Громадянство України

1 Поняття і сутність правового статусу особистості.

2 Основні права, свободи й обов'язки людини і громадянина. Захист основних прав і свобод людини і громадянина.

3 Поняття і сутність громадянства.

4 Особливості конституційно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

1 Правовий статус особистості - це дійсний, юридично оформлений стан людини в її взаємовідносинах з державою та іншими суб'єктами конституційно-правових відносин. Правовий статус особистості - явище неоднорідне. Воно поділяється на: а) загальний конституційний статус громадянина; б) спеціальний статус певних категорій громадян; в) індивідуальний статус; г) статус фізичних та юридичних осіб; д) статус іноземців, осіб без громадянства, біженців та ін.

Загальний правовий статус – це статус особистості як громадянина держави. Він визначається Конституцією держави і є єдиним для всіх. Спеціальний статус відображає особливості положення певних категорій громадян (наприклад, студентів, пенсіонерів та ін). Індивідуальний статус фіксує конкретику окремої особистості (стать, вік, сімейний стан та ін.) Зміст загального правового статусу особистості визначають:

громадянство;

правосуб'єктність (тобто спроможність особи бути учасником правовідносин);

принципи правового регулювання статусу людини;

права, свободи, обов'язки, із якими пов'язане юридично значиме поводження людей;

гарантії прав і свобод людини.

2 Інститут прав і свобод не розділяється на «права людини» і «свободи людини». Термін «права» вживається в тих випадках, коли мова йде про право громадян одержати від суспільства і держави ті або інші матеріальні, культурні або духовні блага. Термін «свобода» використовують тоді, коли мова йде про свободу здійснити той або інший вчинок.

Основні права людини - це визначені можливості людини, що необхідні для її існування і розвитку в конкретно-історичних умовах. Вони визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і закріплюються як міжнародні стандарти.

Класифікація основних прав людини (види):

1)особисті права – це права, безпосередньо пов’язані із самою сутністю людини як фізичної особи; вони надають можливість задовольняти біологічні й духовні потреби людини (ст.23, 27 – 35);

2) культурні права - це можливості зберігання і розвитку національної самобутності, доступу до духовних надбань людства, їх засвоєння і використання (ст.53 - 54);

3) соціально-економічні права - це можливості людини, що приймає участь у виробництві матеріальних і інших благ, реалізувати свої здібності і добувати засоби для існування, (ст.41 – 52);

4) політичні права - це можливості людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, а також суспільних об'єднань (ст.36 – 40);

5) екологічні права - це можливості людини жити в безпечному навколишньому середовищі, брати участь у розробці і здійсненні мір щодо її охорони, раціонального і комплексного використання природних ресурсів (ст.50).

Гарантії прав людини - це засоби і умови , що забезпечують дотримання, реалізацію й охорону прав людини. Вони поділяються на зовнішні та внутрішні. До перших гарантій належать:

1 Міжнародні правові акти: Загальна декларація прав людини 1948 р.; Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.; Міжнародний пакт про цивільні і політичні права 1966 р.; Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р.;

2 Міжнародні органи по спостереженню і контролю за дотриманням прав людини: Комісія з прав людини Економічної і Соціальної Ради ООН; Комітет ООН по правах людини; Європейський суд по правах людини.

Внутрішньодержавними юридичними засобами захисту людини є: судові, парламентські, адвокатські, адміністративні, контрольно-наглядові.

Новим інститутом у системі захисту прав людини є інститут Уповноваженого Верховної Ради України по правах людини (ст. 55 Конституції України). Його правовий статус визначається Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради по правах людини» від 23.12.97 р.

Обов'язки громадян - це визначене коло дій, покладених на особу і безумовних для виконання.

Захист Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності, повага державних символів - є обов'язком громадян (ст.65). Обов'язком громадян є сплата податків і зборів у розмірах, встановлених законом (ст.67). Конституції зобов'язує громадян дбайливо ставитися до навколишнього природного середовища (ст.66). Збиток, нанесений природі і культурній спадщині, відшкодовується винною особою.

Завершується Розділ 2 Конституції статтею 68, що зобов'язує кожного неухильно дотримуватися Конституції і законів України. Незнання законів не звільнює від юридичної відповідальності.

Громадянство- це постійний правовий зв'язок особистості і держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Такий зв'язок виникає, як правило, з народженням людини і зберігається протягом усього його життя. Держава гарантує своїм громадянам забезпечення прав і свобод. У свою чергу громадяни, знаходячись під захистом держави, приймають на себе визначені обов'язки.

Формування інституту громадянства в незалежній Україні почалося з Декларації про державний суверенітет, що містила окремий розділ про громадянство. Питання, пов'язані з громадянством України, вирішують на базі Конституції України, Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р., міжнародними договорами.

Складовими частинами інституту громадянства є: принципи громадянства України; отримання громадянства України; припинення громадянства; громадянство дітей при зміні громадянства батьків і при усиновленні; повноваження органів, що приймають участь у рішенні питань громадянства України; документи, що підтверджують громадянство України.

Громадянство України грунтується на принципах: 1) єдиного громадянства; 2) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав набуття ними громадянства; 3) неприпустимості позбавлення громадянина громадянства України; 4) зберігання громадянства за особою, що мешкає за межами України; 5) відхилення автоматичної зміни громадянства при укладенні або розірванні шлюбу громадянином України, а також при зміні громадянства чоловіком або дружиною; 6) захисту громадян України, що знаходяться за її межами; 7) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 8) визнання права громадянина України на зміну громадянства.

Підстави отримання громадянства України:

1) народження;

2) територіальне походження;

3) прийняття до громадянства;

4) поновлення у громадянстві;

5) підстави, передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною та ін..

Припинення громадянства означає втрату постійного зв'язку особи з українською державою. У цьому випадку особа набуває інший правовий статус: на неї не поширюється в повному обсязі юрисдикція держави і воно не користується заступництвом з боку держави.

Громадянство України припиняється: внаслідок виходу з громадянства України; внаслідок втрати громадянства України; з інших підстав, передбачених міжнародними договорами України. Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням громадянина України. Вихід з громадянства допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави, або отримала документ про те, що громадянин України набуде громадянство іншої держави, якщо вийде з громадянства України. Вихід не допускається, якщо громадянина України притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі, або стосовно його в Україні набрав чинності обвинувальний вирок суду.

Громадянство України втрачається:

1) якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набув громадянства іншої держави;

2) якщо іноземець набув громадянства України і скористався правами або виконав обов’язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;

3) якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ у державні органи влади України про припинення іноземного громадянства;

4) якщо особа набула громадянство України внаслідок подання фальшивих документів або неправдивих відомостей;

5) якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на державну службу іншої держави.

Зміни в громадянстві батьків можуть відбитися на громадянстві дітей. У цих випадках враховується їхній вік. За загальними правилами зміна в громадянстві дітей до 15-літнього віку не пов'язана з їхньою згодою; у віці від 15 до 18 років - тільки за згодою дітей.

Документами, що підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, для військових - військовий квиток; для осіб до 16 років - свідоцтво про народження та ін.

У систему органів, що приймають участь у рішенні питань громадянства, входять: а) Президент України; б) Комісія з питань громадянства при Президенті України; в) Міністерство внутрішніх справ і підвідомчі йому органи; г) Міністерство закордонних справ, дипломатичні представництва і консульства.

Президент України, як глава держави, уповноважений законодавством офіційно вирішувати питання пов'язані з громадянством України.

4 Правове положення іноземців в Україні регулює закон України «Про правовий статус іноземців» від 4.02.94 р. Іноземцяминазиваються - особи, що належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, а також особи без громадянства, тобто особи, що не належать до громадянства якоїсь держави (ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців»). Конституція України закріплює, що іноземним громадянам і особам без громадянства гарантуються передбачені законом права і свободи, у тому числі право на звертання в суд і в інші державні органи для захисту, належних їм особистих, майнових, сімейних і інших прав. Ці особи користуються в Україні такими ж правами і свободами і несуть такі ж обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами або міжнародними договорами України (ст.35 Конституції).