням;

винахід, що не має аналогів.

Формула винаходу складається одним реченням і підписується заявником (не автором).

Реферат включає об'єкт винаходу, галузь застосування, суть винаходу, альтернативне рішення (якщо вони є), технічний результат.

До заявки додається документ, що підтверджує сплату збору (надсилається не пізніше 2 місяців від дати подання заявки).

Експертиза заявки на винахід - це кваліфікаційна оцінка заявки на предмет її належності до винаходу. Розрізняють формальну експертизу, локальну і по суті. При формальній визнача­ється належність заявленої пропозиції до об'єкту винаходу, відповідність вимо­гам закону на наявність сплати збору за подання заявки. Після прийняття рі­шення формальної експертизи проводиться локальна експертиза, за результата­ми якої видається деклараційний патент. Локальна експертиза - перевіряється відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності за рівнем нау­ки та техніки у світі. Всі експертизи проводяться за кошти заявника. На будь-якому етапі експертизи Держпатент може зажадати від заявника додаткові ма­теріали, а заявник може відкликати заявку на винахід або змінити її на корисну модель і навпаки. За додатковою заявою заявника проводиться експертиза по суті. Термін дії деклараційного патенту - 6 років, а патенту 20 років.

Після прийняття рішення про видачу патенту Держпатент публікує у своє­му офіційному бюлетені відомості про видачу патенту, а також всі матеріали щодо нього. Одночасно Держпатент здійснює державну реєстрацію. У місячний термін патент видається заявникові. Незалежно від кількості осіб, що мають право на отримання патенту, видається один патент. Дія патенту може бути припинена до подання заявника чи при несплаті щорічного збору. Патент ви­знається недійсним у випадку невідповідності об'єкта винаходу ознакам, що були подані в заявці, а також при порушенні порядку зарубіжного патентуван­ня.

Розрізняють особисті немайнові та майнові права. Вони діють з дати пуб­лікації відомостей про видачу патенту. Майнові права реалізуються шляхом продажу ліцензій.

Використанням винаходу є:

§ виготовлення;

§ пропонування до продажу;

§ запровадження в господарський обіг, тобто будь-яке його використання.

Використання винаходу визначається тоді, коли використано кожну ознаку незалежної частини формули винаходу. Виняток - майнові права не визнаються порушеннями, якщо до дати подання заявки його вже хтось використовував або було здійснено значну роботу по впровадженню. Це право «першого користу­вача». Воно може передаватися іншим особам лише разом з підприємством, на якому використано винахід. Також не визнається порушенням прав:

§ використання винаходу без комерційної мети;

§ при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, в якому є запа­тентовані елементи (при умові, що вони використовуються виключно до потреб даного засобу);

§ використання об'єкту винаходу з науковою метою чи в порядку експери­менту;

§ у випадку надзвичайних обставин;

§ при разовому виготовленні ліків в аптеках;

§ при вичерпанні прав.

Обов'язки, що накладаються патентом:

використання патенту не повинно завдавати шкоди;

власник патенту зобов'язаний використовувати запатентований винахід.

Якщо винахід не використовується протягом 3 років з дати публікації без поважних причин, будь-яка особа при відмові автора у продажу ліцензії в судо­вому порядку змушує власника видати ліцензію. Така ліцензія називається примусовою. При цьому суд встановлює розмір та порядок виплати винагоро­ди, термін дії договору та обсяг використання.

Патентування в іноземних державах.

Патент діє лише на території тієї держави, в якій його видано. Умови пате­нтування в іноземних державі:

до подання міжнародної заявки заявник зобов'язаний подати заявку у своїй країні;

заявник зобов'язаний повідомити Держпатент про намір запатентувати ви­нахід в іншій державі;

відсутність заборони Держпатенту на право патентування в іноземній дер­жаві (рішення діє не більше 3 місяців).

Доцільно патентувати в іноземних державах винаходи:

про охорону експорту;

при будівництві будь-яких споруд за кордоном;

при гарантії використання об'єкту винаходу в даній країні.

Усі витрати, пов'язані з патентуванням в іноземних державах, несе заявник або, за його згодою, інша особа.

Ліцензійний договір - це консенсуальна угода, за якою ліцензіар (власник патенту) зо­бов'язується передати право на використання об'єкту іншій особі (ліцензіату), що приймає на себе обов'язок вносити ліцензіальні платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором.

Світова практика виробила 3 види ліцензійних договорів (ЛД):

повна ліцензія;

виключна ліцензія; - проста ліцензія.

При повному ЛД до ліцензіата переходять всі майнові права, що виплива­ють із патенту. Це занадто обмежує права ліцензіата . За простим ЛД ліцензіар передає ліцензіату право на використання патенту при збереженні права самос­тійного використання без права повторного продажу ліцензій. Виключна ліцен­зія може бути обмежена територією або кількістю виробів [10].

Допускається будь-яка форма договору, що не суперечить законодавству. При укладанні ЛД необхідно передбачити однозначність тлумачень його фор­мулювань.

Розроблена форма типового ЛД:

§ визначення термінів (вказуються терміни та їх визначення);

§ предмет договору;

§ технічна документація (ліцензіар зобов'язується передати всю необхідну документацію ліцензіату);

§ вдосконалення та зміни;

§ обов'язки та відповідальність;

§ технічна допомога при виробництві продуктів по ліцензії;

§ платежі:

§ інформація та звітність;

§ забезпечення працездатності;

§ захист прав;

§ реклама;

§ вирішення суперечок;

§ термін дії договору;

§ інші умови;

§ банківські реквізити, адреси сторін.