Функції ВЕЗ. Макроекономічні цілі та локальні задачі
При формуванні зон важливо визначити, якими показниками можна вимірювати їх досягнення. Це можуть бути показники експорту, зайнятості, створення підприємств, передачі технології чи модернізації промисловості.
Але треба мати на увазі, що на практиці багато зон не виправдали сподівань своїх засновників, подекуди все закінчилось цілковитим провалом, а початкові розрахунки та економічні і соціальні переваги зони у більшості випадків не виправдали себе.
Якщо врахувати всі ці зауваження, зони можуть мати такі довгострокові переваги:
• модернізуючий вплив на господарство країни, яка їх приймає;
• можливість експериментувати з політичними інструментами, які не використовувались в інших секторах економіки;
• їх здатність полегшувати перехід від закритої до відкритої економіки.
Поряд з макроекономічними цілями створення ВЕЗ покликано вирішувати і локальні завдання окремих регіонів (рис. 7.4):
• сприяти розвитку відсталих у економічному відношенні регіонів;
• забезпечувати більш повну зайнятість робочої сили у ВЕЗ та прилеглих регіонах;
• залучення іноземних інвестицій;
• організацію у ВЕЗ таких виробництв, продукція яких могла б йти на експорт, не обмежуючи місцеві підприємства;
• спільна підготовка фахівців;
• спільна діяльність у галузі рекреації і туризму тощо.
Рис. 7.4 Цілі створення ВЕЗ
В економічний літературі пропонують деякі концептуальні підходи щодо формування вільних економічних зон у нових державах Східної Європи. Виділяються два концептуальні підходи:
1. вільні економічні зони як конкретно означені території, на які поширюється певний режим ("територіальний підхід"),
2. режим, якій надає певні переваги фірмам, розташованим у будь-якій місцевості країни, яка приймає, якщо вони відповідають певним критеріям ("режимний підхід").
Територіальний та режимний підходи можуть співіснувати разом.
ВЕЗ можуть розглядатися як один з інструментів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей країн.
Для того, щоб правильно оцінити ефективність функціонування ВЕЗ, перш за все, слід чітко визначити, яку мету, які цілі переслідують ВЕЗ?
Найбільш повно мета створення ВЕЗ визначена в Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні. Вона складається з таких пунктів:
- стимулювання структурних перетворень в економіці шляхом залучення іноземних інвестицій;
- активізація спільної з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг;
- збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг;
- активізація науково-технічного обміну, залучення і впровадження нових технологій;
- запозичення передового організаційного та управлінського досвіду, ринкових методів господарювання;
- створення сучасної ринкової інфраструктури;
- поліпшення використання природних і трудових ресурсів;
- прискорення соціально-економічного розвитку окремих регіонів та України в цілому, підвищення життєвого рівня населення.
Таким чином, ці пункти можуть бути орієнтиром при визначенні ефективності функціонування ВЕЗ і ТПР.
Історичний досвід та особливості функціонування ВЕЗ у різних країнах (довідково)
У 1992 році створена Північноамериканська зона вільної торгівлі у складі США, Канади і Мексики (НАФТА). Цей новий економічний простір характеризується сукупним обсягом виробництва у 7 трильйонів доларів і нараховує 360 мли. споживачів.
Зараз ВЕЗ існують майже у всіх промислово розвинутих країнах. Але більше всього їх у США - майже 200. Найстаріша ВЕЗ у Нью-Йорку. Крім того, вони діють у Бостоні, Чикаго, Клівленді, Сан-Франциско, Сіетлі та інших містах.
Але найбільше поширились ВЕЗ у країнах, що розвиваються. У 1981 році у цих країнах було 96 зон, а на початок 1990 р. - вже майже 300. До середини 90-х років кількість зайнятих у ВЕЗ в країнах, що розвиваються перевищила 3 млн. чол. (табл.7.1).
Таблиця 7.1 Збільшення кількості експортно-виробничих зон у країнах, що розвиваються (1970 - 1995рр.)
Кількість країн і районів з ВЕЗ | ||||
Кількість діючих ВЕЗ | ||||
Кількість зайнятих у ВЕЗ | ||||
Орієнтовний рівень експорту ВЕЗ (млн. дол. США) |
Експорт з світових ВЕЗ складає 20% загальносвітового експорту та значну частину експорту багатьох держав, в яких вони розташовані. У таблиці 7.2 наведені статистичні дані по країнах, які активно розвивають ВЕЗ.
Таблиця 7.2 Об'єми експорту світових ВЕЗ (по країнах)
Країна | Загальний середньорічний приріст експорту 1990 - 1999 pp.,% | Доля зон в загальному експорті країни, % | Вартість експорту з зон, млрд.долл. в рік |
Домініканська Республіка | 82,2 | 4,1 | |
Туніс | 5.9 | 67,4 | 4,0 |
Китай | 13,5 | 56,9 | 104,6 |
Сальвадор | 16,8 | 48,6 | 1,2 |
Філіппіни | 16,5 | 40,9 | 12,1 |
Мексика | 14,4 | 45,2 | 53,1 |
Марокко | 6.4 | 34,7 | 2,6 |
Бангладеш | 15,2 | 13,4 | 0,7 |
Світ у цілому | 5.4 |
Дата добавления: 2016-02-16; просмотров: 937;