Вимоги до управлінських рішень

Dимоги до управлінських рішень:

· своєчасність вироблення, прийняття та реалізації. Це сприяє вирішенню виникаючих проблем і недопущення їх загострення або перетворенню діяльності персоналу в марну справу;

· наявність механізму реалізації, тобто мети дії, завдання підлеглим та порядку їх виконання; а також організації, мотивації, контролю, можливості визначати необхідні організаційні зміни в системі, призначеної для досягнення цілей;

· оптимальність – забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення;

· можливість бути реалізованими, тобто забезпеченими відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими і т. д.); недопущення конфліктів, у відповідності яка у організації психології управління;

· гнучкість – можливість зміни, корекції рішення при зміні умов, ситуації;

· можливість верифікації та контролю виконання;

· оригінальність і несподіваність для конкурента;

· зміст необхідної інформації для підлеглих;

· зрозумілість за формою і обґрунтованість;

· наукова обґрунтованість, що передбачає врахування закономірностей розвитку об’єкта управління (технічних, економічних, організаційних та інших аспектах його діяльності);

· цілеспрямованість зумовлена самим змістом управління і передбачає, що кожне управлінське рішення повинно мати мету, пов’язану із стратегічними планами розвитку об’єкта управління ;

· визначеність якісна і кількісна передбачає, що управлінське рішення покликане впливати на об’єкт управління і обов’язково має привести до якихось змін, які повинні бути виражені якісними та кількісними показниками;

· правомірність передбачає дотримання, не порушення правових норм, що встановлені державою, вищим керівництвом організації, та не виходити за межі компетенції того , хто приймає рішення;

· комплексність передбачає, що управлінське рішення задовольняє вимоги всіх складових процесу вирішення проблеми, як прямих так і опосередкованих; тобто забезпечення виконавців рішення необхідними ресурсами, потужностями, засобами тощо;

· повнота оформлення має виключити двоїстість розуміння завдань та непорозуміння між співучасниками їх виконання. Тому рішення належить формулювати лаконічно, чітко, вказуючи поряд з діями, які треба вчинити, і конкретні способи та засоби виконання дій, необхідні ресурси, терміни виконання, склад виконавців, форми контролю та обліку проміжних і кінцевих результатів, порядок взаємодії виконавців, правомірність документів , які можуть бути одержані щодо виконання рішення.

ВИСНОВКИ

Управлінські рішення мають складну, недостатньо досліджену природу, є предметом досліджень теорії управління, кібернетики, психології, психофізіології, праксеології і т. д. Різні дослідники намагаються проаналізувати загальну ситуацію, що склалася нині в області прийняття управлінського рішення; виявити об’єктивні закономірності процесів прийняття рішень, закономірності інтелектуальної діяльності людини, специфіку її організації та самоорганізації, свідомої мобілізації психофізіологічних резервів організму і т. п. Головним у теорії прийняття рішень є розробка практичних рекомендацій керівникам, які приймають рішення.

У практичній діяльності під прийняттям управлінських рішень розуміють системну діяльність людей, свідомо визначають варіант (альтернативу) дій, що забезпечує досягнення мети організації. Управлінське рішення відрізняється від рішень звичайних завдань спрямованістю на організацію колективної праці; його приймає керівник (суб’єкт управління) у разі виникнення проблеми.

Управлінське рішення – центральна ланка управлінського циклу, продукт аналізу, прогнозування, обґрунтування, оптимізації та вибору альтернативи, виконаних на основі переробки інформації особою, що приймає рішення. Процес прийняття рішення характеризується комплексом "інтегральних" процесів інтелектуальної діяльності керівника та його апарату управління, доцільною організацією, науково обґрунтованими технологіями.

Рефлексія – це інтегральний механізм пізнання людини, що дозволяє йому моделювати навколишній світ і себе в ньому. Він є найважливішим моментом в процесі розвитку діяльності й особистості. Процес прийняття рішення пов’язується і ототожнюється з рефлексією, яка на практиці виявляється як сукупність навичок, процедура знаходження виходу зі скрутної ситуації. Як процедура, рефлексія передбачає такі етапи: аналіз, дослідження, моделювання виниклого труднощі з подальшою критикою гіпотез розв’язуваної проб леми і, нарешті, нормування (зміни плану) діяльності. Готовність осіб, що рішення, виконувати свої обов’язки в чому визначається розвиненими рефлексивними здібностями.

Найбільш загальними етапами процесу ухвалення рішення є робота з інформацією (прийом, оброблення, представлення та розпізнавання ситуації), підготовка варіантів рішення, а також оцінка ефективності вибраного варіанту і прийнятого рішення. Кожен етап характеризується специфічними операціями і процедурами діяльності осіб, що рішення, в різних умовах (визначеності, ризику і невизначеності).

Прийняття рішення – основна функція управління, яка взаємопов’язана з усіма основними функціями, визначає їх зміст, обсяг ресурсів і повноважень щодо їх реалізації. Цей взаємозв’язок можна простежити, використовуючи матрицю зв’язку функцій управління і операцій, процедур прийняття рішення. Така матриця дозволяє об’єктивно визначити необхідну кількість персоналу управління і кількісно-якісні характеристики інформації для реалізації цих функцій.

Управлінські рішення в управлінській ієрархії пов’язані з цілями і являють собою „дерево рішень” з трьома рівнями гілок: стратегічних, функціональних (оперативних) і тактичних рішень. Відповідність „дерева рішень ” „дереву цілей ” визначає „вагомість” кожного рішення в системі управління, необхідні ресурси для виконання кожного рішення, відповідальність і повноваження посадових осіб на кожному рівні управління з розробки, застосування та реалізації рішень.

У сучасній літературі використовуються різні класифікації рішень. Необхідність класифікації пояснюється потребою в визначеності термінологічного апарату, у виборі методів прийняття та обґрунтування рішень, які, як правило, значною мірою визначають підхід до типізації. Розробка вимог до рішень викликана необхідністю їх відповідності об’єктивним законам управління, цілям і функціям управління. Основними вимогами є своєчасність прийняття, потреба у встановленні механізму реалізації, оптимальність, реалізованість, гнучкість, можливість верифікації та контролю виконання, оригінальність і змістовність.

Управлінське рішення можна розглядати з погляду економічного, організаційного, правового, технологічного та соціального змісту. Управлінське рішення має відповідати певним вимогам: наукова обґрунтованість, кількісна та якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність прийняття, комплексність, гнучкість.

В основі будь-якого управлінського рішення лежить проблемна ситуація, котра потребує прийняття рішення щодо переведення об'єкта управління з проблемного стану в такий, котрий більше відповідатиме завданням управління. Сукупність відомостей, які характеризують проблему – це інформаційна модель проблемної ситуації.

У сучасній літературі використовуються різні класифікації рішень. Необхідність класифікації пояснюється потребою в визначеності термінологічного апарату, у виборі методів прийняття та обґрунтування рішень, які, як правило, значною мірою визначають підхід до типізації.

Розробка вимог до рішень викликана необхідністю їх відповідності об’єктивним законам управління, цілям і функціям управління. Основними вимогами є своєчасність прийняття, потреба у встановленні механізму реалізації, оптимальність, реалізованість, гнучкість, можливість верифікації та контролю виконання, оригінальність і змістовність.

список літератури

1. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: підруч. / І.Б Гевко. – К: Кондор, 2009. – 187с.

2. Хміль Ф.І. Менеджмент: підруч. / Ф.І. Хміль. – К.: Вища шк., 1995. – 351с.

3. Василенко В.А. Теорія і практика: розробки управлінських рішень: навч. посіб. / В.А. Василенко. − Київ: ЦУЛ, 2003 − 420 с.

4. Діденко В.М. Менеджмент: підруч. / В.М Діденко. – К.: Кондор, 2008. – 584с.

5. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: учеб. пособ. / В.М Колпаков: изд. 2-ое., перераб. и доп. – К.: МАУП, 2004.

6. Рульєв В.А., Гуткевич С.О. Менеджмент: навч. посіб. / В.А. Рульєв, С.О. Гуткевич – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 312 с.

7. Петруня Ю.Є., Говоруха В.Б., Літовченко Б.В. та ін. Прийняття управлінських рішень: навч. посіб. / Ю.Є. Петруня (ред.), В.Б. Говоруха , Б.В. Літовченко . – 2-ге вид. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 216 с.