Дайте визначення автоматизованого робочого місця бухгалтера та охарактеризуйте його призначення 2 страница

До інформаційних систем, які повністю базуються на знаннях і правилах мані­пулювання з ними, належать експертні системи [4].

Останніми роками створено нові інформаційні технології, зокрема: OLAP, сховища даних, програмні агенти, котрі застосовують як самостійно, так і в компонентах інформаційних систем [4].

ОLАР (абревіатура від On-line Analogical Processing) фактич­но означає не окремі конкретні програмні продукти, а техноло­гію багатовимірного аналізу даних, основу якої започаткувала опублікована в 1993 р. праця Е.Ф. Кодда «OLAP для користувачів-аналітиків: яким він повинен бути». Всі ОLАР-системи побудовані на двох базових принципах: 1) всі дані, необхідні для прийняття рішень, повинні бути попе­редньо агреговані на всіх відповідних рівнях і організовані так, аби забезпечити максимально швидкий доступ до них; 2) мова маніпулювання даними базується на бізнес-поняттях. В основі технології ОLАР лежить концепція гіперкуба мо­делі даних. У зв’язку з цим залежно від відповіді на запитання про те, чи існує гіперкуб як окрема фізична структура чи це лише віртуальна модель даних, розрізняють два основні типи аналітичної обробки даних: МОLАР і ROLAP [4].

MOLAP (Multidementional OLAP) - це багатовимірна OLAP-система, в котрій гіперкуб реалізується як окрема база даних нереляційної структури, яка забезпечує багатовимірне зберігання, обробку і подання даних. Ця структура забезпечує максимально ефективний доступ до даних (за швидкістю), проте потребує додаткового ресурсу пам’яті [4].

У ROLAP (Relational OLAP) багатовимірна структура реалізується реляційними таблицями, тобто гіперкуб - це лише користувацький інтерфейс, котрий емулюється на звичайній реляційній системі керування базами даних. Така структура забезпечує зберігання великих обсягів інформації, проте є менш продуктивною з погляду ефективності OLAP-операцій [4].

Недоліки основних типів OLAP-технології зумовили появу нового класу аналітичних інструментів - HOLAP-системи, що забезпечує гібридну (hybrid) оперативну аналітичну обробку даних із реалізацією обох підходів, тобто з доступом як до даних багатовимірних баз даних, ак і до даних реляційного типу [4].

Сховище даних (Data Warehouse) як особлива форма організації бази даних, котра призначена для зберігання у погодженому вигляді історичної інформації, що надходить з різ­них оперативних систем та зовнішніх джерел, останнім часом набуває широкого розповсюдження в інформаційних системах, зокрема в системах підтримки прийняття рішень. І хоча з формального погляду сховище даних є різновидом звичайної бази даних, проектують їх по-різному [4].

Для звичайних баз даних процес створення відбувається за схемою:

1. Вивчення предметної сфери

2. Побудова інформаційної моделі

3. Розробка на основі інформаційної моделі проекту бази даних

4. Створення бази даних [4].

Обов’язкові етапи створення сховищ даних інші, а саме:

1. Визначення інформаційних потреб користувачів стосовно даних, котрі нагромаджуються у базах даних операційних систем - систем обробки трансакцій OLTP - систем, що є джерелами оперативних даних.

2. Вивчення локальних баз даних OLTP-систем.

3. Виокремлення для кожної бази даних підмножини даних, необхідних для завантаження у сховище даних.

4. Інтегрування локальних підмножин даних і розробка загальної погодженої схеми сховища [4].

Програмні агенти - це автономні програми, котрі автома­тично виконують конкретні задачі з моніторингу комп’ютер­них систем і збору інформації у мережах. Термін «агент» вико­ристовується в обчислювальній техніці вже понад 10 років; початковими функціями агентів-програм був поточний кон­троль за діяльністю центрального процесора та периферійного обладнання. Сучасні програмні агенти не тільки здійснюють спостереження і виконують різні вимірювання, а й вирішують задачі управління мережами. Зокрема інтелектуальні аген­ти здатні автоматизувати численні операції управління мережа­ми, наприклад, вибір оптимального графіка, контроль за за­вантаженням, поновлення даних при порушеннях під час обміну тощо. Окрім того, інтелектуальні агенти можна застосовувати й для передавання повідомлень, вибору інформації, автомати­зації ділових процедур [4].

Інформаційні системи в менеджменті (адміністративні інформаційні системи), більше відомі під застарілою назвою «автоматизовані системи організаційного управління – АСУ», вже близько 20 років успішно застосовують у різних галузях економіки. За цей час їх еволюція пройшла кілька етапів, починаючи від простих систем обробки даних до інтегрованих систем, побудованих на сучасній апаратній та програмній базі. Перспективні типи інформаційних систем побудовані на клієнт-серверній архітек­турі, їх поділяють на дві основні групи: інтегровані та вузько-спеціалізовані системи [4].

До першого типу належать корпоративні інформаційні системи, які інтенсивно витісняють традиційні автоматизовані системи управління підприємством в сфері управління виробництвом. Вони підтримують конкретні бізнес-процеси підприємства, виконуючи найвідповідальніші функції:

1. Складання та аналіз консолідованого балансу й аналітичних звітів

2. Управління фінансами і персоналом, собівартістю і торговельними операціями тощо. Їх характерною особ­ливістю є здатність працювати в територіально розподілених структурах [4].

Клас інформаційних систем другого типу досить широкий. До них можна зарахувати:

1. Інформаційні системи для автоматизації банківської діяльності

2. Інформаційні системи в статистиці

3. Інформаційні системи для фінансового і бухгалтерського обліку

4. Інформаційні системи в маркетингу тощо [4].

Кількість різновидів таких систем постійно збільшується, а діапазон їх функціональних можливостей розширюється [4].

Системи підтримки прийняття рішень належать до інформаційних систем нового покоління. В класичному розумінні система підтримки прийняття рішень є інформаційною системою, що має такі компоненти: інтерфейс користувача і систему керування базами даними, систему управління базами моделей, систему управління повідомленнями. Системи підтримки прийняття рішень - це інтерактивні інформаційні системи, які допомагають менеджерам приймати напівструктуровані рішення. Рішення - обґрунтований вибір альтернатив. Процес прийняття рішень полягає у визначенні альтернативи та виборі відповідно до деяких критеріїв. Напівструктуровані рішення не можна легко автоматизувати [4].

Типи систем підтримки прийняття рішень наведено на рис. 2 [4].

Рис. 2 Типи систем підтримки прийняття рішень

Виконавчі інформаційні системи або інформаційні системи для керівників (Executive Information System, EIS) - це спеціалізовані системи підтримки прийняття рішень, що допомагають ви­конавцям аналізувати важливу інформацію та використовувати відповідні інструментальні засоби, щоб направляти її для ство­рення стратегічних рішень у межах певної організації. Зокре­ма, виконавчі інформаційні системи допомагають керівникам розробляти більш точне й ак­туальне цілісне зображення операцій своєї організації, а також конкурентів, постачальників та споживачів [4].

Експертні системи - це інформаційні системи, що базують­ся на знаннях. Таким системам кілька років тому приділяли винятково серйозну увагу, були великі сподівання на викори­стання експертних систем в організаційному управлінні. Експертні системи мають суттєві недоліки, що обмежують їх використання в організаційному управлінні. Такі системи працюють лише у вузько визначених проблемних доменах і розуміння ними середовища, в якому їх використовують, є певною мірою поверховим. Вони не володіють властивістю здорового глузду», не можуть навчатися тощо. Сучасна концепція використання експертних систем зводиться до того, що їх модулі мають застосовуватися всередині прикладних програм систем підтримки прийняття рішень і виконавчих інформаційних систем, допомагаючи людині - професіоналу або керівникові - вивчати проблему, але робити однобічний вибір чи вирішувати проблему самостійно такі системи не повинні [4].

Останнім часом в розробці інформаційних систем використовуються еле­менти штучного інтелекту - нейромережі, в яких відтворюється процес обробки інформації живими організмами [4].

Контрольні питання

1. Визначте відмінність понять «система», «інформаційна система» й «автоматизована інформаційна система»

2. Наведіть класифікацію автоматизованих інформаційних систем

3. Охарактеризуйте особливості автоматизованих систем управління на основі позадачного підходу

4. Охарактеризуйте особливості автоматизованих систем управління на основі концепції баз даних

5. Охарактеризуйте особливості систем підтримки прийняття рішень

6. Назвіть основні ознаки, за якими класифікують інформаційні системи

7. Охарактеризуйте класифікацію інформаційних систем першого покоління академіка В.М. Глушкова

8. Наведіть класифікацію інформаційних систем за сферою застосування

9. Дайте визначення поняття структури комп’ютерної інформаційної системи та охарактеризуйте її види: функціональну, технічну, організаційну, документальну, алгоритмічну, програмну, інформаційнуї та інші

10. Охарактеризуйте основні класи ЕОМ: великі, міні- і мікро-ЕОМ

11. Охарактеризуйте підходи до створення інформаційних систем: об’єктно орієнтована технологія, CASE-технологія, технологія заснована на знаннях (інтелектуальна технологія)

12. Охарактеризуйте особливості MOLAP-, ROLAP-, HOLAP-систем

13. Дайте визначення поняття та охарактеризуйте призначення програмних агентів

14. Дайте визначення поняття та охарактеризуйте призначення систем підтримки прийняття рішень, експертних систем і виконавчих інформаційних систем

Розділ 3. Економічна інформація та засоби її формалізованого опису

Глава 3.1. Поняття економічної інформації, її сутність, властивості, особливості та класифікація

План

3.1.1. Поняття «інформація» й «економічна інформація»

3.1.2. Об’єкт, джерела й одиниці вимірювання економічної інформації

3.1.3. Властивості економічної інформації

3.1.4. Якість інформації та її характеристики

3.1.5. Класифікація економічної інформації

Будь-який процес управління - це насамперед інформацій­ний процес, який передбачає виконання функцій із збору, пе­редачі, обробки, аналізу інформації та прийняття відповідних рішень. Загалом, в такому випадку під інформацією розуміють пев­ну сукупність відомостей про навколишній світ, подій, чию-небудь діяльність; це форма зв’язку між керованими і керую­чими об’єктами, що становлять будь-яку систему управління. Форма подання інформації - повідомлення. Однак не всі по­відомлення можна вважати інформацією. Інформацією є лише повідомлення, яке зменшує невизначеність у тій галузі, до якої воно належить. Виділяють наукову, технічну, економічну та соціальну інформацію [4].

Економічна інформація містить кількісну та якісну характеристики виробничих процесів. Це повідомлення, які циркулюють в економічній системі й якими вона обмінюється з зовнішнім середовищем. Об’єктом відображення економічної інформації є виробничо-господарська діяльність, а її призначення - використання для потреб управління з метою вдосконалення цієї діяльності, покращення техніко-економічних показників системи. Отже, економічна інформація - це сукупність різних повідомлень економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, під час виробничо-господарської діяльності та в процесі управлінні цією діяльністю. Економічна інформація є об’єктом збору, реєстрації, пере­дачі, зберігання, обробки і використовується для виконання функцій управління народним господарством і його окремими ланками різного рівня [4].

Інформацію, подану в певному формалізованому вигляді, що дозволяє її передавати, зберігати на різних (в тому числі і машинних) носіях і обробляти за допомогою деякого процесу, прийнято називати даними [4].

Виникнення і передача інформації характеризуються об’єктом інформації і джерелом інформації. Об’єктом інформації є різні виробничі підрозділи, вироби, деталі тощо, тобто всі еле­менти повідомлення, які передаються у систему. Джерелом інформації є такий елемент, який може формувати або вироб­ляти вхідне повідомлення у систему. Джерелом інформації може бути, наприклад, відділ [4].

Вимірюють економічну інформацію в таких одиницях:

1. Натуральних - кількість повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів.

2. Телеграфних - біт (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти і терабайти [4].

Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні - під час організації машинної, зокрема автоматизованої та автоматичної обробки інформації [4].

Економічна інформація має властивості та специфічні особливості, які необхідно враховувати при проектуванні інформаційного забезпечення інформаційних систем і при аналізі існуючої інформаційної системи об’єкта. Це такі властивості:

1. Економічна інформація має лінійну форму, тобто записується порядково.

2. Вхідна і результатна інформація в основному дискрет­на і подана в алфавітно-цифровому вигляді, характеризується тривалістю зберігання.

3. Вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які не придатні для автоматичного вводу в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії.

4. Економічна інформація порівняно однотипна й однорідна в поєднанні з масо­вістю і загальністю джерел виникнення.

5. Одні і ті ж вхідні дані використовуються багаторазово для отримання інформації у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності.

6. Основну частину економічної інформації періодично, ре­гулярно обробляють.

7. Економічна інформація характеризується великим обся­гом і простими операціями обробки.

8. Під час обробки інформації здебільшого існують логічні операції, арифметичні операції зводяться, як правило, до чоти­рьох арифметичних дій.

9. Одержану результатну інформацію часто використовують як вхідну при подальших розрахунках [4].

Особливості економічної інформації впливають на вибір технічних засобів для її обробки [4].

До економічної інформації висувається низку вимог. Зокрема, якість інформації. Інформація в комп’ютерних системах обробки даних є і предметом праці, і її продуктом, а тому від якості такої інформації суттєво залежить ефективність функ­ціонування системи [4].

Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, що зумовлюють можливості її використання для задоволення визначених згідно з її призначенням потреб [4].

Можливість і ефективність використання інформації для управління зумовлена такими її споживчими показниками якості як репрезентативність, змістовність, повнота, доступність, актуальність, стійкість, точність, достовірність і цінність. Репрезентативність інформації пов’язана з правильністю її добору й формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об’єкта [4].

Змістовність інформації - це її питома семантична міст­кість, яка дорівнює відношенню кількості семантичної інфор­мації у повідомленні до розміру даних, що його відтворюють, тобто S = Ic/Vq, де S - змістовність інформації, Іс - кількість семантичної інфор­мації, як сприймає користувач, Vq -розмір повідомлення [4].

Зі збільшенням змістовності інформації зростає семантична пропускна здатність інформаційної системи, оскільки, щоб отримати одні і ті ж самі відомості, необхідно опрацювати мен­ший обсяг даних [4].

Переважна частина економічних даних зберігається, передається й обробляється в формі знаків - алфавітних і цифрових символів, які фіксуються у різних документах та інших повідомленнях. Тому проблематика досліджень системи економічної інформації може бути окреслена достатньо повно в термінах теорії знакових систем – семіотики [4].

У рамках семіотики визначались три основних напрями дослідження інформаційних процесів [4].

Перший з них досліджує відношення між знаками тієї чи іншої знакової системи незалежно від змісту і цінності інформації, носіями якої вони є. Цей напрям, який називається синтатикою, вивчає формальні властивості потоків повідомлень [4].

Другий напрям, семантика, вивчає зміст і способи виражен­ня інформації. Оскільки змістом інформації є відображення у знаках і поняттях об’єктів і процесів реального світу, семан­тика вивчає зміст інформації, відволікаючись у той же час від її цінності для різних споживачів [4].

В енциклопедії семантика (гр. semantikos - той, що означає): 1) значення одиниць мови; 2) те ж, що і семантологія, розділ мовознавства, який вивчає значення одиниць мови, перш за все, слів; 3) один із розділів семіотики [4].

Третій напрям вивчає відношення між даними та їх одержувачами. Його цікавить вплив повідомлень на поведінку одер­жувача. У цьому плані визначається і цінність даних - основний предмет напряму, який називається прагматикою [4].

Предметом семантики в широкому розумінні є зміст інформації і форми його (змісту) вираження. Тим самим до інтересів семантики належать три групи відношень: слова, словосполучення, речення мови, якою виражають­ся дані; об’єкти, ситуації реального світу; поняття, судження в пам’яті суб’єкта, який сприймає інформацію [4].

Якщо мати на увазі, що за цим об’єктом стоїть велика різноманітність об’єктів визначеної сфери (наприклад, народного господарства), а за тим чи іншим поняттям - вся система по­нять за допомогою знаків, які відображаються в економічних чи інших даних, то за таким підходом до предмета семантики входить вивчення змістовної сторони всієї інформації [4].

На сьогодні поняття «змістовність даних» ще не отримало точного визначення, хоча його застосовують достатньо часто. Інколи під змістовністю розуміють інформативність повідом­лень. Інакше кажучи, повідомлення, яке містить велику кіль­кість інформації, вважається і більш змістовним. Змістовність у цьому випадку розглядається як синонім інформативності (але їх необхідно розрізняти) [4].

Змістом даних є поняття і судження як відображення дійсних і можливих станів реальних об’єктів. Оцінювати змістовність - означає оцінювати кількість цього відображення [4].

Ємність тексту можна виразити так M=V/L, де V - кількість фактичних висловлювань, які містяться у тексті; L - кількість алфавітних символів, які використовуються для опису всіх речень тексту природною мовою [4].

Обернена величина буде характеризувати кількість елементарних знаків, які затрачаються на висловлювання елементарної думки як одиниці змісту. Розглядаючи поняття змістовності інформації, наведемо ще деякі понятійні категорії цієї вимоги, яка висувається до економічної інформації [4].

Корисність інформації трактується як «частка її участі» в вирішенні деякої «загальної» задачі [4].

Вживаність інформації застосовується як характеристика частоти застосування її як вхідної для паралельного вирішення багатьох задач. Вона залежить від кількості задач, для яких ця інформація застосовується, а також від частоти їх вирішення [4].

Інформативність документа, масиву, тексту, потоку інформації визначається як сума значень цінності інформаційних одиниць (висловлювань), які містяться в цих документах, ма­сивах, тексті, потоці інформації [4].

Під важливістю задачі розуміють її місце серед інших задач управління, вплив її рішень на проходження економічних про­цесів. Під значимістю даних - рівень їх впливу на якість отри­муваного рішення. Зміна значення вхідного показника може по-різному впливати на значення вихідного показника, що є вирішенням задачі. В одних випадках навіть значні зміни вхідного показника не суттєва позначаються на ре­зультаті [4].

Повнота інформації означає, що вона має мінімальний, але достатній для прийняття ефективного управлінського рішення набір показників [4].

Доступність інформації для сприйняття при прийнятті управлінського рішення в комп’ютерних системах забезпечуєть­ся виконанням відповідних процедур її одержання і переробки [4].

Актуальність визначається рівнем забезпечення цінності інформації для управління на момент її використання і залежить від статистичних характеристик відображуваного об’єкта і від інтервалу часу, який минув з моменту виникнення цієї інформації [4].

Своєчасність інформації. Своєчасною є така інформація, яку можна враховувати при виробленні управлінського рішення без порушення встановленої процедури і регламенту, тобто інформація, яка надходить на той чи інший рівень управління не пізніше заздалегідь визначеного моменту часу, узгодженого з часом вирішення задач управління [4].

Стійкість - це властивість управлінської інформації реа­гувати на зміни вхідних даних, зберігати необхідну точність [4].

Точність інформації. Сутність полягає в тому, щоб встановити оптимальне число розрядів (цифрових) у кількісному значенні показників, яке б забезпечувало задоволення вимог до достовірності і в той же час відповідало б реальній достовірності одержуваних даних. Розрізняють формальну, реальну і фіктивну точність. Формальна точність вимірюється значенням одиниці остан­нього розряду в кількісному значенні показника. Реальна точність вимірюється значенням одиниці останньо­го розряду, достовірність якого гарантується. Реаль­на точність не може бути більша за формальну. Але якщо фор­мальна точність більша за реальну, то вона є фіктивною точні­стю і повинна бути зведена до реальної. Виділяють також точність досяжну і необхідну. Під досяжною точністю розуміють максимальну точність, яку можна одержати при заданих об’єктивних умовах спостереження і обробки даних. Необхідна точність зумовлюється призначенням показника, тобто вимогами тих задач, для вирішення яких він застосовується. З можливих співвідношень реальної (Р), необхідної (Н) і досяжної (Д) точності оптимальним варіантом є: Н = Р ≤ Д. Якщо Н< Р ≤ Д, то це надлишкова точність. Якщо Р<Н≤ Д і Р≤ Д<Н, то необхідно домагатися підвищення реальної точності до необхід­ної або досяжної, якщо ця менша за необхідну [4].

Достовірність (вірогідність) інформації - це властивість інформації відображати реально діючі об’єкти з необхідною точністю. Вимірюється достовірність інформації ймовірністю того, що відображувані інформацією значення параметра відрізняються від істинного значення цього параметра в межах необхідної точності. Поряд із поняттям «достовірність інформації» існує поняття «достовірність даних», під якою розуміють їх безпомилковість. Вимірюється достовірність даних імовірністю появи помилок у даних. Достовірність економічних показників залежить від таких основних факторів:

1. Від точності вимірювань і розрахунків

2. Від методів одержання і галузі застосування даних несуцільного спостереження, які використовуються для характеристики генеральної сукупності

3. Від ступеня адекватності методології та методики вимірювання показника відображуваному явищу і задачі, яка вирішується

4. Від навмисних викривлень даних, які повідомляють, під впливом суб’єктивних моментів, головним чином в зв’язку з тим, що економічні показники в більшості випадків виконують функцію оцінки і є мотивуючим фактором для суб’єктів - джерел інформації [4].

Для виявлення випадкових помилок є достатньо ефективні методи, зокрема, застосування вибіркових методів спостереження забезпечує обґрунтованість репрезентативності та визначення достовірності одержуваної інформації. Що стосується систематичних помилок методи їх усунення дуже недосконалі. Адекватність методології може перевірятися для розрахункових показників застосуванням різних методів розрахунку, балансовим контролем, зіставленням взаємопов’язаних показників, одержаних різними методами. Навмисні ж викривлення можуть бути зведені до допустимого мінімуму лише при правильно поставлених спеціальних статистичних спостереженнях, що передбачає додержання визначених правил при формулюванні питань програми спостереження [4].

В зв’язку з цим необхідно звернути увагу на перевірку достовірності даних звітності. Безперечно, документальне обґрунту­вання звітної інформації даними первинного і бухгалтерського обліку дає певні гарантії щодо її достовірності. Однак, це в бага­тьох випадках не виключає навмисних викривлень, перш за все, тому, що не виключене неправильне оформлення первинних документів. Тому для підвищення достовірності даних необхідно періодично проводити спеціальні статистичні дослідження, до програми яких входили б і деякі показники звітності. Під перевірку достовірності звітних даних може бути підведена наукова основа, якщо вся контрольно-ревізійна робо­та буде проводитися за єдиним планом з обґрунтуванням репрезентативності обсягу перевірки [4].

Достовірність перебуває у тісному зв’язку зі значимістю показників. Чим вища значимість, тобто міра впливу вхідних показників на результати вирішення, тим вищі вимоги до достовірності. Цінність інформації - комплексний показник її якості [4].

Інформацію, яка циркулює в економічному об’єкті, можна класифікувати за різними ознаками. Розглянемо деякі з них.

1. За місцем виникнення і напрямком руху інформація поділяється на вхідну і вихідну.

Інформація, яка надходить в об’єкт управління, називаєть­ся вхідною, а результатна - вихідною. Їх, своєю чергою, з огляду на відношення до об’єкта управління, можна поділити на зовнішню і внутрішню. Внутріш­ньою називається така інформація, яка виникає всередині об’єк­та (цеху, відділу). Зовнішня виникає за межами об’єкта. Зовніш­ня вхідна інформація поділяється на три групи: планову, нормативно-довідкову, про зовнішні викривлення [4].

Планова - це інформація будь-якого роду про параметри об’єкта управління на майбутній період. Вона директивна і при оперативному управлінні коригується. Нормативно-довідкова інформація містить різні нормативні та довідкові відомості, вона вводиться і змінюється рідко. Інформація про зовнішні викривлення містить відомості, які характеризують зміну плану, недопостачання матеріалів і комплектуючих виробів, брак технологічної документації [4].

Внутрішня вхідна інформація також поділяється на три групи: про продукцію, процеси, внутрішні викривлення. Інформація про продукцію містить комплекс даних, які кількісно та якісно характеризують всі види продукції, а також повідомлення про рух цих видів продукції у циклі виробництва. Інформація про процеси являє собою дані про проходження технологічного процесу виробництва, стан транспортних засобів тощо. Інформація про внутрішні викривлення включає повідомлення про простоювання обладнання, робітників, транспортні засоби, відсутність матеріалів тощо [4].

Внутрішня вихідна інформація поділяється на групи: планова (для ділянок і робочих місць), транспортні команди, технічні завдання майстром, робочі команди на ліквідацію внутрішніх викривлень [4].

Зовнішня вихідна інформація буває обліково-розрахункова і довідкова. Обліково-розрахункова інформація - це результа­ти розрахунків по всіх ділянках облікових робіт. Наприклад, на ділянці обліку праці й заробітної плати до обліково-розра­хункової інформації належать платіжні відомості на виплату заробітної плати, розрахунково-платіжні відомості тощо. До­відкова - це різного роду довідки вищим рівням управління про виконання виробничого завдання [4].

2. За стадіями формування інформація поділяється на
первинну і вторинну (похідну).

Первинна інформація виникає безпосередньо під час діяльності об’єкта і реєструється на початковій стадії процесу управ­ління (стадії первинного обліку). Вторинна (похідна) отримуєть­ся у результаті обробки інформації та може бути проміжною або результатною. Проміжна інформація містить результати розрахунків, які використовують як вхідні дані для подальших розрахунків. Вона є вихідною для одного розрахунку і вхідною для груп інших задач або для цього ж розрахунку, що створюється через деякий проміжок часу, тобто забезпечує зв’язок всередині інформаційної системи і взаємодію підсистем. Результатну інформацію отримують під час обробки первинної і проміжної інформації та використовують її для управління об’єктом і прийняття рішень [4].

3. За відношенням до процесу обробки інформація класифікується на таку, що підлягає обробці і таку, яка їй не підлягає [4].

4. 3а способом відображення даних інформація поді­ляється на текстову (алфавітну, цифрову, алфавітно-цифрову) і графічну [4].

5. За функціями управління економічна інформація поділяється на планову, нормативну, бухгалтерську, статистич­ну та оперативно-технічну [4].

6. За стабільністю інформація поділяється на змінну та умовно-постійну інформацію, яку коротко називають по­стійною [4].

Змінна інформація відображає фактичні кількісні та якісні характеристики виробничо-господарської діяльності об’єкта, вона може змінюватись для кожного конкретного випадку як за назвами реквізитів-ознак, так і за кількісними величинами реквізитів-основ. Змінна інформація, як правило, бере участь в одному циклі обробки, тому її називають разовою [4].

Постійна інформація залишається незмінною впродовж тривалого часу, багаторазово використовується при обробці змінної інформації. Постійність інформації в часі характеризується коефіцієнтом стабільності, який визначається відношенням кількості позицій номенклатури, що не змінюється протягом певного періоду (як правило, року), до загальної кількості по­зицій цієї номенклатури на початок цього періоду. До постійної зараховують інформацію, для якої коефіцієнт стабільності більший за 0,7 [4].