Експериментальна частина. 1. За допомогою штангенциркуля акуратно вимірюємо зовнішній діаметр d1 і товщину кільця h.

1. За допомогою штангенциркуля акуратно вимірюємо зовнішній діаметр d₁ і товщину кільця h.

2. Встановити прилад таким чином, щоб поверхня кільця булла розміщена строго горизонтально (це перевіряється дотиком до рідини).

3. Столик за допомогою гвинта піднімають вгору, доки кільце не зануриться в рідину на половину.

4. Після цього столик з посудом опускають, слідкуючи за тим, щоб рух був рівномірним, без поштовхів. Внаслідок зчеплення з рідиною, кільце буде також опускатися, натягуючи пружину доти, доки сила натягу не розірве плівку.

5. В час розриву положення кільце буде найнижчим. Це положення замічають по шкалі і записують на чернетці, щоб вільним з цього виміру розтягом пружини визначити силу відриву кільця.

6. Силу відриву кільця визначають вагою важків (останні накладають на середину круга В), які викликають такий же самий розтяг, що був при відриві кільця.

Для підвищені точності визначення сили відриву кільця вимірювання повторюються 8-10 разів. Визначення зовнішнього діаметра та товщини кільця треба проводити не менше трьох разів, в декількох місцях. Із вказаних вимірів сили відриву кільця, діаметра та товщини кільця знаходимо їх середні арифметичні значення.

Дані вимірів заносяться в таблицю.

№	Досліджувана рідина	F (Н)	d1 (мм)	h (мм)	(Н)	d1 (мм)	h (мм)
С/з

Примітка: при визначенні поверхневого натягу по формулі (3) вагу важків в грамах потрібно перевести в Ньютони, маючи на увазі, що 1г – 9,8 10^-3Н; коефіцієнт поверхневого натягу прийнято визначати в Н/м, або дм/см.

Контрольні питання.

1. Які сили діють в поверхневому шарі рідини?

2. В якому випадку рідина змочує та не змочує поверхню? Що називають крайовим кутом?

3. Що називається коефіцієнтом поверхневого натягу? Як його можна визначити? В яких одиницях вимірюється?

4. Як залежить коефіцієнт поверхневого натягу рідини від температури?

ЛІТЕРАТУРА

1. Грабовский Р.И. “Курс физики”, (вид. 1974р.).стр 180-187

2. Трофимова Т. И. Курс физики:Учебник для студ.вузов.-М.: Высш. шк., 1985. –стр 99-105.

3. Физический практикум под ред. В.И. Ивероновой Изд. «Наука».; М. – 1967

4. Посудін Ю.І. Лабораторний практикум з дисципліни «Фізика з основами біофізики» К. – 2002;