Спільне підприємство

Спільне підприємствобазується на об'єднанні зусиль компанії з іноземними інвес­торами на зарубіжному ринку з метою створення місцевого підприємства. Компанія стає співвласником цього підприємства і бере участь в управлінні ним. Компанія мо­же придбати частку акцій місцевої фірми або партнери можуть заснувати нове підпри­ємство. Існує низка політичних та економічних причин створення спільного підпри­ємства. Серед яких нестача власних фінансових, виробничих чи управлінських ресур­сів для самостійної організації бізнесу. Або ж умовою виходу на ринок з боку іноземного уряду є створення спільного підприємства за участю місцевого капіталу.Така форма спільної діяльності має певні недоліки. Між партнерами можуть вини­кнути неузгодженості щодо політики інвестування, організації маркетингової діяльно­сті та інших питань. Коли американські компанії хотіли б розширити свою діяльність за рахунок реінвестування прибутку, місцеві компанії віддають перевагу витрачати прибуток на власні потреби; а коли американська фірма наполягає на посиленні ролі маркетингу у спільній діяльності, місцеві інвестори покладаються на збут.

Пряме інвестування

Найбільша частка закордонної діяльності припадає на пряме інвестування,тобто ство­рення за кордоном складальних або виробничих потужностей. Коли компанія вже набула певного досвіду в експорті, а зарубіжний ринок відкриває великі можливості, виробництво за кордоном відкриває ряд вигідних перспектив. Компанія знижує собівартість продукції за рахунок використання дешевшої робочої сили або сировини, сприятливого інвестиційного клімату та економії на транспортних витратах. Компанія підвищує свій імідж у відповідній країні, створюючи нові робочі місця. Загалом, компанія налагоджує міцніші стосунки з мі­сцевим урядом, споживачами, постачальниками та дистрибуторами, і це дає їй можливість краще пристосувати свою продукцію до умов даного ринку. За такої організації бізнесу, компанія повністю контролює інвестиції, що дозволяє їй розвивати виробничу і марке­тингову політику, що відповідає довготерміновим міжнародним цілям.

Головним недоліком прямого інвестування є високий рівень ризику, пов'язаного, наприклад, з девальвацією місцевої валюти або забороною на обіг інших валют, не­стабільністю ринку, змінами уряду. Коли компанія прагне працювати у певній країні, їй доводиться погоджуватися на такий ризик.