Дайте визначення автоматизованого робочого місця бухгалтера та охарактеризуйте його призначення 1 страница

9. Назвіть функції автоматизованого робочого місця бухгалтера

10. Охарактеризуйте типи та рівні автоматизованих робочих місць бухгалтера

11. Назвіть основні порушення роботи інформаційної системи бухгалтерського обліку та види захисту інформації

12. Охарактеризуйте основні види ризику автоматизованої обробки облікових даних

13. Охарактеризуйте заходи для зменшення ризику автоматизованої обробки даних

Розділ 2. Інформаційні системи та їх роль в управлінні економікою

Глава 2.1. Сутність інформаційних систем та їх роль в управлінні економікою

План

2.1.1. Відмінність понять «система», «інформаційна система» й «автоматизована інформаційна система»

2.1.2. Класифікація автоматизованих інформаційних систем

Система - сукупність взаємопов’язаних елементів, функціонування яких спрямовано на досягнення конкретного результату. Елементи системи можуть бути будь-якої природи: економічної, технічної, соціальної тощо. Крім того, елементи можна розглядати як на макрорівні (рівні держави, галузі), так і на мікрорівні (рівні підприємства).

Інформаційна система - сукупність взаємопов’язаних інформаційних елементів, методів, засобів, а також спеціалістів, які беруть участь у процесі обробки інформації будь-якого характеру, зокрема з обліку, контролю й аудиту. Інформаційна система відповідає на запитання: «Що перетворює інформацію?»

Автоматизована інформаційна система - сукупність інформації, методів, програмно-технічних засобів, а також спеціалістів для обробки інформації та прийняття управлінських рішень. Інакше кажучи, автоматизована інформаційна система - інформаційна система, побудована на основі обчислювальної техніки. Автоматизовані інформаційні системи можна класифікувати так:

1. За сферою функціонування об’єкта управління: автоматизовані інформаційні системи промисловості, автоматизовані інформаційні системи транспорту, автоматизовані інформаційні системи зв’язку, автоматизовані інформаційні системи туризму.

2. За видом процесу управління: автоматизовані інформаційні системи технологічних процесів, автоматизовані інформаційні системи наукових досліджень, автоматизовані інформаційні системи організаційні (бух обліку, аудиту).

3. За рівнем системи управління: галузеві, міжгалузеві, регіональні, підприємств.

Таким чином, автоматизовані інформаційні системи підвищують ефективність управління державою, окремою галуззю та підприємством.

Згідно з наведеною вище класифікацію автоматизовані інформаційні системи можна поділити на чотири види, а саме:

1. Локальні, тобто окремі автоматизовані робочі місця, призначені для реалізації функцій бухгалтерського обліку.

2. Малі інтегровані (інформаційно та функціонально пов’язані автоматизовані робочі місця).

3. Середні інтегровані (комп’ютерна мережа автоматизованих робочих місць на єдиній інформаційній базі).

4. Великі інтегровані (корпоративні автоматизовані інформаційні системи, які забезпечують управління великим підприємством або групою бізнес-одиниць).

Глава 2.2. Основні етапи розвитку економічних інформаційних систем

План

2.2.1. Особливості автоматизованих систем управління на основі позадачного підходу

2.2.2. Особливості автоматизованих систем управління на основі концепції баз даних

2.2.3. Особливості систем підтримки прийняття рішень

Інформаційні системи існували з моменту появи суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку воно вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації. Особливо це стосується виробничих процесів як життєво найважливіших для розвитку суспільства [4].

Виробничі процеси вдосконалюються найбільш динамічно, що ускладнює керування ними і тим самим стимулює доопрацювання та розвиток інформаційних систем [4].

Під поняттям «економічна інформаційна система» розуміють систему, призначену для зберігання, пошуку та видачі економічної інформації за запитами користувачів. За допомогою економічної інформаційної системи можна обробляти далеко не всю інформацію, яку використовують для управління об’єктом, оскільки на будь-якому підприємстві циркулюють великі інформаційні потоки, котрі відіграють важливе значення у прийнятті рішень, але їх обробка за допомогою комп’ютерів неможлива [4].

Інформаційні системи в своєму розвитку пройшли кілька етапів. В інформаційних системах першого поколінні, які в зарубіжній літературі відомі під назвою DATA Processing System (DPS - «Системи обробки даних», синоніми «Електронна обробка даних», «Системи електронної обробки даних»), а у вітчизняній – «Автоматизовані системи управління (АСУ) - позадачний підхід» - для кожної задачі окремо готували дані та створювали математичну модель. Виникнення інформаційних систем першого покоління датується початком 60-х років XX століття. Такі системи обмежувалися вирішенням деяких функціональних задач, наприклад, задач бухгалтерського обліку. Протягом наступних років поступово переходять від локальних систем обробки даних до систем, що охоплюють широке коло задач управління. Подальший розвиток інформаційних систем пов’язаний з концепцією баз даних. На цій основі з’явились інформаційні системи другого покоління [4].

Інформаційні системи другого покоління відомі під назвою Management Information System - MIS («управлінські (адміністративні) інформаційні системи», або «інформаційні системи в менеджменті»), в нашій літературі використовується термін «АСУ - концепція баз даних». Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. Ця система створювалася на ідеології автоматизованих банків даних і баз даних. Етап створення інформаційних систем другого покоління розпочався у 1972 році [4].

Системи підтримки прийняття рішень - (Decision Support System - DSS) - це інформаційні системи третього покоління. Системи підтримки прийняття рішень - інтерактивна комп’ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабоструктурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до систем підтримки прийняття рішень як перспективної галузі використання обчислювальної техніки постійно зростає. У багатьох країнах розробка і реалізація Системи підтримки прийняття рішень перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається. Системи підтримки прийняття рішень мають не лише загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення - бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень. Варто зазначити, що інформаційні системи но­вого покоління не витісняли попередні інформаційні системи, а просто розширювався діапазон застосування інформаційних систем. Більше того, у деяких сучасних гібридних інформаційних системах присутні елементи всіх трьох поколінь інформаційних систем [4].

Глава 2.3. Класифікація економічних інформаційних систем

План

2.3.1. Основні ознаки, за якими класифікують інформаційні системи

2.3.2. Класифікація інформаційних систем першого покоління академіка В.М. Глушкова

2.3.3. Класифікація інформаційних систем за сферою застосування

Загальноприйнятої класифікації інформаційної системи на теперішній час не існує й тому їх часто класифікують за різними ознаками, з-поміж яких можна виділити такі:

1. За рівнем (сферою) діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, підприємств або організацій, технологічних процесів.

2. За призначенням (особливістю) об’єктів управління: адміністративні, виробничо-технічні, соціальні, транспортні тощо.

3. За рівнем автоматизації процесів управління: інформаційно-пошукові, інформаційно-керівні, інформаційно-довідкові, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні інформаційні системи тощо.

4. За рівнем централізації обробки інформації: централізовані інформаційні системи, децентралізовані інформаційні системи, інформаційні системи колективного використання.

5. За рівнем керованого виробничого процесу: для виробництва з дискретним процесом (машинобудування, приладобудування), для виробництва з неперервним процесом (хімічна, нафтопереробна і газова промисловості), для виробництва з неперервно-дискретним процесом (металургійна, цементна, харчова промисловості).

6. За рівнем інтеграції функцій: багаторівневі інформаційні системи з інтеграцією за рівнями планування, багаторівневі інформаційні системи з інтеграцією за рівнями управління (підприємство - об’єднання - галузь), комплексні інформаційні системи, які здійснюють інтеграцію інформаційних систем з різними задачами (інформаційних систем керування підприємством з інформаційними системами керування технологічними процесами тощо) [4].

Академік В.М. Глушков запропонував поділяти всі інформаційні системи першого покоління на два основні типи:

1. Автоматизовані системи управління технологічними процесами (АСУТП) - керують роботою технологічних процесів (керування верстатами, домною тощо).

2. Автоматизовані системи організаційного або адміністративного управління (АСОУ) - керують об’єктами економічного і соціального значення [4].

Головна відмінність цих двох типів систем полягає, передусім в особливості об’єкта керування: для АСУТП - це різні машини, прилади пристрої, а для АСОУ - насамперед люди, колективи. Друга відмінність полягає в формі передачі інформації: в АСУТП основною формою передачі інформації є різні сигнали, в АСОУ - документи.

В економіці з врахуванням сфери застосування виділяють:

1. Інформаційні системи підприємств, організацій і установ (особливе місце за значущістю і розповсюдженістю серед них займають бухгалтерські інформаційні системи).

2. Банківські інформаційні системи.

3. Інформаційні системи фондового ринку.

4. Страхові інформаційні системи.

5. Податкові інформаційні системи.

6. Статистичні інформаційні системи тощо [4].

Глава 2.4. Структура та функції економічної інформаційної системи

План

2.4.1. Поняття структури комп’ютерної інформаційної системи та її види: функціональна, технічна, організаційна, документальна, алгоритмічна, програмна, інформаційна та інші.

2.4.2. Основні класи електронних обчислювальних машин (ЕОМ): великі, міні- і мікро-ЕОМ

Комп’ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп’ютерних інформаційних систем потрібно визначити їх структуру [4].

Загалом під структурою комп’ютерної інформаційної системи розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами [4].

При описі інформаційними системами використовують кілька видів структур, які відрізняються типами елементів та зв’язків між ними, зокрема: функціональні, технічні організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні [4].

Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми, а зв’язки між елементами - потоки інформації [4].

Технічна структура - структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів інформаційної системи, а зв’язки між елементами відображають інформаційний обмін [4].

Організаційна структура - структура, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами - інформаційні, субпідрядності та взаємодії [4].

Документальна структура - структура, елементами якої є неподільні складові та документи інформаційної системи, а зв’язки між елементами - взаємодії, входи й субпідрядності [4].

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між ними реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв’язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі [4].

Інформаційна структура - структура, елементами якої є форми існування і представлення інформації у системі, а зв’язки між ними - операції перетворення інформації у системі [4].

Поняття системи, накладене на реальну дійсність, окреслює певну її частину, що дозволяє вивчати властивості цієї частини і подавати її у вигляді інформаційних та інших моделей. Використовуючи системний підхід, можна сказати, що економічна інформаційна система, як і будь-яка інша система, складається з елементів (або підсистем), що перебувають у певних відносинах один з одним. Множина цих відношень разом із елементами утворює структуру системи. Отже, економічна інформаційна система - це частина реальної дійсності у вигляді множини елементів і відношень між ними [4].

Ознаки структуризації системи, тобто її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду та залежно від поставлених задач. Загальним поділом на підсистеми економічної інформаційної системи є виділення забезпечувальної та функціональної частин [4].

Забезпечувальна частина економічної інформаційної системи складається з інформаційно­го, технічного, програмного, організаційного, правового, ергономічного видів забезпечення тощо [4].

Інформаційне забезпечення. Інформація так само необхідна управлінському апаратові, як об’єктові управління - сировина і ресурси. Вона формується у результаті обробки специфічної сировини, відомої під назвою даних. Вони відображають конкретні фінансово-господарські факти, стан або процеси і мають власний матеріальний носій (бухгалтерські документи, магнітні носії тощо). Будь-яка система управління має справу з двома видами інформації: зовнішньою і внутрішньою. Для зовнішньої інформації характерна наближеність, неточність, суперечливість. В основному вона стосується стану ринку та конкурентів, прогнозів процентних ставок і цін тощо. За своєю суттю така інформація має ймовірнісний характер, і тому обробляти її стандартними програмними засобами важко. Це зумовило створення особливих інформаційних систем, які одержали назву експертних. Внутрішня інформація формується у самій системі управління і відображає в різні часові інтервали розвитку об’єкта управління, його фінансово-господарський стан і директивні цілі на випадок відхилень від встановлених параметрів. Як правило, ці дані вимірюються і в управлінських документах, в яких фіксується точна інформація [4].

Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови економічної інформаційної системи. Потужність цих засобів значною мірою зумовлює склад задач управління, які вирішуються. До технічних засобів інформаційної системи належать засоби передачі, нагромадження та обробки інформації. Всі використовувані в державі технічні засоби інформаційних систем складають поняття «національні інформаційні ресурси», які разом з матеріальними й енергетичними на теперішній час необхідно відносити до оцінки економічної потужності країни. Оцінка національних інформаційних ресурсів ще вимагають свого уточнення, але вхідними можна використати, наприклад, оцінки інформаційної продуктивності й ефективності всіх засобів передачі та переробки інформації в державі до кількості населення [4].

На теперішній час серед великої різноманітності ЕОМ виділяють три основних класи: великі, а також міні- і мікро-ЕОМ. Назва «ЕОМ» вже не зовсім точно відображає сутність процесів, які відбуваються в них. В ЕОМ останніх поколінь переважна більшість виконуваних дій пов’язана з пошуком, сортуванням і розміщенням даних у пам’яті, редагуванням і перетворенням текстів програм і документів, забезпеченням передач повідом­лень і даних у діалоговому режимі роботи користувача з ЕОМ, а не з обчислювальними операціями. Отже, під час еволюції обчислювальні машини фактично стали інформаційними системами, які за традицією продовжують називати ЕОМ [4].

Велика ЕОМ - це комплекс значної кількості різних пристроїв, який містить зовнішню пам’ять на дисках і стрічках загальним об’ємом у кількасот Мбайт, внутрішня розрядність подання даних - 32-64 біти, вартість - від декількох сотень тисяч до кількох мільйонів гривень. Як підклас великих ЕОМ можна виділити середні, порівняно невеликої вартості, але програмно й апаратно сумісних з великими ЕОМ. Серед класу великих ЕОМ виділяють ще підклас супер-ЕОМ, яких на сьогодні є лише близько 1000 машин у світі. Такі ЕОМ застосовують, в основному, для керування польотами космічних кораблів, дослідження навколоземного простору тощо [4].

Міні-ЕОМ разом із зовнішньою пам’яттю на стрічках і малогабаритних дисках об’ємом до десятків Мбайт розміщуються в одній або кількох стойках і оперують даними розрядністю 16-32 біти. Загальна вартість міні-ЕОМ від кількох десятків до сотень тисяч гривень [4].

Мікро-ЕОМ, як правило, виконана у вигляді компактного настільного приладу. Процесор і оперативна пам’ять розміщені в корпусі дисплею, зовнішня - на міні-диску або касетному магнітофоні, об’єм пам’яті - від декількох сотень Кбайт до кількох Мбайт, розрядність представлення даних - 8-16 біт. Вартість мікро-ЕОМ - від кількох тисяч до десятків тисяч гривень [4].

Наприкінці 70-х - початку 80-х років XX ст. розпочався період масового використання простих настільних мікро ЕОМ, які реалізують режим персональних обчислень і називаються персональними комп’ютерами [4].

Персональним комп’ютером або персональною ЕОМ називається діалогова система індивідуального використання, яка реалізується на базі мікропроцесорних засобів, малогабаритних зовнішніх запам’ятовувальних пристроїв і пристроїв реєстрації даних, що забезпечує доступ до всіх ресурсів ЕОМ через розвинуту систему програмування мови високого рівня [4].

Серед персональних комп’ютерів виділяють три основні групи:

1. Побутові персональні комп’ютери

2. Професійні персональні комп’ютери

3. Персональні обчислювальні системи, призначені для автоматизації експериментальних досліджень у наукових і галузевих лабораторіях, коли групи приладів і макетів безпосередньо підключаються до індивідуальної персональної обчислювальної системи дослідника і забезпечують автоматичний збір і обробку даних у реальному часі за індивідуальними алгоритмами [4].

За функціональним призначення професійні персональні комп’ютери поділяють на шість груп:

1. Професійні персональні комп’ютери системи освіти, до яких входять автоматизовані робочі місця учнів і робочі місця викладачів, об’єднані в локальні мережі

2. Професійні персональні комп’ютери для обробки текстів, що спрощують редагування та нагромадження створюваних документів на безпаперових носіях

3. Професійні персональні комп’ютери сфери ділової графіки, які використовують для підготовки, формування і тиражування різних документів, а саме графіків, діаграм, таблиць тощо

4. Професійні персональні комп’ютери для автоматизації управлінської діяльності, праці планових і бухгалтерських працівників

5. Професійні персональні комп’ютери інженерної графіки для автоматизації основних етапів проектування і розробки технічної документації

6. Професійні персональні комп’ютери для автоматизації наукових досліджень, що мають усі риси обчислювальних систем, які дозволяють прискорити проведення експериментів і досліджень на макетах і стендах [4].

Програмне забезпечення - це сукупність програм системи обробки даних і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. Розрізняють загальне і прикладне програмне забезпечення. До загального належать операційні системи, системи програмування, сервісні програми. Операційна система - це організована сукупність прийомів і процедур, які дозволяють автоматизувати процес програмування і підготувати його до виконання виробничих функцій. Крім операційних систем, для функціонування будь-якої економічної інформаційної системи необхідні також: тестові та діагностичні програми, програмні засоби телекомунікації, програмні засоби захисту інформації від несанкціонованого доступу та дій [4].

Організаційне забезпечення. Економічна інформаційна система включає в себе власний апарат управління, який забезпечує функціонування всіх її підсистем як єдиного цілого. Такий структурний підрозділ, як і будь-який інший, повинен виконувати:

1. Збір первинної інформації про об’єкт управління і навколишнє середовище на основі використання документів, застосування допоміжних засобів або засобів автоматичної реєстрації даних.

2. Передачу інформації кур’єром або її розсилку за допомогою локальних, регіональних чи інших мереж.

3. Зберігання і підтримку в працездатному стані інформації в центральній базі даних або розподіленої по вузлам мережі.

4. Обробку інформації на основі централізованої або розподіленої технології [4].

Головні функції персоналу економічної інформаційної системи полягають у розробці:

1. Юридичних і правових норм для роботи управлінського апарату в умовах комп’ютеризації.

2. Документації, що регулює порядок обміну інформацією з іншими комп’ютерними системами, правила виходу із нестандартних ситуацій.

3. Методичної документації для підготовки управлінських працівників в умовах комп’ютеризації тощо [4].

Як правило, персонал економічної інформаційної системи складається з працівників відділу розробок, впровадження та супроводу нових програм, відділу розробок і відділу експлуатації [4].

Правове забезпечення економічних інформаційних системи є сукупністю норм, виражених у нормативних актах, які встановлюють і закріплюють організацію цих систем, їх цілі, задачі, структуру, функції та правовий статус економічних інформаційних систем. Правове забезпечення економічних інформаційних систем здійснює правове регулювання розробки економічних інформаційних систем і взаємовідносини розробника та замовника [4].

Ергономічне забезпечення. В енциклопедичному словнику зазначено, що ергономіка (гр. ergon - робота і nomos - закон) є науковою дисципліною, що вивчає людину (або групу людей) і її (їх) діяльність в умовах сучасного виробництва з метою оптимізації знарядь, умов і процесу виробництва. Основний об’єкт дослідження ергономіки - система «людина-машина». Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що ергономічне забезпечення економічної інформаційної системи - це сукупність методів і засобів, що використовуються на різних етепах розробки і функціонування економічних інформаційних систем, призначених для створення оптимальних умов з метою високоефективної та безпомилкової діяль­ності людини в економічній інформаційній системі, а також для швидшого освоєння інформа­ційної системи [4].

До складу ергономічного забезпечення економічної інформаційної системи входять:

1. Комплекс різної документації, яка забезпечує формулювання ергономічних вимог до робочих місць, інформаційних моделей і умов діяльності персоналу, а також вибір найбільш доцільних способів реалізації цих вимог і здійснення ергоно­мічної експертизи рівня їх реалізації.

2. Комплекс методів, навчально-методичних документів і технічних засобів підготовки, які забезпечують обґрунтоване формулювання вимог до рівня підготовки персоналу, а також формування системи відбору і підготовки персоналу економічної інформаційної системи.

3. Комплекс методів і методик, які забезпечують високу ефективність діяльності людини в економічній інформаційній системі [4].

Функціональна частина економічної інформаційної системи є моделлю системи управління об’єктом. Під час декомпозиції функціональна частина розби­вається на підсистеми, конкретний склад яких зумовлюється ознакою декомпозиції [4].

Стосовно систем управління ознакою структуризації можуть служити функції управління об’єктом, відповідно до яких економічна інформаційна система складається з функціональних підсистем [4].

Розроблені та інші ознаки структуризації, які використову­ються, як правило, в комбінації з функціональною ознакою. До них належать:

1. Рівень управління (вищий, середній, оперативний).

2. Вид керованого ресурсу (основні фонди, матеріальні, тру­дові, фінансові, інформаційні ресурси).

3. Сфера застосування (банківські інформаційні системи, статистичні, податкові, бухгалтерські, фондового ринку, стра­хові тощо).

4. Функції управління і період управління [4].

Вибір ознак декомпозиції економічної інформаційної системи залежить від специфіки об’єкта управління та цілей її створення [4].

Трансформація цілей управління у функції, а функцій - у підсистеми економічної інформаційної системи дозволяє проводити подальшу декомпозицію. Якщо підсистеми реалізують деякі окремі одна від іншої функції управління, то кожну з них можна ділити на детальніші підфункції або, як їх ще називають, задачі (або комплекси задач) [4].

Під задачею управління розуміють алгоритм або сукупність алгоритмів формування вихідних документів (повідомлень), що мають певне функціональне призначення для управління підприємством і його підрозділами. В економіці виділяють різні інформаційні системи, однією з яких є інформаційна система промислових підприємств і організацій. У ній прийнято виділяти такі підсистеми:

1. Управління технічною підготовкою виробництва.

2. Техніко-економічне планування.

3. Оперативне управління основним виробництвом.

4. Управління матеріально-технічним постачанням.

5. Бухгалтерський облік.

6. Управління реалізацією і збутом продукції.

7. Управління якістю продукції.

8. Управління кадрами.

9. Управління фінансами.

10. Управління допоміжним виробництвом [4].

Глава 2.5. Перспективні засоби та напрямки розвитку економічних інформаційних систем

План

2.5.1. Підходи до створення інформаційних систем: об’єктно орієнтована технологія, CASE-технологія, технологія заснована на знаннях (інтелектуальна технологія)

2.5.2. Особливості MOLAP-, ROLAP-, HOLAP-систем

2.5.3. Поняття та призначення програмних агентів

2.5.4. Поняття та призначення систем підтримки прийняття рішень, експертних систем і виконавчих інформаційних систем

Серед інформаційних систем, які використовують для проблематики економіки і бізнесу, полярні позиції посідають два типи систем:

1. Управлінські інформаційні системи, котрі іноді називаються системами обробки трансакцій.

2. Експертні системи [4].

Проміжне місце між цими полярними інформаційними системами займають системи підтримки прийняття рішень і виконавчі інформаційні системи як особлива форма систем підтримки прийняття рішень. Існують десятки типів гібридних інформаційних систем. Водночас і для основних типів інформаційних систем існує багато різновидів. Сучасні прогресивні підходи до створення інформаційних систем, а також новітні засоби інформаційної техно­логії, котрі тією чи іншою мірою відображають поточний стан методології створення інформаційних систем наведено на рис. 1 [4].

Рис. 1 Сучасні концепції створення інформаційних систем

Сучасні концепції створення інформаційних систем різного призначення ґрунтуються, в основному, на трьох підходах: об’єктно орієнтованій технології, CASE-технології, технології заснованій на знаннях (інтелектуальній технології) [4].

Об’єктно орієнтована технологія (Object-oriented technology) стосується насамперед створення програмного забезпечення інформаційних систем. Принциповим питанням в об’єктно орієнтованому програму­ванні є визначення об’єктів (класів об’єктів), що є важливими для проектованої системи, ідентифікація об’єктів здійснюєть­ся за допомогою аналізу характеристик проблемної галузі, що включає розпізнавання доречних матеріальних об’єктів, а також каталогізацію всіх функцій, що стосуються розв’язуваної задачі, взаємодії елементів системи, важливих подій, технічних умов тощо. Наприклад, для інформаційної системи підтримки рішення щодо придбання автомобілів можна визначити такі класи об’єктів: «споживач», «автомобіль», «стратегія придбання» «база даних автомобілів». Встановлюються співвідношення (взаємозв’язки) між класами. Наприклад, «споживач» оволодіває «стратегією придбання». Кожний клас є вмістилищем, куди входять як дані, так і команди для дій над даними [4].

Об’єктно орієнтована методологія на теперішній час є досить ґрунтовно відпрацьованим підходом до створення програмних продуктів. Виокремлені та розроблені основні його компоненти: 1) об’єктно орієнтований аналіз; 2) об’єктно орієнтоване проектування; 3) об’єктно орієнтоване програмування. Технологія об’єктно орієнтованого проектування стала, своєю чергою підгрунтям інженерії інформаційних систем Case-технології [4].

Case-технологія (Computer-Aided Software/System Engineering) - це сукупність технологічних та інструментальних засобів, що дають змогу максимально систематизувати й автоматизувати всі етапи створення програмного забезпечення інформаційних систем та інших ділових і комерційних програмних продуктів. Інжиніринг програмного забезпечення вимагав принципово нового підходу до життєвого циклу програмного забезпечення, послідовність етапів розробки така: прототипування (макетування), проектування специфікації, контроль проекту, генерація кодів, системне тестування, супровід. Кожний з цих етапів має бути максимально автоматизо­ваний [4].

Заснована на знаннях (інтелектуальна) технологія передба­чає впровадження в інформаційні системи та відповідні при­кладні програми елементів штучного інтелекту, зокрема баз знань і правил виводу для оброблення якісної інформації і природної мови для створення користувацького інтерфейсу. Інформаційні системи, котрі містять у собі елементи штучного інтелекту, назива­ються інтелектуальними інформаційними системами [4].