Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства.

Облік власного капіталу підприємства та цільового фінансування

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань; власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається із:

- статутного (зареєстрованого) капіталу;

- пайового (зареєстрованого) капіталу;

- додаткового вкладеного капіталу;

- неоплаченого капіталу;

- резервного капіталу;

- страхового капіталу;

- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;

- вилученого капіталу.

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник – власний капітал – один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

- забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

- кредитоспроможність підприємства;

- його платоспроможність.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:

1) реєстрований;

2) нереєстрований.

Перший – це статутний або пайовий капітал. Другий – додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Формування статутного (пайового) капіталу за рахунок вкладів засновників – обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (зменшення) також обов’язково має реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована у державному реєстрі. Невкладені кошти засновників (учасників) відбиваються в пасиві балансу.

Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований у статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників, які оцінюються в гривнях.

Відомості про розмір та порядок створення статутного капіталу, розміру часток кожного із засновників (учасників), складі та порядку внесення вкладів вказуються в засновницьких документах.

Господарськими товариствамивизнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать:

- акціонерні товариства;

- товариства з обмеженою відповідальністю;

- товариства з додатковою відповідальністю;

- повні товариства;

- командитні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника документах.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Установчий договір про повне товариство, крім вищенаведених умов, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Мінімальний розмір статутного фонду за загальним правилом становить: для акціонерних товариств – не менше 1250 мінімальних заробітних плат; для ТОВ, ТДВ та командитних підприємств не обмежуються. Вимоги до статутного капіталу господарських товариств визначено у ст. 52 та ст. 65 Закону України "Про господарські товариства" від 19.02.91 р. N 1576-XII, а також у ст. 14 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. N 514-VI для АТ, створених з 30.04.2009 р., та АТ, внутрішні положення яких приведені у відповідність до норм цього Закону.

Для приватних підприємств розмір статутного фонду не встановлений (лист Держкомпідприємництва від 26.03.2004 р. N 1858).

Крім того, законодавством щодо конкретних видів господарських товариств (за родом діяльності) встановлені спеціальні правила по мінімальному розміру статутного фонду, зокрема:

а) для банківських установ (ст. 31 3акону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №–2121–111, далі – Закон про банки):

- для місцевих кооперативних банків – 1000000 євро (перерахування статутного фонду у гривні проводиться за курсом НБУ на день укладення установчого договору);

- для комерційних банків, що здійснюють свою діяльність, на території однієї області – 3000000 євро;

- для банків, що здійснюють діяльність на території всієї України – 5000000 євро;

б) для страхових компаній – 1000000 євро за обмінним валютним курсом валюти України для компаній, що здійснюють ризикові види страхування, а для страхових компаній зі страхування життя – 1500000 євро (ст. 29 3акону України “Про страхування” від 07.03.96 р. №–85/96–ВР із змінами та доповненнями) та ін.

Бухгалтерський облік статутного капіталу підприємства починається з дати реєстрації підприємства у Державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності і закінчується у день його виключення з Державного реєстру.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства використовується рахунок 40 “Зареєстрований (пайовий) капітал”.

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому у статутних документах підприємства і відображається в балансі підприємства.

Сума зареєстрованого статутного капіталу відображається по Дт 46 “Неоплачений капітал” та Кт 40 “Статутний капітал”.

Аналітичний облік ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу використовується журнал-ордер №7.

Зміни розміру статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку і тільки після внесення відповідних змін в установчі документи та перереєстрації товариства.

Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після здійснення всіма учасниками внесків повністю. Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

- додаткових внесків учасників;

- належних учасникам дивідендів;

- нерозподіленого прибутку.

Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства.

За умови зменшення статутного капіталу при виході (виключенні) учасника зі складу товариства обов’язково вносяться зміни до засновницьких документів і відбуваються розрахунки з учасником. Йому повертається сума його внеску до статутного капіталу, вартість частини майна, що пропорційна його внеску до статутного капіталу, частка прибутку, отриманого підприємством у поточному році, або інакші розрахунки, передбачені договором засновників та статутними документами.

В акціонерному товаристві формування статутного капіталу відбувається шляхом випуску певної кількості акцій однакової номінальної вартості. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені відкритою передплатою (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілом між засновниками (в закритих акціонерних товариствах).

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

- збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості (за рахунок внесків засновників, дивідендів, індексації основних засобів);

- збільшення вартості акцій (за рахунок внесків засновників і учасників товариства, індексації основних засобів);

- обміну облігацій на акції цього емітента (на загальну номінальну вартість облігацій, які обмінюються на акції).

Зменшення статутного капіталу акціонерних товариств здійснюється шляхом:

- зменшення вартості акцій;

- зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості через викуп їх у власників з метою анулювання.

До моменту реєстрації господарського товариства кожен із учасників повинен внести в статутний капітал підприємства не менше 50% вказаного в статутних документах вкладу. Повністю учасник повинен внести свій вклад не пізніше року з дня державної реєстрації товариства. У разі невиконання цих зобов’язань на користь товариства сплачуються за час прострочення 10% річних з недонесеної суми, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства призначено рахунок 46 “Неоплачений капітал”.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Списання сум, отриманих за підпискою (при створенні акціонерного товариства) на зменшення неоплаченого капіталу відображається по Дт 68 “Розрахунки з іншими операціями” та Кт 46 “Неоплачений капітал”; погашення заборгованості засновників та акціонерів з підписки (в залежності від виду внеску) відображається по Дт 10 “Основні засоби”, 12 “Нематеріальні активи”, 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, 30 “Готівка”, 31 “Рахунки в банках”, 35 “Поточні фінансові інвестиції”, 20 “Виробничі запаси” та Кт 46 “Неоплачений капітал” тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про неоплачений капітал підприємства використовується журнал-ордер №7.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. Він формується за рахунок обов’язкових та додаткових пайових внесків, які надходять від членів товариства. Розміри обов’язкових пайових внесків визначаються загальними зборами пайовиків.

Для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами призначено рахунок 41 “Пайовий капітал”.

Аналітичний облік ведеться за видами капіталу.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про стан та рух пайового капіталу використовується журнал-ордер №7.

Додатковий капітал – інший капітал, вкладений учасниками товариства (емісійний дохід, отриманий від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість) або одержаний у процесі господарської діяльності дохід від дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів, безкоштовно отриманих від інших осіб необоротних активів, інші види капіталу.

Для узагальнення інформації про суми додаткового капіталу призначено рахунок 42 “Додатковий капітал”.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” має такі субрахунки:

421 “Емісійний доход”, який призначений для відображення різниці між продажною та номінальною вартістю первісно розміщених акцій;

422 “Інший вкладений капітал”, який призначений для обліку іншого внесеного засновниками товариства капіталу, що перевищує розмір статутного капіталу, інші внески без рішення про зміну розміру статутного капіталу;

423 “Накопичені курсові різниці”,

424 “Безоплатно одержані необоротні активи”;

425 “Інший додатковий капітал”.

Відображення емісійного доходу підприємства відбувається бухгалтерським записом по Дт 46 “Неоплачений капітал” та Кт 421 “Емісійний доход”; відображення додаткових внесків засновників товариства грошовими коштами Дт 30 “Готівка”, 31 “Рахунки в банках” та Кт 422 “Інший вкладений капітал”; відображення додаткових внесків засновників товариства основними засобами Дт 10 “Основні засоби”, 15 “Капітальні вкладення” та Кт 422 “Інший вкладений капітал”; зарахування до складу безоплатно отриманих основних засобів за їх справедливою вартістю Дт 10 “Основні засоби” та Кт 424 “Безоплатно одержані необоротні активи”.

Аналітичний облік ведеться за видами капіталу.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про додатковий капітал підприємства використовується журнал-ордер №7 та відомість 7.1.

У господарському товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Резервний капітал господарського товариства створюється з метою покриття можливих збитків, непередбачених витрат, сплату боргів підприємства при його ліквідації.

Для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства призначено рахунок 43 “Резервний капітал”.

Формування резервного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку відображається по Дт 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” та Кт 43 “Резервний капітал”; збільшення статутного капіталу за рахунок резервного Дт 43 “Резервний капітал” та Кт 40 “Зареєстрований (пайовий) капітал”; погашено непокриті збитки минулих років за рахунок резервного капіталу Дт 43 “Резервний капітал” та Кт 442 “Непокриті збитки”; створено резервний капітал за рахунок додаткового капіталу 42 “Додатковий капітал” та Кт 43 “Резервний капітал”; нарахування дивідендів за привілейованими акціями за рахунок резервного капіталу Дт 43 “Резервний капітал” та Кт 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами”.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства використовується журнал-ордер №7та відомість 7.1.