Тема 6. Організація державної влади в Україні. Система державних органів

1 Поняття, основні ознаки та конституційно-правовий статус державного органу.

2 Виборча система: поняття, принципи, види.

1 Держава діє через систему державних органів та установ, які в сукупності створюють державний механізм.

Державний орган – це громадянин або організована група громадян, що наділяються державно-владними повноваженнями приймати владні рішення, які спрямовані на здійснення функцій держави. В залежності від порядку прийняття владних рішень державні органи можуть базуватися або на принципах єдиноначальності, або на принципі колегіальності. Конституційне право регулює статус державних органів і основи статусу державних установ. Конституційно-правове регулювання державного механізму в Україні базується перед усім на принципах народного суверенітету (визнання народу єдиним джерелом влади, яку він здійснює через прямі та представницькі форми (ст.5 Конституції України), і розподілу влади ( на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6 Конституції України)).

Стан кожного державного органу, що регулюється правовими нормами, утворює його правовий статус. Це правовий інститут, що має складну структуру. Правовий статус органу перш за все включає визначення його соціального призначення, що виявляється в його завданнях. Наприклад, парламент (Верховна Рада) здійснює законодавчу владу, Кабінет Міністрів – виконавчу.

Обов’язковим елементом статусу виступає компетенція органів, яка включає функції і конкретні повноваження (права та обов’язки) стосовно певних предметів відання. На відміну від приватних осіб, що можуть робити все, що не заборонено законом, державний орган може робити тільки те, на що він безпосередньо правоуповноважений законом. Компетенція державного органу реалізується в його актах та діях (наприклад, Конституція, закони – це акти Верховної Ради, а затвердження Прем’єр-міністра – це її дія).

Важливими елементами статусу державного органу є порядок його формування (вибори або призначення), а також процедура здійснення своїх повноважень (наприклад, законодавчий, бюджетний процеси) і відповідальність.

Систему державних органів, закріплених Конституцією України складають: глава держави, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, глави державних адміністрацій, Конституційний Суд, Прокуратура тощо (див. розділи 4, 5, 6, 7, 8, 11 Конституції України).

2 Виборче право (об’єктивне) – це система правових норм, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з виборами органів держави та місцевого самоврядування, або наділенням повноваженнями посадових осіб.

Суб’єктивне виборче право – це гарантована громадянину державою можливість приймати участь у виборах державних органів та органів місцевого самоврядування.

За допомогою виборів формуються різні органи влади (парламент, глава держави, іноді уряд, судові органи, органи місцевої влади). Вибори роблять владу легітимною (тобто законною). За допомогою виборів народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав. Вибори служать барометром політичного життя. Результати виборів показують настрої виборців, тенденції політичного життя. Вони виступають також засобом селекції політичних керівників.

За терміном проведення вибори поділяються на чергові, позачергові, повторні та вибори замість вибувших депутатів. Вибори також поділяються на вибори загальноукраїнські та місцеві.

Виборча система – це упорядковані суспільні відносини, пов’язані з виборами органів публічної влади, що складають порядок виборів. Однак, часто термін “виборча система” використовується у вузькому розумінні як спосіб поділу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Виборчі системи поділяються на мажоритарні, пропорційні та змішані. Мажоритарна система – в її основі лежить принцип більшості. Вибраними є ті кандидати, які одержали встановлену більшість голосів. Залежно від того, яка це більшість (відносна, абсолютна, кваліфікаційна), система має свої різновиди. Пропорційна система – створює умови для політичних партій одержувати у парламенті кількість мандатів пропорційно кількості поданих за них голосів виборців. Змішана система – поєднує елементи як мажоритарної, так і пропорційної системи.

На сьогодні в Україні функціонує змішана система виборів народних депутатів. Усього обираються у парламент 450 депутатів, з них 225 депутатів обирається в одномандатних виборчих округах на основах відносної більшості, а 225 – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Згідно із законодавством України виборче право має декілька принципів. Принцип загального виборчого права означає, що виборчі права визнаються за усіма дорослими та психічно здоровими громадянами. Принцип вільних виборів означає, що виборець сам вирішує приймати йому участь у виборчому процесі чи ні. Принцип рівного виборчого права забезпечує рівні для кожного виборця можливості впливати на результати виборів. Принцип прямого і непрямого виборчого права: пряме виборче право означає право виборця обирати і бути обраним безпосередньо у виборчий орган, або на посаду. Непряме виборче право означає, що виборець вибирає лише членів колегії, яка потім уже вибирає виборний орган. Принцип таємного голосування – полягає у виключенні зовнішнього нагляду і контролю за волевиявленням виборців.

Виборчий процес – врегульована законом та іншими соціальними нормами діяльність індивідів, органів, організацій і груп по підготовці і проведенню виборів у державні органи та органи місцевого самоврядування.

Виборчий процес згідно виборчого законодавства в Україні включає такі стадії:

1) призначення виборів;

2) встановлення виборчих округів та дільниць;

3) створення виборчих органів (комісій тощо);

4) реєстрація виборців;

5) висунення і реєстрація кандидатів;

6) агітаційна кампанія;

7) голосування;

8) підрахунок голосів;

9) офіційне оголошення результатів виборів