Теоретична частина. В 1666 році І.Ньютон на досліді встановив, що біле світло є складним – складається з різних кольорів

В 1666 році І.Ньютон на досліді встановив, що біле світло є складним – складається з різних кольорів. Біле світло, пройшовши через вузьку щілину падає на бокову грань тригранної скляної призми Р.Призмою світло розкладається на кольорові пучки. В результативному екрані ММ одержується спектр.

Розкладання білого світла на складові кольори пояснюється тим, що показник заломлення скла для різних довжин хвиль видимого світла різний. Залежність показника заломлення від довжини хвилі світла називається дисперсією світла.

Джерела світла звичайно випромінюють електромагнітні хвилі різних довжин. Сукупність довжин хвиль (або частот), випромінювальних джерелом світла, називається спектром випромінювання.

Розрізняють спектри двох типів: суцільні і лінійчасті. Суцільні спектри випромінюються розжареними твердими тілами і рідинами. Лінійчасті спектри випромінюються розжареними парами і газами малої густини.

Теорія Бора пояснює походження лінійчатих спектрів водню та воднеподібних атомів. Спектр випромінювання частот описується формулою Бальмера – Рідберга:

де n = 3, 4, 5 і т. д. ( 1 )

або (2)

Для спектральних ліній ультрафіолетової частини спектра :

k = 1 , n = 2,3,4,... – серія Лаймана.

Видима область спектра:

k =2, n = 3,4,5,... – серія Бальмера.

Інфрачервона область спектра:

k =3, n = 4,5,6,… – серія Пашена.

Кожний елемент в газоподібному стані при свіченні випромінює свій власний, характерний тільки йому, лінійчастий спектр. Тому по виду спектра можна судити про те, якою речовиною випромінюється той чи інший спектр.

Визначення хімічного складу речовин по виду їх спектра називається спектральним аналізом .

Щоб визначити хімічний склад речовини, її водять в полум’я горілки або електричної дуги і вивчають спектр випромінювання парів цієї речовини за допомогою спектрального приладу.