Товари широкого вжитку

До товарів широкого вжиткувідносяться товари, які купуються кінцевими спожи­вачами для особистого використання. Цю групу товарів маркетологи зазвичай класи­фікують в залежності від купівельної поведінки споживачів. До товарів широкого вжи­тку відносяться товари повсякденного попиту, товари попереднього вибору, товари особ­ливого попиту і товари пасивного попиту. Маркетинг таких товарів відрізняється так само, як відрізняються і способи їхнього придбання (табл. 7.1).

Товари повсякденного попиту— це товари та послуги широкого вжитку, які споживачі звичайно купують часто, без роздумів й з мінімальними зусиллями на їх порівняння та власне покупку. Прикладами таких товарів є мило, цукерки та газети. Зазвичай такі товари недорогі, їх можна придбати практично всюди. Як правило, такі товари пропонують у ба­гатьох місцях продажу, щоб товар завжди був під рукою, коли він потрібен споживачу.

Товари попереднього виборукупуються не дуже часто; споживач витрачає багато часу і зусиль на збір інформації про товар, а також на порівняння різних марок щодо їхньої придатності, якості, ціни та зовнішнього оформлення. Прикладами подібних товарів та послуг є меблі, одяг, уживані автомобілі, послуги туристичних агенцій та готелів. Про­даючи такі товари, маркетолог звичайно користується послугами кількох торгових посе­редників, які надають споживачу необхідну інформацію і допомагають зробити вибір. Товари особливого попиту— це товари широкого вжитку і послуги, що мають уні­кальні характеристики або належать до певної марки, заради яких значна кількість спо­живачів готова витратити додаткові зусилля. Прикладами подібних товарів можуть слугу­вати деякі марки та моделі автомобілів, дорога фототехніка, одяг від відомих кутюрьє, послуги відомих артистів або лікарів. Наприклад, товаром особливого попиту є автомо­біль Lamborgini, оскільки заради його придбання споживачі готові подолати великі від­стані. Покупці звичайно не порівнюють такі товари між собою — їм доводиться витрача­ти час лише на те, щоб дістатися до дилера, який торгує потрібним товаром.

Товари пасивного попиту— це товари широкого вжитку, про які споживач або не знає, або знає, але, як правило, не замислюється про їхню купівлю. Більшість крупних нововведень перебувають в цій категорії до того, поки реклама не повідомить споживача про їхнє існування. Класичними прикладами можуть слугувати послуги зі страхування життя, домашні охоронні системи та донорська здача крові. Вже через свою природу по­дібні товари потребують для свого збуту значних маркетингових зусиль у вигляді рекла­ми, методів особистого продажу та інших маркетингових прийомів. Товари виробничого призначення поділяються на три групи: матеріали і комплек­туючі, капітальне майно, допоміжні матеріали та послуги.

Матеріали і комплектуючі складаються з сировини та матеріалів, що пройшли промислову обробку. Під сировиною розуміють сільськогосподарську продукцію (зерно, бавовну, м'ясо домашньої худоби, фрукти, овочі) та природні продукти (риба, деревина, сира нафта, залізна руда). Категорія готових матеріалів та комплектуючих включає в себе матеріальні складові (метал, пряжа, цемент, провід) та комплектуючі (невеликі електродвигуни, шини, литі фасонні вироби). Найчастіше матеріальні скла­дові та комплектуючі вироби продають безпосередньо кінцевим промисловим спожи­вачам. При цьому найважливішими маркетинговими міркуваннями в даному випадку є ціна та рівень сервісу — на відміну від марки та реклами.

Капітальне майно — це товари виробничого призначення, які допомагають покупцю в його виробничій діяльності або інших операціях. До капітального майна відносяться стаці­онарні спорудження та допоміжне обладнання. Стаціонарні спорудження — це будівлі (заводи, офіси) та стаціонарне обладнання (генератори, свердлувальні станки, великі комп'ютери, підйомники). Допоміжне обладнання включає в себе рухоме заводське облад­нання та інструменти (ручний інструмент, автонавантажувачі) та оргтехніку (факси, столи). Допоміжне обладнання не стає частиною готового виробу; воно має коротший термін слу­жби, ніж стаціонарні спорудження, і просто сприяє процесу виробництва.

Остання група товарів виробничого призначення представлена допоміжними мате­ріалами та послугами. Допоміжні матеріали включають в себе робочі (мастильні мате­ріали, вугілля, папір, олівці), а також матеріали для технічного обслуговування і ремо­нту (фарби, цвяхи, щітки). Для підприємств-покупців допоміжні товари є товарами повсякденного попиту, оскільки їх зазвичай купують з мінімальною витратою зусиль на покупку та порівняння. Ділові послуги включають в себе послуги з технічного об­слуговування та ремонту (миття вікон, ремонт комп'ютерів) та послуги консультатив­ного характеру (правові консультації, менеджмент і консалтинг, реклама). Такі по­слуги звичайно надаються за контрактом.